Справа №442/1588/25

Провадження №2/442/712/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючого судді – Хомик А.П., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №09.05.2024-100001700 від 09.05.2024 в розмірі 19675 грн. а також, судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 09.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір (оферти) №09.05.2024-100001700, який був підписаний електронним підписом позичальника, згідно з яким товариство надало відповідачу кредит у розмірі 10000,00 грн., строком на 140 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит.

Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав і кредит у визначений строк не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 19675,09 грн., з яких: 8643,49 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 7331,60 грн. – заборгованість за процентами, 3700 грн. – заборгованість по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання. Відтак, просить стягнути з відповідача вказану суму.

27.02.2025 суддею було зроблено запит про місце реєстрації відповідача.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

19.03.2025 суддею отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_3 . ЇЇ ідентифікуючі дані є аналогічними з ОСОБА_1 – РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 18.03.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 07.03.2025. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно трекінгу відправлень «Укрпошта» поштова кореспонденція, направлена на адресу відповідача повернулась з відміткою «вручено члену сім`ї».

При таких обставинах суд вважає відповідача повідомленим про дату, час, місце та порядок зазначеної справи.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих і розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та з огляду на неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності до частини 5статті 279 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 09.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір (оферти) №09.05.2024-100001700, який був підписаний електронним підписом позичальника, згідно з яким товариство надало відповідачу кредит у розмірі 10000,00 грн., строком на 140 днів з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно з п. 4 Заявки (електронного кредитного договору) дата повернення кредиту - 25.09.2024 року.

Підписавши вказану Заявку одноразовим ідентифікатором, позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.uia/laq/, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», графік платежів з переліком складових загальної вартості кредиту відповідно до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, примірник цього договору.

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , перерахувавши їй 10000,00 грн. кредитних коштів на банківську картку, яку остання вказала у заявці. Факт отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується квитанцією №2459833287 від 09.05.2024.

Як убачається з довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №09.05.2024-100001700 від 09.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 по вказаному договору складає 19675,09 грн., з яких: 8643,49 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 7331,60 грн. – заборгованість за процентами, 3700 грн. – заборгованість по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконала, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості простроченого кредиту та відсотків за договором №09.05.2024-100001700 від 09.05.2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позову про стягнення з відповідачки 3700 грн. неустойки суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення неустойки у розмірі 3700,00 грн. за кредитним договором №09.05.2024-100001700 від 09.05.2024, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.6 ч.1ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогамист.141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1966,85 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 274, 275, 279, 264, 265, 268 ЦПК України, суддя -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з  ОСОБА_4  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №09.05.2024-100001700 від 09.05.2024 в сумі 15975,09 грн.(п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 1966,85 гривень (одну тисячу дев`ятсот шістдесят шість гривень вісімдесят п`ять копійок) понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.04.2025.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження 01032, м.Київ, вул. Саксаганського,133-А.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя                                                                  Хомик А.П.