07.12.2011

                                                                 Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

             7 грудня 2011 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі

головуючого                      судді                           Куція Є.М.

                                            при секретарі            Здебської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Єнакієве справу за позовом  публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  до ОСОБА_1 про звернення стягнення по кредитному договору та по зустрічному позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання договору недійсним та стягнення матеріальної і моральної шкоди,-

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

           Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення  по кредитному договору та ОСОБА_1. звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання договору недійсним та стягнення матеріальної і моральної шкоди.

           В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що  відповідно до договору № GOENAN70180302 від 29 липня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 18711,90 доларів США  зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 липня 2015 року.

            У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач свої зобов’язання по погашенню частини кредиту та нарахованих відсотках належним чином не виконав.

             У зв’язку з зазначеним порушенням зобов’язань за кредитним договором, відповідач станом на 27 квітня 2011 року має заборгованість по простроченому кредиту в сумі 31887,22 доларів США, що складається з 18970,31 доларів США –заборгованість за кредитом,  5051,76 доларів США –заборгованість по процентам за користування кредитом, 1082,60 доларів США –заборгованість по комісії за користування кредитом, 5234,20 доларів США –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, також штрафи відповідно до умов кредитного договору 31,41 доларів США штраф (фіксована частина), 1516,94 доларів США –штраф (процентна складова)

             В забезпечення виконання зобов’язань  за кредитним договором Приватбанк і відповідач ОСОБА_1 29 липня 2008 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким відповідач надав  в заставу автомобіль марки FIAT модель 145 рік випуску 2006 тип ТЗ –легковий автомобіль, № кузовашасі ZFA17800006427100, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.

             Просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № GOENAN70180302 від 29 липня 2008 року в розмірі 31887,22 доларів США звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки FIAT модель 145 рік випуску 2006 тип ТЗ –легковий автомобіль, № кузовашасі ZFA17800006427100, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ комерційний банк «Приватбанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень для здійснення продажу.

           Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснивши,  що договір ним було укладено в гривнах, а не в доларах США, банки не мають права укладати договори у іноземній валюті, крім того грошові кошти на руки вони не отримували та звернувся до позивача з зустрічним позовом, згідно якого просить визнати позовні вимоги необґрунтованими, оскільки договір № GOENAN70180302 від 29 липня 2008 року підписано відповідачем шляхом введення його в обман, протягом всього часу сплачувалася сума уперед тобто авансом та було сплачено всі процентні платежі і сума основного кредиту у розмірі 26295 гривен 55 коп., після чого вважає, що виникло право власності на предмет застави. Просить визнати вказаний договір недійсним та стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі сплаченої суми кредиту 26295 гривен 55 коп., а також моральну шкоду у розмірі 79558 гривен.

             Представник позивача - публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  у судовому засіданні зустрічний позов не визнав.

             Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог приходить до наступного висновку.

             Згідно норм с.10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

             Ч.1 ст.11 ЦПК України передбачає, що  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

              Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.   

       У судовому засіданні було встановлено, що відповідно до договору № GOENAN70180302 від 29 липня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 18711,90 доларів США  зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 липня 2015 року.

              Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку –щомісяця в період сплати,  ОСОБА_1 повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

             Згідно ст.ст. 526 та 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

             У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_1 свої зобов’язання по погашенню частини кредиту та нарахованих відсотках належним чином не виконав.

             Відповідно до ст.ст. 1050 ч.2 та 1054 ч.2 ЦК України наслідками порушення боржником зобов’язання  щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

             У судовому засіданні було встановлено, що станом на 27 квітня 2011 року мається заборгованість по простроченому кредиту в сумі 31887,22 доларів США, що складається з 18970,31 доларів США –заборгованість за кредитом,  5051,76 доларів США –заборгованість по процентам за користування кредитом, 1082,60 доларів США –заборгованість по комісії за користування кредитом, 5234,20 доларів США –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, також штрафи відповідно до умов кредитного договору 31,41 доларів США штраф (фіксована частина), 1516,94 доларів США –штраф (процентна складова).

             В забезпечення виконання зобов’язань  за кредитним договором Приватбанк і відповідач ОСОБА_1  29 липня 2008 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким відповідач надав  в заставу автомобіль марки FIAT модель 145 рік випуску 2006 тип ТЗ –легковий автомобіль, № кузовашасі ZFA17800006427100, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.

