Справа № 2 - 117 / 08

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

       07 квітня 2008 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.

при секретарі Костюк Г. О.,

за участю позивачів,

представника ОСОБА_1., - ОСОБА_2

та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки справу за позовом ОСОБА_1в інтересах неповнолітнього  ОСОБА_3до ОСОБА_4про відшкодування дитині майнової та немайнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, відшкодування витрат на правову допомогу і понесених судових витрат; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, -

 

встановив:

 

      12 лютого 2008 року позивач в інтересах дитини звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 і  ОСОБА_4з вимогами відшкодувати неповнолітній особі майнову та моральну шкоду завданих джерелом підвищеної небезпеки. Вимоги обґрунтовані каліцтвом дитини внаслідок ДТП, її тривалим лікуванням. Просить стягти на користь дитини на відшкодування майнової шкоди з власника джерела підвищеної небезпеки 1 161 грн. 27 коп., а з особи, що на відповідній правовій підставі ним керувала, - 10 000 грн. моральної шкоди та з них солідарно на її користь витрати понесені на правову допомогу і судові витрати.

 

       Під час судового розгляду справи позивач письмово збільшила і уточнила позовні вимоги та остаточно, посилаючись на те, що 11 липня 2006 року, приблизно 20 год. 30 хв. в с. Вербичі  Ріпкинського району Чернігівської області по вул. Перемоги відбулося зіткнення автомобіля «КАМАЗ 55102» державний номерний знак НОМЕР_1, яким на достатній правовій підставі керував відповідач ОСОБА_4 та використовував автомобіль у власних інтересах не перебуваючи у трудових відносинах з власником (ОСОБА_6), і велосипеда «Ардіс», (що належить ОСОБА_3), під керуванням  ОСОБА_5, внаслідок чого пасажир велосипеду, її син ОСОБА_3, отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому обох кісток правої гомілки зі зміщенням , закритої черепно - мозкової травми зі струсом головного мозку, рваної рани верхньої губи, чисельних садн голови та тулубу, які згідно акту судово - медичного обстеження № 499 від 11.01.2007 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Окрім пошкодження велосипеду (на ремонт потрібно загалом 150 грн., яких родина не має), було витрачено документально підтверджено 891 грн. 27 коп., так як лікування позивача ОСОБА_3. було тривалим, супроводжувалося ускладненнями і неодноразовими хірургічними втручаннями, що завдавало дитині як фізичний біль так й моральні страждання: - тривала вимушена нерухомість без можливості звично вживати їжу, відправляти природні потреби, тощо під час лікування та реабілітації; відставання за навчальною програмою, втрата звичних зв'язків з оточуючими й у родині. Мати, - позивач по справі, за для належного догляду за ним звільнилася з роботи. Родина продала корову, брала кошти у борг аби його вилікувати. Для транспортування з місця проживання на лікування та медичні огляди обмеженої у рухах  дитини позивач не менше 6 разів наймала транспорт односельця, за що кожен раз сплачувала йому не менше 20 грн. Не зважаючи на вжиті заходи внаслідок ДТП з 27. 07. 2007 року ОСОБА_3. отримав статус дитини - інваліда, вимушений використовувати ортопедичне устаткування, став дратівливим до близьких, соромиться оточуючих, має постійне відчуття ображеного, - просила стягти з ОСОБА_4на користь ОСОБА_3на відшкодування завданої йому моральної шкоди 10 000 грн., 1 188 грн. на відшкодування матеріальної шкоди й на свою користь відшкодування понесених судових витрат.

