Справа № 523/8595/24

Провадження №6/523/34/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2025 року м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої – судді: Кремер І.О.,

з участю секретаря судових засідань: Павлова О.В.,

з участю заявника – приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б., представника боржника – Хлєбніков М.П., представника заінтересованої особи – Зуєва І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, за участю стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», боржника – ОСОБА_1 , заінтересованої особи – ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно боржника, в якому зареєстровані діти,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б., за участю стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», боржника – ОСОБА_1 , заінтересованої особи – ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно боржника, в якому зареєстровані діти.

В обґрунтування вимоги даного подання вказує на те, що на виконанні у приватного виконавця Шуляченко М.Б. знаходиться виконавче провадження № 66436804 з виконання виконавчого листа № 2-1811/11, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 09.06.2021 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» суму боргу за договором кредиту у розмірі 77944,69 дол. США. Стягувачем у вказаному виконавчому проваджені є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.08.2023 за результатами розгляду справи № 523/7386/21 визнано недійсним Договір купівлі – продажу від 10.11.2012 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фьодоровим Є.А. за реєстровим № 2444. На підставі вказаного рішення суду від 31.08.2023 у січні 2024 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені зміни щодо власника житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Так, станом на 13.05.2024 власником вказаної вище квартири є гр. ОСОБА_1 .

Згідно Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № П1-9126-ю/о у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , є зареєстрованими 2 особи: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та малолітня ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

15.04.2024 приватним виконавцем Шуляченко М.Б. було отримано лист від Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-05-2/118 від 04.04.2024, яким адміністрація повідомила приватного виконавця про відсутність законних підстав для підготовки відповідного розпорядження (відчуження нерухомого майна, де права користування, або права власності має малолітня/неповнолітня особа) відділом забезпечення діяльності органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради.

Оскільки малолітня дитина ОСОБА_2 , 2014 року народження, по відношенню до боржника ОСОБА_1 не є одним із членів сім`ї чи близьким родичем, просить суд задовольнити подання та постановити ухвалу, якою надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована малолітня дитина.

Приватний виконавець Шуляченко М.Б. в судовому засіданні дане подання підтримав в повному обсязі з підстав, викладені у поданні. Просив суд постановити ухвалу, якою надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована малолітня дитина.

Представник стягувача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в судове засідання не з`явився, сповіщався судом про час та місце слухання справи.

Представник боржника Хлєбніков М.П. в судовому засіданні проти задоволення подання заперечив у повному обсязі та зазначив, що у разі задоволення вказаного подання будуть права малолітньої дитини.

Представник заінтересованої особи Зуєва І.І. в судовому засіданні проти позову заперечила. Пояснила, що ОСОБА_2 був добросовісним набувачем житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а тому у разі задоволення даного подання будуть прямо порушені малолітньої дитини. Також представник пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 іншого майна не мають та вказана квартира є їхнім єдиним житлом.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали подання, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. знаходиться виконавче провадження № 66436804 з виконання виконавчого листа № 2-1811/11, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 09.06.2021 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» суму боргу за договором кредиту у розмірі 77944,69 дол. США.

Стягувачем у вказаному виконавчому проваджені є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2021, постановленій у справі № 2-1811/11 за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зазначає, що приватним виконавцем Шуляченко М.Б. до матеріалів було долучено копію матеріалів виконавчого провадження № 66436804, з яких встановлені наступні обставини.

10.08.2021 приватним виконавцем Шуляченко М.Б. було винесено постанову про арешт майна боржника.

24.09.2021 приватним виконавцем Шуляченко М.Б. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме паркомісця № НОМЕР_1 , загальною площею 15,47 кв.м., яке знаходиться в підвалі (підземна парковка)буд. АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що в ході здійснення виконавчих дій приватним виконавцем Шуляченко М.Б. було реалізовано вказане вище паркомісце шляхом проведення електронного аукціону.

Так, згідно Акту проведення електронного аукціону від 19.01.2022 паркомісце № 21 загальною площею 15,47 кв.м., яке знаходиться в підвалі (підземна парковка)буд. АДРЕСА_2 було продано за 138266,80 грн. ОСОБА_6 .

Також, судом встановлено, що в межах виконавчого провадження приватним виконавцем було накладено арешт на банківський рахунок ОСОБА_1 , відкритий у банківській установі АТ КБ «ПриватБанк».

Однак, у подальшому, на підставі заяви боржника ОСОБА_1 від 06.09.2022 приватним виконавцем Шуляченко М.Б. постановою від 14.09.2022 було знято арешт з рахунку боржника НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», оскільки такий підпадає під заборону, передбачену ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження».

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити: ДПС України, кошти на рахунках в інших банківських установах у боржника відсутні. Згідно бази даних НАІС за боржником автотранспортні засоби не зареєстровані.

Виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив приватного виконавця.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.08.2023 за результатами розгляду справи № 523/7386/21 визнано недійсним Договір купівлі – продажу від 10.11.2012 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фьодоровим Є.А. за реєстровим № 2444.

Суд констатує, що вказаним рішенням судом було встановлено та зазначено, що вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення Договору купівлі – продажу від 10.11.2012 року, зміст якого суперечить ЦК України, суд враховує, що: 1) боржник ОСОБА_1 ухилився від свого обов`язку щодо передачі нерухомого майна, після реєстрації на таке права власності, в іпотеку банку шляхом укладення Договору іпотеки; 2) після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника заборгованість за кредитним договором на користь банку, здійснив відчуження нерухомого майна, яке було придбано та кредитні кошти та мало бути передане в іпотеку банку, після оформлення на таке право власності внаслідок закінчення будівництва.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна, а саме житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відбулося з метою уникнення в подальшому звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Суд констатує, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31.08.2023 у справі № 523/7386/21 постановою Одеського апеляційного суду від 25.02.2025 було залишено без змін.

На підставі вказаного рішення суду від 31.08.2023 у січні 2024 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені зміни щодо власника житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, станом на 13.05.2024 власником вказаної вище квартири є гр. ОСОБА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 378233975 від 13.05.2024.

Згідно Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № П1-9126-ю/о у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , є зареєстрованими 2 особи: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та малолітня ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

20.03.2024 приватним виконавцем Шуляченко М.Б. було направлено вимогу на адресу Органу опіки та піклування Суворовської (Пересипської) районної адміністрації Одеської міської ради про надання дозволу на звернення стягнення.

15.04.2024 приватним виконавцем Шуляченко М.Б. було отримано листі від Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-05-2/118 від 04.04.2024, яким адміністрація повідомила приватного виконавця про відсутність законних підстав для підготовки відповідного розпорядження (відчуження нерухомого майна, де права користування, або права власності має малолітня/неповнолітня особа) відділом забезпечення діяльності органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, за змістом ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 4 ст. 10 ЦПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, завершальною стадією якого є виконання судового рішення. Затримання виконання судового рішення може бути виправданим лише за виняткових обставин. Проте, у будь-якому разі, таке затримання не може бути настільки довгим, аби була знищена сама сутність того права, яке захищається частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях дійшов висновку, що неспроможність держави вжити належних заходів для виконання рішення суду впродовж строку, визначеного національним законодавством, означає позбавлення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод її корисного значення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначає, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року, п. 40, ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

Таким чином суд зазначає, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій реалізації права на доступ до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що залишок боргу гр. ОСОБА_1 за виконавчим документом з урахуванням коштів, отриманих при примусовому виконанню рішення суду, станом на 14.02.2025 складає 70053,33 дол. США.

Пунктом 1 частини першої статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За вимогами ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ч.ч., 1, 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що  звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в  першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, у якому фактично проживає боржник.

У зв`язку з відсутністю у боржника ОСОБА_1 достатніх коштів та  рухомого майна, на яке можна звернути стягнення, державний виконавець звернувся до суду з цим поданням, у якому просив надати дозвіл на звернення стягнення на належну боржнику житлову квартиру, у якій зареєстрована малолітня дитина.

Згідно з частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

За змістом статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та  інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь – яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та  піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь – яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29  червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Отже, передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.

Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.

У постанові від 15 лютого 2023 року в цій же справі № 2-537/11 Верховний Суд зробив висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та  піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у  порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в ст. 435 ЦПУ України.

Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з  якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Вказані висновки сформовано у постанові КЦС/ВС від 17.04.2024 року за результатами розгляду справи № 2-537/11, яку суд в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Як було вище встановлено судом, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.08.2023 за результатами розгляду справи № 523/7386/21 визнано недійсним Договір купівлі – продажу від 10.11.2012 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фьодоровим Є.А. за реєстровим № 2444, яке постановою Одеського апеляційного суду від 25.02.2025 було залишено без змін.

На підставі вказаного рішення суду від 31.08.2023 у січні 2024 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені зміни щодо власника житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що між боржником ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_2 , яка є зареєстрованою у вказаній вище квартирі, відсутня будь – яка ступінь споріднення, по відношенню до малолітньої дитини боржник у даному виконавчому провадженні не є ані одним із батьків, ані особою, яка їх заміняє.

З огляду на викладене, враховуючи, що рішення суду боржником у повному обсязі не виконане, а відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію спірного нерухомого майна, унеможливлює його виконання, суд доходить висновку, що подане приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 258-261, 435, 354 ЦПК України, ст.ст. 1, 18, 48, 50 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, за участю стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», боржника – ОСОБА_1 , заінтересованої особи – ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно боржника, в якому зареєстровані діти – задовольнити.

Надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , а саме житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована малолітня дитина.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали суду складено 28 квітня 2025 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси:                                                         І.О. Кремер