Справа № 347/2297/24

Провадження № 2/347/389/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року                                м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області  в складі:

головуючої –судді: Крилюк М.І., 

                  секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

                                                     в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.11.2021р. вона надала в борг ОСОБА_2 20 000 дол.США, яка зобов`язалася їх повернути в термін не пізніше 01.07.2022р., про що свідчить надана нею розписка. Однак, по даний час відповідачка не повернула борг. А тому, просить стягнути з відповідачки на її користь суму боргу за договором позики у розмірі 20 000 дол.США, витрати за надання правничої допомоги, а також оплачений нею судовий збір. Просить позов задоволити.

       Позивачка подала до суду заяву в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

       Відповідачка про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомила.

       Суд, вивчивши матеріали вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в підставу заявлених позовних вимог позивачкою в справі ОСОБА_1 долучено до маетріалів справи розписку (а.с.7) оригінал якої зберігається у позивачки за якою відповідачка ОСОБА_2 отримала у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 000 доларів США які зобов`язалася повернути не пізніше 01.07.2022року.

Відзиву на позовну заяву відповідачкою не подано а в поданій нею заяві про перегляд заочного рішення суду прийнятого 23.12.2024 року в цій справі не спростовано факту отримання в борг заявленої позивачкою суми боргу та не наведено жодного доказу в підставу викоання нею свого боргового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509  ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.  Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1ст.526 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено в судовому засіданні між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28.11.2021р. укладено договір позики, за яким позивачка позичила відповідачці 20 000 дол.США, а вона зобов`язалася їх повернути в термін не пізніше 01.07.2022р., про що свідчить розписка.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

  З цього приводу Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1662цс17 висловлений правовий висновок, де зазначено, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.

Згідно,  ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Згідно матеріалів справи вбачається, що відповідачка отримала грошові кошти та зобов`язалася їх повернути не пізніше 01.07.2022р., про що зазначено нею в розписці.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1,2 ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Проте, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 не виконала своє зобов`язання за договором позики, оскільки не повернула у термін вказаний у розписці грошові кошти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019р. у справі №723/304/16-ц чітко вказала порядок стягнення судами грошових коштів у іноземній валюті без еквіваленту до гривні.

А саме, статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження         № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Таким чином, з відповідачки на користь позивачки слід стягнути борг за договором позики у розмірі 20 000 доларів США, 5000грн. витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до квитанції від 24.09.2024р. та 8271грн.34коп. оплаченого судового збору, згідно квитанції від 24.09.2024р.

       На підставі наведеного, ст.ст.509, 526, 530, 610, 629, 1046-1049 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

        Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП -  НОМЕР_2 заборгованість за договором позики у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч ) грн. та 8271 (вісім тисяч двісті сімдесят одна) грн.34коп. оплаченого судового збору.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                Крилюк М.І.