 

       У судовому засіданні неповнолітній позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі. Він пояснив, що деякий час заощаджував кошти для придбання велосипеду. У 2005 році, на його день народження мати та інші особи додали грошей і в якості подарунку він отримав «гірський» велосипед марки «Ардіс» вартістю 400 грн. 11 липня 2006 року з дому поїхав до товаришів. Біля ставку його зупинив ОСОБА_5, який доросліший за нього та вищий за ростом. Спочатку той просив підвезти його, а потім почав забирати велосипед. Побоюючись ОСОБА_5сів на раму а ОСОБА_5. повіз його. Коли доїхали в селі до «траси», ОСОБА_5сказав що доїде до мосту. Їхав він велосипедом по узбіччю. Їх обігнала вантажівка та загальмувавши зупинилася. ОСОБА_5на це відреагував звернувши вліво й продовжив рух. Потім він побачив зліва, на деякій відстані, передню частину кабіни іншого КАМАЗу. Подальші події не пам'ятає. Прийшов до тями у лікарні. Через ушкодження здоров'я відчував як фізичний біль так й душевні страждання, за шкільною програмою навчання відстає до цього часу. Його велосипед було понівечено, на придбання запчастин та його ремонт родина коштів не має і він не бажає їздити на велосипеді, що потрапив в аварію.

 

      Позивач ОСОБА_1. та її представник просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у заяві. На обґрунтування позову додали, що ОСОБА_5., перед об'їздом вантажівки, що зупинялася, подавав рукою передбачений ПДР України знак виконання цього маневру. Заявлені позовні вимоги не є вичерпними з огляду на те, що збереглися не усі фінансові документи, які підтверджують розмір понесених витрат на лікування ОСОБА_3та розмір заявленого відшкодування не охоплює дійсних страждань, які через ушкодження здоров'я понесла дитина, що довічно є інвалідом з вини володільця джерела підвищеної небезпеки. Позивачі та представник відмовилися від залучення ОСОБА_5до участі у справі як відповідача та не клопотали про призначення будь - яких експертних досліджень, хоча ці права їм були роз'яснені судом.

 

      Відповідач ОСОБА_4. пояснив, що на підставі тимчасового реєстраційного талону транспортного засобу 11 липня 2006 року користувався автомобілем КАМАЗ у власних потребах і керував ним в с. Вербичі на час ДТП. Не заперечуючи факт дорожньо - транспортної пригоди за обставин викладених у позові, її цивільно - правових наслідків та розміру понесених позивачем витрат позов письмово (а.с. 78 - 81) й у судовому засіданні заперечив відсутністю вини у ДТП, причинно - наслідковим зв'язком дій ОСОБА_5. з ДТП і ушкодженням через це здоров'я ОСОБА_3, неправильним посиланням позивача на норми матеріального права, оскільки вказана шкода завдана внаслідок взаємодії  джерел підвищеної небезпеки (автомобіля і велосипеда). Зважаючи на викладене та те, що ДТП відбулася внаслідок дії непереборної сили просить у задоволенні позову відмовити. Як людина він співчуває підлітку й від себе згоден був би надати якусь матеріальну підтримку, але до нього ніхто не звертався. У судовому порядку він не згоден це робити. Зараз він живе в іншій області, тому не міг знати про те наскільки ушкоджене здоров'я ОСОБА_3. В Чернігівській обласній дитячій лікарні один раз зустрів позивача й пропонував допомогу, від чого та відмовилася. Позивач ОСОБА_1. останнє твердження відповідача заперечила тим, що відповідач при зустрічі казав, що йде до лікаря, який лікує ОСОБА_3, аби оговорити питання  внесення кошів на подальше лікування дитини, але ніяких коштів не надав й у подальшому уникав зустріч з нею. Представник позивача наголосив, що під час дій по перевірці обставин ДТП працівникам міліції відповідач не надав адресу свого місця реєстрації, а це, на його

думку, викликає сумнів у порядності відповідача. Вказане твердження відповідач заперечив тим, що у 2006 році дійсно проживав в м. Чернігів й потреби вказувати адресу своєї реєстрації не було. У ході судових засідань відповідач не клопотав про призначення будь - яких експертних досліджень по справі, витребування інших доказів, хоча ці права йому були роз'яснені судом.

