Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2025 Справа №607/26648/24 Провадження №2-а/607/64/2025

                                                                                        місто Тернопіль

               Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                       головуючого судді                        Герчаківської О. Я.,

                       за участі секретаря судового засідання        Баб`як Н. О.,                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1  до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі – ГУНП в Тернопільській області) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 26 жовтня 2024 року у м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області поліцейський відділу поліції № 1 (м. Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Ковальчук Роман Іванович виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1611691. Згідно постанови серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року, 26 жовтня 2024 року о 16:49 ОСОБА_1 здійснив на лінію 102 завідомо неправдивий виклик працівників поліції та повідомив про подію, якої насправді не було.

Позивач вважає, що ця постанова є необґрунтованою та незаконною, накладення адміністративного стягнення на нього – безпідставним, а відповідно провадження щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю, виходячи з наведених нижче обставин.

20 листопада 2024 року позивач звернувся до відділу поліції № 1 (м. Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області з письмовим клопотанням про отримання копії постанови, яку отримав 26 листопада 2024 року. Однак, зі змісту спірної постанови незрозуміло, який саме виклик поліції був здійснений позивачем, в чому він полягав, тобто не відображено суть такого виклику

Так, 26 жовтня 2024 року близько 16:40 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Honda Accord, н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Тернопільській у м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області, та побачив як дівчина у цивільному одязі сіла в службовий автомобіль поліції Mitsubishi Outlander, обладнаний проблисковими маячками, а тому він зателефонував на коротку лінію «102» та повідомив, що поліцейські службовим автомобілем в робочий час катають цивільних.

Надалі ОСОБА_1  побачив як цей автомобіль - Mitsubishi Outlander з перевищенням швидкості та з порушеннями інших вимог Правил дорожнього руху, їхав у населеному пункті.  26 жовтня 2024 року ОСОБА_1 вдруге зателефонував на коротку лінію «102» та повідомив про такі порушення, допущенні поліцейськими. Серед іншого ОСОБА_1 повідомив, що поліцейські ведуть себе неадекватно, а тому допустив, що вони можуть знаходитись в стані алкогольного сп`яніння.

Про яке з цих повідомлень йде мова в оскаржуваній постанові зрозуміти неможливо, оскільки вона винесена з порушенням вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка повинна підтверджуватись доказами. ОСОБА_1 не мав можливості ознайомитися з матеріалами про притягнення його до адміністративної відповідальності, однак стверджує, що повідомляв поліції про ті обставини, які безпосередньо сприймав. Він не просив виїжджати поліцію в якесь певне місце, а його повідомлення були направлені на перевірку та припинення протиправної діяльності самих поліцейських.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просить суд: поновити строк на оскарження оспорюваної постанови; визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1611691 від 26 жовтня 2024 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року.

26 листопада 2024 року судом зареєстровано відзив представника відповідача ГУНП в Тернопільській області, у якому вона просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів відзиву зазначено, що 26 листопада 2024 року після свого письмового звернення, ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови, що підтверджується супровідним листом за підписом т.в.о. начальника відділу поліції № 1 (м. Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області за № 35073-2024 від 26 листопада 2024 року. Проте копія постанови ОСОБА_1 на його поштову адресу була скерована ще раніше поштовою кореспонденцією за вих. № 20163-2024 року від 30 жовтня 2024 року та вих. № 28990-2024 від 14 листопада 2024 року, що стверджується супровідним листом, доданим до даного відзиву.

Отже, з врахуванням наявності супровідного листа від 14 листопада 2024 року, сторона відповідача стверджує, що термін на оскарження спірної постанови розпочався 17 листопада 2024 року.

Представник відповідача не погоджується з доводами позивача про те, що йому не було відомо про винесення відносно нього постанови серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року, так як до відзиву додається також відео, де зафіксовано як ОСОБА_1 ознайомлюють з постановами, складеними відносно нього і як він відмовляється отримувати їх копії на руки.

Враховуючи вище наведене, представник відповідача стверджує, що позивачем пропущено термін на оскарження постанови про адміністративне правопорушення та не наведено поважних причин такого пропуску.

26 жовтня 2024 року за адресою: м. Ланівці, вул. Тернопільська, Кременецького району, Тернопільської області, позивач здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, зателефонувавши на лінію «102» і повідомивши про факт, якого насправді не було, у зв`язку із чим на ОСОБА_1 складено постанову серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року, згідно з якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3 400 гривень.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що 26 жовтня 2024 року здійснив виклик на лінію «102» у зв`язку із тим, що побачив, як дівчина у цивільному одязі сіла у службовий автомобіль поліції, обладнаний проблисковим маячком.

Проте, сторона відповідача вважає, що такі твердження позивача не відповідають дійсності, так як спростовуються відеозаписом, де зафіксовано, що службовим розслідуванням, розпочатим за фактом дзвінка ОСОБА_1 на лінію «102» не знайдено фактів, які б підтверджували порушення службової дисципліни працівниками поліції.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно допустив порушення ст. 183 КУпАП, здійснивши завідомо неправдивий виклик поліції, а тому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 через пропуск ним строку на оскарження та безпідставність заявленого позову.

