справа №2-5137/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Дементьєвій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк`до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором –

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищезазначеним позовом, який в подальшому було уточнено. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне. 13 липня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту №11183021000, за умовами якого вказаний відповідач отримав кредит в розмірі 37400,00 доларів США, зобов`язавшись його повернути, сплативши відсотки за користування кредитом, а також інші обов`язкові платежі відповідно до умов договору. Виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань забезпечено договором поруки №11183021000/П, укладеним 13 липня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , як поручителем. Посилаючись на невиконання відповідачами взятих на себе за вказаними договорами грошових зобов`язань, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості за договором споживчого кредиту №11183021000, яка станом на 21 червня 2011 року склала 319212,11 гривень. Також позивач просив покласти судові витрати на відповідачів.

Сторони, їх представники в останнє судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності, в якій представник позивача також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

За таких обставин суд на підставі ст.169 ЦПК України вважає за можливе здійснити розгляду справи за відсутності учасників розгляду справи, а також без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем, як кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, 13 липня 2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11183021000 (а.с.7-18). За умовами даного договору кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 374000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 188870,00 гривень за курсом НБУ на день укладенні договору. В свою чергу, позичальник зобов`язався повернути кредит до 17 липня 2014 року щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту, а також сплатити 12,5% річних за користування кредитом та інші обов`язкові платежі. Умовами вказаного кредитного договору передбачене право кредитора достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом у випадку невиконання позичальником умов договору із погашення кредиту. За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або частини) та/або термінів сплати процентів та/або сплати комісій, кредитор має право вимагати від позичальника додатково сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті.

Як свідчить копія заяви про видачу готівки №52 від 13 липня 2007 року (а.с.68) позивачем на виконання умов договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11183021000 від 13 липня 2007 року були надані обумовлені в договорі кредитні кошти в повному обсязі.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 13 липня 2007 року укладено договір поруки №11183021000/П (а.с.19-20). За умовами даного договору вказаний відповідач, як поручитель, зобов`язалась перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі із відповідачем ОСОБА_1 за невиконання останнім взятих на себе договірних зобов`язань за договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11183021000 від 13 липня 2007 року.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе грошові зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач, скориставшись правом вимагати дострокове повернення кредиту та плати за нього, своєю письмовою заявою №1 від 16 вересня 2009 року просив відповідачів погасити, здійснивши дострокове повернення кредиту. Оскільки відповідачі вказані вимоги не виконали, розмір заборгованості станом на 21 червня 2011 року склав 319212,11 гривень, з яких: 230635,68 гривень –заборгованість за сумою кредиту, 71477,84 гривень –заборгованість за процентами за користування кредитом, 17098,59 гривень –пеня. Викладені обставини підтверджуються копіями заяв №1 від 16 вересня 2009 року, копією поштового реєстру, довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом станом на 21 червня 2011 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України), а також договір поруки (ст.553 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Відповідний обов`язок боржника щодо повернення кредитору на його вимогу суми боргу зі сплатою процентів встановлений ст.625 ч.2 ЦК України.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновид якої є пеня (ст.549 ЦК України). При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст.550 ЦК України).

За змістом ст.ст.546, 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов`язання в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Положеннями ст.533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інше не передбачено договором або законом.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11183021000 від 13 липня 2007 року, договором поруки №11183021000/П від 13 липня 2007 року, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачами даних договорів, а також встановлено невиконання відповідачами, на відміну від позивача, своїх зобов`язань за даними договорами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, сплата яких підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 533, 546, 547, 549, 550, 553, 554, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов –задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк`заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11183021000 від 13 липня 2007 року в сумі 319212,11 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк`судові витрати по справі у вигляді судового збору (державного мита) в розмірі 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду в розмірі 120 гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя          А.В. Брага