Справа № 191/5275/24

Провадження № 2-а/191/20/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року                                                                 м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря – Силкіної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області в режимі відеоконференції з власних технічних засобів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлікова Анастасія Вячеславівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлікова А.В., звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому вказав, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № С/10421 від 05 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Однак, позивач заперечує факт вчинення ним вищезазначеного правопорушення та вважає, що вказана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, з грубим порушенням норм КУпАП, при відсутності події та складу адміністративного правопорушення, відсутності доказів вчинення правопорушення, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, а встановлені у оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності.

Вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП №С/10421 від 05 липня 2024 р. є протиправною та підлягає скасуванню.

В позові зазначено, що позивач проживає у м. Синельникове та працює у представництві Міжнародного Медичного корпусу в Україні. 04 липня 2024 року позивач разом з колегою перебував у робочій поїздці м.Одесі. Близько 12-00 години цього дня таксі, у якому їхали позивач разом з колегою, було зупинено на мобільному блокпосту працівниками ТЦК та СП. На блокпосту також перебували працівники поліції. При зупинці працівники ТЦК та СП попросили позивача вийти з авто та надати військово-облікові документи на перевірку. Вказані працівники ТЦК та СП не представилися, службові посвідчення разом з паспортом не пред`явили. Попри це позивач вийшов з авто та надав вказаним особам на перевірку свій військово-обліковий документ у електронній формі (згенерований за допомогою системи Резерв+) та паспорт. При цьому позивач не мав порушень правил військового обліку. Позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчасно оновив свої військово-облікові дані 21 червня 2024 року, повісток про виклик не отримував, мав при собі та надав на перевірку військово-обліковий документ у електронній формі та паспорт.

Натомість працівники поліції та ТЦК та СП повідомили, що позивач порушує правила військового обліку та нібито перебуває «у розшуку». Жодних підтверджуючих документів про «розшук» позивачу не надали, у чому полягає порушення правил військового обліку не пояснили. Позивач повідомив, що перебуває в м.Одесі у робочій поїздці та просив вручити йому повістку на визначену дату та час для явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем свого постійного проживання для проходження всіх необхідних мобілізаційних процедур. Також, позивач пояснював, що зараз перебуває у процесі бронювання та надав лист від представництва Міжнародного Медичного корпусу в Україні, який підтверджує, що позивач є працівником цієї організації та відіграє важливу роль у міжнародній гуманітарній місії вказаної організації в Україні.

Натомість працівники поліції не реагували на вказані прохання та роз`яснення позивача та усно повідомили, що позивач затриманий та доставляється до ІНФОРМАЦІЯ_5 (відео з розмовою колеги позивача та працівника ІНФОРМАЦІЯ_5 , фото з місця події долучаються). При такому затриманні працівниками поліції не складався протокол про затримання, не було повідомлено родичів та роботодавця позивача про його затримання та місце перебування, йому не було надано можливості скористатися правовою допомогою.

Орієнтовно о 13-00 годині позивач разом з колегою були примусово доставлені працівниками поліції разом з працівниками ТЦК та СП до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після цього, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , працівники вказаного ІНФОРМАЦІЯ_5 неодноразово проводили бесіди з позивачем, тиснули на нього, звинувачували в ухиленні від мобілізації, погрожували. При цьому позивач просив видати повістку на визначену дату та час для явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем свого постійного проживання, а також роз`яснити причини утримання в ТЦК та СП. Натомість позивачу не вручалися жодні повістки. Жодні протоколи про адміністративні правопорушення також не складалися і не підписувалися позивачем.

Позивач не направлявся на проходження військово-лікарської комісії. До вечора того ж дня його з колегою утримували у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 . Весь цей час рідні позивача не знали, де він перебуває. Позивачу вдалося один раз зв`язатися зі своєю цивільною дружиною та повідомити, що його затримали працівники ТЦК та СП. Цивільна дружина позивача ОСОБА_2 зверталася до поліції, на гарячу лінію Міністерства оборони України, а також ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також позивач викликав поліцію до ІНФОРМАЦІЯ_5 , працівники поліції приїжджали на місце і відбирали у позивача заяву щодо незаконних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 . Проте всі скарги та виклики поліції не змінили ситуації, позивача продовжували незаконно утримувати у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 без пояснення причин. Ввечері цього ж дня позивача з колегою перевезли до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якому вони переночували. Ніч у збірному пункті позивач провів у казармі, де було орієнтовно 60 людей. Всю ніч були тривоги і жодного разу їм не дали можливості пройти в укриття. Першу половину наступного дня 05 липня 2024 року позивача та його колегу продовжували тримати у вказаному збірному пункті, а після обіду їх знову привезли до ІНФОРМАЦІЯ_5 . По приїзду до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача та його колегу відвели до юриста ІНФОРМАЦІЯ_5 , який оформлював у їх присутності якісь документи. Вказані документи на ознайомлення та підпис позивачу не надавалися. Після цього позивача відпустили.

Після події такого тривалого незаконного утримання та пережитого стресу у позивача критично загострилася виразкова хвороба шлунку, на яку він хворів, через що позивач був у терміновому порядку госпіталізований та прооперований. Лікарі пояснюють, що вказане загострення спричинене сильним стресом.

