Справа № 1-19/2008 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            25 лютого 2008 року                                                                         м. Новомиргород

            Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві ХИМЕНКО І.І.,

за участю: прокурора ЖУКОВА А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:      

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця с. Б., Д. району Хмельницької області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою  освітою, працюючого охоронником СФГ “ОСОБА_2”, жонатого, який має на утриманні неповнолітнього сина, 1992 р. н., невійськовозобов'язаного, раніше несудимого, який проживає АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

суд визнав доведеним, що 10 листопада 2007 р. близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_1, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, щодо котрих кримінальна справа виділена в окреме провадження, групою осіб, із корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, шляхом підбору ключа незаконно проник до приміщення складу № 1, який розташований на території зернотоку СФГ “ОСОБА_2” у с. К., Новомиргородського району Кіровоградської області, звідки таємно викрав: 3 десятилітрові каністри загальною вартістю 24 грн., 30 л гербіциду “Арамо” по ціні 65 грн. за літр, завдавши вказаному господарству майнової шкоди на загальну суму 1.974 грн.

Згаданим майном розпорядився за власним розсудом, продавши його іншій особі, а виручені гроші - привласнив.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у викраденні чужого майна ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи: показаннях підсудного та інших документах.

Підсудний ОСОБА_1 у судовому засіданні власну вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю і підтвердив, що органами досудового слідства правильно зазначені обставини його скоєння і заподіяні наслідки.

Суд визнає недоцільним дослідження інших доказів стосовно викладених в описовій частині вироку фактичних обставин справи та цивільного позову, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду. Тому суд обмежує перевірку та дослідження доказів у справі допитом підсудного за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.

            Таким чином, вина ОСОБА_1 у викрадені чужого майна повністю підтверджується добутими по справі доказами, котрі узгоджуються між собою, перевірені в судовому засіданні і сумнівів у суду не викликають.

            Сукупність вище вказаних доказів, їх оцінка переконують суд, що підсудний скоїв таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщенням та вчинене за попередньою змовою групою осіб. Тому його дії потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України.

            Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з того, що вказаним злочином СФГ “ОСОБА_2” була заподіяна шкода на загальну суму 1.974 грн.

            Представник цивільного позивача під час досудового слідства пред'явив цивільний позов, бо викрадене майно не було повернуте винними в натурі (а. с. 33).

            Прокурор у судовому засіданні підтримав вказаний позов у розмірі 1.974 грн. (ч. 2 ст. 291 КПК України)

            Підсудний ОСОБА_1 визнав позов повністю у зазначеному прокурором розмірі.

Наслідки такої процесуальної дії, передбачені ст. 174 ЦПК України, тобто ухвалення рішення про задоволення позову, йому роз'яснені.

За правилами ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У даному випадку суд вважає, що визнання ОСОБА_1 вимог заявника не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. 

Тому суд вважає за доцільне задовольнити позов у вище згаданому розмірі.

            При призначенні міри покарання підсудному за вчинене, суд враховує скоєння ним умисного тяжкого злочину, а також особу ОСОБА_1, який раніше не засуджувався, за місцем проживання зарекомендував себе позитивно, має неповнолітню дитину (а. с. 52-58).

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, суд визнає його щире каяття (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України).

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання.

Тому потрібно прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України та покласти на нього обов'язок: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи (пп. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України).

Керуючись ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ст. 174 ЦПК України, ст. ст. 291 ч. 2, 321-324, 349 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

За правилами ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до пп. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без зміни.

Позов СФГ “ОСОБА_2” до ОСОБА_1 про стягнення завданої розкраданням майнової шкоди задовольнити повністю.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь СФГ “ОСОБА_2” с. К., Новомиргородського району 1.974 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят чотири) гривні у рахунок відшкодування заподіяних майнових збитків.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий:

суддя                                                                                                   С.ЩЕНЮЧЕНКО