             Згідно зі ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконування зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

             Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

             Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільного права та інтересів є примусове виконання зобов’язання в натурі. Примусове виконання зобов’язання в натурі –це способ захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов’язання та полягає в зобов’язанні здійснити дію або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

             Таким чином, оскільки зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а у зв’язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку заборгованість по кредиту не погашена, суд вважає позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  законими, обґрунтованими, які  підлягають задоволенню в повному обсязі.

              Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_1 по зустрічному позову у тій частині, що договір повинно бути укладено у національній валюті тобто у гривні, суд вважає ці вимоги незаконними з наступних підстав.

              Відповідно до ст.192 ЦК України  законним платіжним засобом,  обов’язковим до приймання  за номінальною вартістю на всій території України,  є грошова одиниця України - гривня. Іноземна  валюта  може  використовуватися  в   Україні   у випадках і в порядку, встановлених законом.

               Відповідно до п.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю «операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України».

               Також судом встановлено, що Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк»надана банківська ліцензія №22 Національним банком України від 19 березня 1992 року на право здійснювати банківські операції визначені ч.1 та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»та дозвіл на право здійснення операцій визначених п.1-4 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

                Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»банк має право надавати банківські та інші фінансові  послуги (крім  послуг  у  сфері  страхування),  а  також  здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на  підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

                Таким чином, суд дійшов висновку, що законодавство України надає право за домовленістю сторін визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов’язання.

                Також при підписанні кредитного договору позивач погодився з усіма умовами вказаного кредитного договору, погодився з наданням кредиту в іноземній валюті, його посилання у судовому засіданні на те, що договір кредиту було укладено з ним шляхом введення його в обман не знайшло свого підтвердження, а  за таких підстав суд не вбачає підстав для визнання кредитного договору № GOENAN70180302 від 29 липня 2008 року, укладеного між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 недійсним.

                 Крім того, у судовому засіданні було перевірено матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1, у якому  згідно постанови від 26 вересня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи вказано, що відсутні підстави для порушення кримінальної справи відносно працівників ПАТ «ПриватБАнк»за ст.358 КК України.

                 Щодо вимог ОСОБА_1, який наполягав на те, що гроші йому у банку під час оформлення кредиту ніхто не давав, то вони також не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу № СФ-0023862 від  22 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Автоприват»та ОСОБА_1 вбачається, що цей договір укладено з метою придбання автомобілю. Після того, як було укладено вищевказаний договір, на його підставі ПАТ «ПриватБанк»перерахував на рахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Автоприват»вартість вказаного автомобілю.

                 Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1993 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явиш, заподіяних фізичній особі незаконними діями бо бездіяльністю інших осіб. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

                 У судовому засіданні  не було встановлено причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача тобто публічного акціонерного товариста «ПриватБанк»та вини останнього в її заподіянні. Позивачем не було надано суду доказів в чому саме виражається моральная шкода, а його знаходження у лікарні у зв’язку з тим, що він хворіє протягом тривалого часу не є доказом спричинення йому моральної шкоди саме діями ПАТ «ПриватБанк».

                 Суд вважає, що ОСОБА_1 взагалі не доведено заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а тим більш у тому розмірі, який вказано у позовних вимогах, які є незаконними, необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.                 

                Керуючись ст.ст. 10, 11,  209, 212, 214, 215, 224  ЦПК  України, ст.ст. 526, 530,1050, 1054 ЦК України,  ст..19, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст.25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд

                                                          В  И  Р  І  Ш  И  В :

                позов  публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  до ОСОБА_1 про звернення стягнення по кредитного договору –задовольнити.

                Звернути стягнення на предмет застави автомобіль FIAT модель 145 рік випуску 2006 тип ТЗ –легковий  № кузовашасі LDB1203D57LJ80033, реєстраційний номер АН3986, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»(м.Днепропетровськ, вул..Набережна Перемоги, 50)  з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням «Приватбанку»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

                Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк”  про визнання договору недійсним та стягнення матеріальної і моральної шкоди –залишити без задоволення.

                Рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                         Суддя