18 березня 2025 року представник позивача – адвокат Матвіяс А. Б. подав пояснення щодо відзиву на позовну заяву та інших обставин справи, в яких підтримав доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом, а також щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Матвіяс А. Б. у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області у судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила розглядати справу без його участі у зв`язку із зайнятістю по службі.

У зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року, ОСОБА_1  26 жовтня 2024 року о 16 год. 49 хв. здійснив на лінію 102 завідомо неправдивий виклик працівників поліції  та повідомив про подію, якої насправді не було, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати.

Відтак, до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню наступні норми права. Щодо вимоги ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови, то суд виходить з наступного. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені ст. 289 КУпАП.

Відповідно до вказаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Правова норма закріплена у частині другій статті 286 КАС України, передбачає, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Водночас, із встановлених судом обставин вбачається, що позивач оскаржувану постанову в день її прийняття не отримував, натомість відповідач стверджує, що постанова направлялася ОСОБА_1 поштовою кореспонденцією, проте відомостей про отримання останнім спірної постанови відсутні.

Отже, датою отримання  ОСОБА_1  постанови серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року є 26 листопада 2024 року, що сторонами не заперечується. Відтак, у десятиденний строк з дня, коли ОСОБА_1 отримав спірну постанову серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року, а саме 03 грудня 2024 року, позивач направив на адресу суду поштовою кореспонденцією позовну заяву про її скасування, яка отримана та зареєстрована судом 12 рудня 2024 року.

Причини пропуску позивачем встановленого законом процесуального строку є поважними, а тому суд доходить до переконання, що ОСОБА_1 слід поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року.

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суд взяв до уваги позицію Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (пункт 52), де зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо позовних вимог по суті, то суд їх вважає підставним та таким, що підлягають до часткового задоволення. Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.

Оцінюючи правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративні правопорушення відносно позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до приписів ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону). Згідно з п.п. 1, 3, 4, 5, 5-1, 8, 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів,спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці,що виникли внаслідок учинення кримінального,адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні,адміністративні правопорушення або події; здійснює прийом екстрених викликів за скороченим телефонним номером 102; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.

Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 100 від 08 лютого 2019 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194, затверджено Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. Цей Порядок регулює ведення в центральному органі управління поліцією, міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах, головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, територіальних (відокремлених) підрозділах поліції (далі - органи (підрозділи) поліції) єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (далі - заяви (повідомлення)) з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП).

 Заява (повідомлення), що надходить телефоном за скороченим номером екстреного виклику поліції «102», реєструється в ІКС ІПНП з автоматичним присвоєнням порядкових номерів ЄО.

Повноту і достовірність інформації, унесеної до ІКС ІПНП (журналу ЄО) на підставі заяв (повідомлень), забезпечує уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції, а відомостей про кримінальне правопорушення, особу, яка підозрюється в його вчиненні, рух кримінального провадження, внесених до ІКС ІПНП на підставі інформації, отриманої від керівника органу досудового розслідування або органу дізнання, - поліцейський структурного підрозділу органу поліції за відповідним напрямом діяльності, який уніс цю інформацію.

За виявленими в органах (підрозділах) поліції фактами порушення вимог нормативно-правових актів під час прийняття, реєстрації та розгляду заяв (повідомлень), внесення до ІКС ІПНП інформації про кримінальні правопорушення, осіб, які їх учинили, рух кримінальних проваджень проводяться службові розслідування відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807.

Заяви і повідомлення, за якими прийнято рішення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» або Кодексу України про адміністративні правопорушення, надаються для ознайомлення за письмовим зверненням органів прокуратури (посадових осіб) з додержанням вимог Закону України «Про захист персональних даних», за письмовим дозволом керівника органу (підрозділу) поліції або особи, яка виконує його обов`язки, і лише в приміщеннях органів (підрозділів) поліції, де вони зберігаються.

Стаття 183 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Верховний суд Касаційного адміністративного суду у постанові №338/1/17 від 26.04.2018 зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

В цьому випадку відповідачем в постанові лише описано адміністративне правопорушення, а саме:  ОСОБА_1  26 жовтня 2024 року о 16 год. 49 хв. здійснив на лінію 102 завідомо неправдивий виклик працівників поліції  та повідомив про подію, якої насправді не було, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Позивач не заперечує, а навпаки стверджує, що 26 жовтня 2024 року близько 16:40 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Honda Accord, н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Тернопільській у м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області, та побачив як дівчина у цивільному одязі сіла в службовий автомобіль поліції Mitsubishi Outlander, обладнаний проблисковими маячками, а тому він зателефонував на коротку лінію «102» та повідомив, що поліцейські службовим автомобілем в робочий час «катають» цивільних.