Повернувшись з лікування, позивач одразу звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем свого обліку. При такому зверненні він додатково звірив свої військово- облікові дані та пройшов військово-лікарську комісію, за висновком якої був визнаний тимчасово непридатним до військової служби. Тобто, позивач жодним чином не ухилявся від виконання свої військових обов`язків та не допускав порушень правил військового обліку.

У подальшому позивач отримав поштою оскаржувану постанову разом з іншою постановою № С/10423 від 05 липня 2024 р. Відповідно до вказаної постанови 05 липня 2024 року при особистому зверненні позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено, що він нібито не мав при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу.

Таким чином, події того дня не відповідають фактам, викладеним у постанові.

Справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була розглянута за його відсутності, позивач не був повідомлений про розгляд справи, не отримував жодних сповіщень про дату та час розгляду справи, не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, заперечення, подавати докази тощо. Більше того, у постанові вказано, що вона складена 05 липня 2024 року, а нібито отримана 03 жовтня 2024 року. Знову ж таки, позивач підтверджує і у постанові зазначено, що позивач перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 вранці 05 липня 2024 року, тож мав би бути присутнім при розгляді адміністративної справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач в порушення вимог ч.2 п.10-1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» не мав при собі військовий документ разом з документом, що посвідчує особу. Щодо поважних причин відсутності таких документів не надав.

Натомість зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що особа позивача була ідентифікована і встановлена, про що свідчить вказівка його прізвища, ім`я, по-батькові, дати народження, зареєстрованого місця проживання. Також у вказаній постанові у графі «документ, що посвідчує особу» зазначено: «паспорт громадянина України № НОМЕР_1 ». Тобто документ, який посвідчує особу - паспорт, був наявний у позивача та був наданий працівникам РТЦК та СП, реквізити саме цього паспорта внесені в оскаржувану постанову.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія.

Відповідно до п.9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

До вказаної заяви долучається військово-обліковий документ у електронній формі, який підтверджує наявність такого документа у позивача, перебування позивача на військовому обліку та вчасне оновлення своїх військово-облікових даних.

Окрім того, у вказаній постанові відсутня вказівка місця, дати, часу вчинення адміністративного правопорушення.

Будь-які докази, які підтверджують факт адміністративного правопорушення, відсутні.

У зв`язку із викладеними обставинами, адвокат Бєлікова А.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №С/10421 від 05 липня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав суду письмові заперечення, згідно яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яку провести протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Воєнний стан та загальна мобілізація у встановленому законодавством України порядку неодноразово продовжувалися і станом на 05 липня 2024 року в Україні був введений воєнний стан та загальна мобілізація.

З 18 березня 2014 року в Україні діє особливий період, який розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває дотепер.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За ч.5 ст.258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 1 ст.277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а.

Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 ЗУ № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу», поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів, з яких можливо встановити обставини належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи.

У статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, саме відповідач, який є повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов`язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваної постанови.

На підтвердження заперечень проти позову та спростування позовних вимог відповідачем начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлені судом строки не надано суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини викладені у постанові.

Відповідальність за ч. 1 ст. 210 КУпАП настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 210 КУпАП (станом на 05 липня 2024 року) відповідальність за вказаною статтею настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Так, в дослідженій судом копії постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05 липня 2024 року вказано, а саме у її назві, що вона складена у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП за обставин відсутності у ОСОБА_1 військового документу разом з документом, що посвідчує особу.

Суд зазначає, що резолютивна частина вказаної постанови містить інформацію про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, тобто міру відповідальності, у виді штрафу, проте не містить правової кваліфікації дій ОСОБА_1 , за наслідком яких його притягнуто до адміністративної відповідальності, що є порушенням вимоги ст. 283 КУпАП. Так, начальником РТЦК в спірній постанові зазначено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що не передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також обставини правопорушення не містять дати його вчинення. Також не вирішено питання про його винуватість, адже відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Крім того, із спірної постанови вбачається, що вона отримана 03.10.2024 року. Але, дана обставина не є доведеною відповідачем, оскільки спірна постанова супровідним листом 03.10.2024 року за вих. № АВ/18596 була направлена на адресу позивача поштою (а. с. 23). Також постанова не містить підпису особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, або запису, що особа відмовилася від підпису, шо свідчить про те, що позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови 05.07.2024 року був відсутній. Крім того, у постанові містяться дані позивача, у тому числі серії і номер його паспорту, що викликає сумнів про те, що ОСОБА_1 не мав при собі документу, що посвідчує особу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є актом, яким встановлюється вина у вчиненні правопорушення притягнутої до відповідальності особи і визначається конкретна міра адміністративного стягнення.

Тобто, судом встановлено, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та Конституцією України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню із стягненням за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

На підставі ч.2 ст.19, 65 Конституції України, ст.ст.7, 9, 210-1 ч.3, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст.5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлікова Анастасія Вячеславівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № С/10421 від 05.07.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_3 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за постановою № С/10421 від 05.07.2024 року, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2025 року.

Суддя Т. В. Прижигалінська