 

       Суд сприяв третій особі у здійсненні нею процесуальних прав (а.с. 49; 58 - 60; 91 - 92; 106 - 109), але жодного разу ОСОБА_5. не висловив свого ставлення до заявленого позову. Зі слів позивача, свого часу, на її прохання розповісти що відбулося, неповнолітній ОСОБА_5. тільки здвигнув плечима. Приблизно аналогічна реакція була і його мати, - ОСОБА_7. Неповнолітній позивач стверджує, що після дорожньо - транспортної пригоди одного разу зустрів ОСОБА_5. й той, не вдаючись у подробиці відносно обставин ДТП, сказав: «Вибач, що так сталося» та пішов.

 

       Вислухавши пояснення, допитавши свідків,  дослідивши наявні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки відповідно до ст. 1176 ЦК України  джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання..., що утворює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За ч. 2 ст. 1187 ЦК України, особа яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею моральна шкода, в тому числі ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно ст. ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права , має право на їх відшкодування у тому числі втрат, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Пунктами 1. 10; 2. 3. б); 10. 1; 10. 3; 12. 1; 12. 3; 13. 1; 13. 3; 14. 2; 14. 6 Правил дорожнього руху визначено, що безпечним є інтервал, тобто відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху; безпечною є швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах; автомобіль, що за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів є вантажним; транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна є механічним транспортним засобом; велосипед є транспортним засобом, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому; водієм є особа, яка керує транспортним засобом;  перешкода для руху -… об'єкт, що рухається попутно в межах смуги транспортного засобу і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу; припинення руху транспортного засобу через перешкоду на дорозі є вимушеною зупинкою; видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена транспортними засобами та іншими об'єктами є обмеженою; небезпека для руху це зміна дорожньої обстановки (у тому числі рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу або перетинає її)…, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися; особа, яка користується транспортним засобом і знаходиться в ньому, але не причетна до керування ним є пасажиром; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; перед перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; за одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу; під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху; перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: водій транспортного засобу, який рухається попереду  по тій самій смузі , не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч; смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані; обгін заборонено транспортного засобу, який здійснює обгін або об'їзд.

 

       В судовому засіданні встановлено, що станом на 11 липня 2006 року відповідач на підставі тимчасового реєстраційного талону правомірно користувався й керував за власним розсудом приблизно о 20 год. 30 хв. в с. Вербичі  Ріпкинського району Чернігівської області по вул. Перемоги самоскидом «КАМАЗ 55102» державний номерний знак НОМЕР_1, що є джерелом підвищеної небезпеки, в напрямку м. Чернігів (вказана ділянка вулиці одночасно є 182-м км. автодороги Київ - Нові Яриловичі). У той же час у попутному напрямку руху вказаного самоскиду по узбіччю вул. Перемоги ОСОБА_5. (третя особа по справі) керував велосипедом «Ардіс»  (належить ОСОБА_3 та який перед цим ОСОБА_5. отримав у розпорядження всупереч волі власника для  використання у власних намірах), перевозячи всупереч вимогам ПДР на рамі велосипеду в якості пасажира ОСОБА_3., свій рух супроводив непристойним жестом в адресу водія вантажівки, що подав попереджувальний звуковий сигнал про здійснення маневру обгону. По завершенню маневру ця вантажівка зупинилася на узбіччі. Злякавшись відповідальності за показ непристойного жесту ОСОБА_5. змінив рух велосипеду у напрямку протилежного узбіччя вулиці з перетином смуги зустрічного руху транспортних засобів. У цей час відповідач по справі, водій самоскиду завантаженого приблизно 8 тонами піску, що рухався попутно за вказаними транспортними засобами, в порушення перелічених вище вимог ПДР України вчинив дії, які у сукупності з діями третьої особи призвели до ушкодження здоров'я ОСОБА_3., його тривалого лікування, яке супроводжувалося неодноразовим операційним втручанням, але не мали повного відновлення стану здоров'я потерпілого, через що ОСОБА_3. визнаний дитиною - інвалідом (а.с. 27). Викладене свідчить, що джерелом підвищеної небезпеки неповнолітньому позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду, а позивачу належить  відшкодувати витрати понесені у зв'язку з викликом відповідача до суду та правову допомогу, які надані адвокатом, документально підтверджені і не перевищують законодавчо встановлених граничних розмірів та реально враховують участь адвоката як на стадії звернення до суду, так й під час судових засідань (а.с. 6 - 8, б. н.).