Надалі ОСОБА_1  побачив, як цей автомобіль - Mitsubishi Outlander з перевищенням швидкості та з порушеннями інших вимог Правил дорожнього руху, їхав у населеному пункті.  26 жовтня 2024 року ОСОБА_1 вдруге зателефонував на коротку лінію «102» та повідомив про такі порушення, допущенні поліцейськими. Серед іншого ОСОБА_1 повідомив, що поліцейські ведуть себе неадекватно, а тому допустив, що вони можуть знаходитись в стані алкогольного сп`яніння.

Водночас, про яке з цих повідомлень йде мова в оскаржуваній постанові, сторона відповідача не пояснила, як і не надала доказів на обґрунтування того, що звернення ОСОБА_1 на лінію «102» було зареєстроване та розглянуте по процедурі, визначеній Порядоком ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події.

Рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в цьому випадку - поліцейським) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) та у справі № 686/11314/17 (К/9901/15541/18) від 15 березня 2019 року.

Оглянутий у судовому засіданні компакт диск, наданий стороною відповідача, містять чотири файли та з їх змісту встановлено, що ОСОБА_1 26 жовтня 2024 року двічі звертався на лінію «102», що визнається сторонами. В першому випадку, це повідомлення позивача сформульовано як скарга на неправомірну поведінку працівників поліції, він висловлював свою думку стороннього спостерігача, що як стверджував заявник не потребувало реагування. Також ОСОБА_1 26 жовтня 2024 року повторно здійснив дзвінок на лінію 102 та повідомив що працівниками поліції здійснено рух у населеному пункті зі швидкістю 120 км/год без проблискових маячків та, на думку заявника, працівники поліції перебувають у нетверезому стані, просив здійснити перевірку по даному факту.

Отож, суд повторно звертає увагу, що з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року, неможливо встановити за наслідком якого саме звернення позивача винесена ця постанова.

На відеозаписі зафіксовано події, які відбувалися 13 листопада 2024 року, а саме ознайомлення ОСОБА_1 з результати службової перевірки, яка завершилася 01 листопада 2024 року щодо його звернень на лінію «102» 26 жовтня 2024 року. Також зафіксовано складення постанови, яка не є предметом розгляду в даному судовому провадженні.

Крім цього, суд звертає увагу, що оскаржувана постанова серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, записи технічних приладів та засобів, на підставі яких інспектором зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення. Повідомлення позивача носило інформаційний характер, безпосередньо до ОСОБА_1 в день повідомлення про певні обставини, які стосувалися безпосередньо працівників поліції, на виклик ніхто з поліцейських не виїжджав, про це відсутні відомості при матеріалах справи. Сам зміст повідомлення позивача і не вимагав виїзду працівників поліції на виклик, однак не мав залишитися без реагування, оскільки йшлося про можливі неправомірні дії поліцейських.

Отож, суд виснує, що повідомлення ОСОБА_1 носило характер звернення та не було викликом працівників в розумінні ст. 183 КУпАП, однак можливо потребувало службового розслідування задля спростування інформації, яку повідомив позивач стосовно дій чи поведінки поліцейських.

У цій адміністративній справі відповідач при винесені оскаржуваної постанови в повній мірі не дослідив всі обставини справи та передчасно встановив факт вчинення позивачем вказаного у спірній постанові правопорушення, яке викладено неповно та незрозуміло, відсутня інформація, що звернення ОСОБА_1 були зареєстровані та про процедуру їх розгляду, про докази в обґрунтування спірної постанови.

Саме лише повідомлення позивача на лінію «102», яке не вимагало виїзду працівників поліції, адже ОСОБА_1 не потребував допомоги поліцейських, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Виклик працівника поліції та повідомлення на лінію «102» обставин про можливі неправомірні дії поліцейських не є тотожними поняттями, процедури реагування та документи, які складаються за наслідками виїзду на виклик, чи розгляду повідомлення є різними.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Разом з тим, способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд наголошує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Крім того, такі процедурні порушення, допущені контролюючим органом під час розгляду справи про правопорушення, не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення.

З огляду на те, що суд не встановив, яке звернення ОСОБА_1 описане у спірній постанові, як і не здобув доказів на обґрунтування процедури його реєстрації та розгляду, як і відомостей про те, що працівники поліції виїздили на виклик за цим зверненням, а покликання на проведення службової перевірки міститься тільки у змісті оглянутого відеозапису від 13 листопада 2024 року, а відтак дійшов до висновку про недотримання процедури та неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття спірної постанови серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року.

Отож, суд не може підміняти собою відповідача та у відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України приймає рішення про скасування спірної постанови та надіслання справи на новий розгляд до ГУНП в Тернопільській області.

На підставі наведеного, керуючись статтями 173–77, 90, 205, 241–246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду щодо оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року – задовольнити частково.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1611691 від 26 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 гривень – скасувати, а матеріали справи надіслати на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

У задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 40108720, адреса місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль, 46001.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області                                                        О.Герчаківська