 

       Висновок суду підтверджується показами допитаних свідків ОСОБА_8. та ОСОБА_9. У судовому засіданні ОСОБА_8.  докладно розповіла про те, що дитина (позивач по справі) виховувалася у неповній сім'ї, раділа придбаному на день народження велосипеду.  Влітку 2006 року за участю цього велосипеду онука потрапив у ДТП. Витрати на лікування дитини були нерозмірними з доходами родини, що, як й потреба постійних відвідувань дитини у лікарнях, призвело до продажу єдиної корови, боргів перед односельцями, звільнення дочки з роботи. Безпосередньо спостерігала та стверджує, що дитина страждала й страждає через ушкодження здоров'я, визнання її інвалідом, відставання від навчального процесу у школі. Через відсутність побутових зручностей дитина вимушена була тривалий час в приміщеннях житлового будинку відправляти природні потреби тільки за допомогою не менше як двох сторонніх осіб.  Пошкоджений велосипед до цього часу не відремонтовано з - за відсутності коштів.

       ОСОБА_9. пояснив суду, що як односелець, після ДТП, на протязі 2006 -2007 років не менше 6 - 8 разів, на прохання  ОСОБА_1., возив ОСОБА_3до лікарів та лікарень в смт. Ріпки й м. Чернігів. Права нога ОСОБА_3була у гіпсі, тому в лікарнях він носив дитину від машини по поверхах і назад. Це була допомога односельцям, але на паливо кожного разу ОСОБА_1 сплачувала йому не менше 20 грн.

 

       З матеріалів про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом ДТП в с. Вербичі  Ріпкинського району, яка мала місце 11 липня 2006 року, що досліджені судом, убачається, що ОСОБА_5. не досяг віку з якого можлива кримінальна відповідальність передбачена ст. 128 КК України, а відповідач ОСОБА_4., що на підставі тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_2керував транспортним засобом «КАМАЗ 55102» державний номерний знак НОМЕР_1, не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста,  з зупинкою КАМАЗу до смуги руху велосипедиста. Внаслідок ДТП пасажир велосипеду ОСОБА_3. отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та було завдано механічних пошкоджень велосипеду, що йому належить.

 

      Медичні картки стаціонарного хворого Чернігівської обласної дитячої лікарні ОСОБА_3. (№№ 7366; 7377;8734; 11033; 11557; 12955, виписки на а.с. 17 - 19; 44 - 45), як й картка амбулаторного хворого  № 25160114, заведена у поліклініці Ріпкинської ЦРЛ, на його ж ім'я (зокрема а.с. 16; 46 - 47), та консультаційні висновки (а.с. 11 - 15), що були предметом дослідження суду, свідчать, - за обставин, викладених у заяві, дитина отримала тілесні ушкодження від дії джерела підвищеної небезпеки під керуванням відповідача, внаслідок чого тривалий час лікувалася, на що за лікарськими призначеннями позивачем було витрачено не менш як 891 грн. 27 коп. У вказаному розмірі витрати визнаються відповідачем та підтверджені фіскальними чеками (а.с. 28 - 33). Лікування не призвело до відновлення стану здоров'я ОСОБА_3. у повному обсязі, навпаки, у встановленому законодавством порядку, з 27. 07. 2007 року йому надано статус дитини - інваліда (а.с. 27). Майну неповнолітнього позивача завдані пошкодження, на ремонт яких загалом належить витратити 150 грн. (а.с. 9, 26). Вказана сума відповідачем не спростовується, через що суд зробив висновок про доведеність вимог у цій частині. Родинні стосунки позивачів підтверджено паспортом ОСОБА_1. і свідоцтвом про народження ОСОБА_3. (а.с. 20 - 22). Відповідач визнає, що позивач понесла не менше 120 грн. для неодноразове транспортування дитини до медичних закладів району і області. Визнання відповідачем цих витрат є підставою висновку суду про доведеність позову у цій частині. В межах заявлених вимог та встановлених судом обставин посилання відповідача на відсутність вини у ДТП, причинно - наслідковий зв'язок дій ОСОБА_5 з ДТП і ушкодження через це здоров'я ОСОБА_3, неправильне посилання позивача на норми матеріального права (шкода завдана внаслідок взаємодії  джерел підвищеної небезпеки, - автомобіля і велосипеда) не мають правового значення, адже не ґрунтуються на визначеннях ПДР України і законодавстві, що регулює спірні правовідносини. Одночасно, приймаючи рішення, суд бере до уваги те, що відповідач не надав належних та допустимих  доказів на підтвердження вищевикладених заперечень та у суді не довів що ДТП відбулася внаслідок дії непереборної сили, або умислу потерпілого. Ст. 1191 ЦК України визначена можливість захисту прав відповідача внаслідок порушення його цивільних прав іншими, ніж позивач, особами. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, які зазнав ОСОБА_3., характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, тривалість та зусилля необхідні для відновлення стану його здоров'я, навчання і життя.  Враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості стягненню з відповідача на користь неповнолітнього позивача на відшкодування моральної шкоди належить 2 500 грн.                    

 

 

       На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача належить стягти судові витрати, від сплати яких позивачі при зверненні до суду звільнені за ст. 81 ЦПК України та п. 4 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7/ 93 від 21. 01. 1993 р. і  в порядку ст. ст. 79, 84 ЦПК України понесені на виклик відповідача та правову допомогу.

 

Керуючись ст. ст. 10; 11; 57 - 61; 208 - 209; 212- 215; 218; 293 ЦПК України, суд, -

 

вирішив:

 

     Позов задовольнити частково.

 

     Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_3   1 161 грн. 27 коп. на відшкодування майнової шкоди та 2 500 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а всього 3 661 (три тисячі шістсот шістдесят одну) грн. 27 коп.

     Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_1300 грн. 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу та 13 грн. 32 коп. понесених судових витрат, а всього 313 (триста тринадцять) грн. 32 коп.

     У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

     Стягнути з ОСОБА_4у доход держави 59 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. 00 коп. у рахунок витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Ріпкинському районному суді Чернігівської області.

 

     Рішення набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження.

 

     Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд шляхом подання в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

 

    Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2008 року.

 

 

 

Суддя                                                                                   В. І. Шляхов

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Справа № 2 - 117 / 08

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

 

       07 квітня 2008 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.

при секретарі Костюк Г. О.,

за участю позивачів,

представника ОСОБА_1., - ОСОБА_2

та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки справу за позовом ОСОБА_1в інтересах неповнолітнього  ОСОБА_3до ОСОБА_4про відшкодування дитині майнової та немайнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, відшкодування витрат на правову допомогу і понесених судових витрат; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, -

 

встановив:

 

      Відповідно до положень ч. 3 ст. 209 Цивільного процесуального кодексу України суд може оголосити вступну і резолютивну частини рішення. Особи, які беруть участь у справі з повним рішенням можуть ознайомитися 11 квітня 2008 року.

 

Керуючись ст. ст. 10; 11; 57 - 61; 208 - 209; 212- 215; 218; 293 ЦПК України, суд, -

 

вирішив:

 

     Позов задовольнити частково.

 

    Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_31 161 грн. 27 коп. на відшкодування майнової шкоди та 2 500 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а всього 3 661 (три тисячі шістсот шістдесят одну) грн. 27 коп.

    Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_1300 грн. 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу та 13 грн. 32 коп. понесених судових витрат, а всього 313 (триста тринадцять) грн. 32 коп.

    У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_4у доход держави 59 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. 00 коп. у рахунок витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Ріпкинському районному суді Чернігівської області.

 

    Рішення набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження.

 

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд шляхом подання в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

 

    Повний текст рішення буде виготовлено 11 квітня 2008 року.

 

 

 

Суддя                                                                                   В. І. Шляхов