Справа № 2-а-558/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 26.10.2011  

      Суддя Гощанського районного суду Рівненської області  Чорноус Л.І.  розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як «дітям війни» та зобов’язання вчинення певних дій -

В С Т А Н О В И В :

28 січня  2009  року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з    01 січня 2006 року по грудень 2008 року включно в сумі 3891,90 грн.

01 жовтня  2009 року    постановою Гощанського районного суду, позовні вимоги   ОСОБА_1 було задоволено  частково та   зобов’язано  відповідача  здійснити перерахунок та виплатити позивачу  підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з   09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня   2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням вже виплачених підвищень до пенсії як дитині війни.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області  від 05.05.2010 року   постанову Гощанського районного суду  залишено без змін.

27  травня 2011 року Вищий адміністративний суд своєю  ухвалою   скасував   постанову Гощанського районного суду   від 01.10.2009 року  та  ухвалу    апеляційного  суду Рівненської області  від  05.05.2010 року  ,  а  справу направив на новий розгляд.

Позивачка  в судове засідання не з’явилася, але подала  до суду письмову заяву,  у якій зазначила  , що оскільки на сьогоднішній день   остаточне рішення по справі не прийняте і  її    права порушуються  надалі , так як відповідач  не виплачує їй доплату до пенсії  як „ дитині війни ” у   передбаченому законом  розмірі  і не зробив перерахунок  проведених їй виплат за попередній період  , то у відповідності до ст.51 КАС України    вона   збільшує свої позовні вимоги і просить    зобов’язати   Управління Пенсійного   фонду України   в Гощанському районі здійснити  перерахунок  та виплату їй  надбавки  до  пенсії як „ дитині війни ”   за період  з 22.05.2008 року      по день розгляду справи  судом та   просить здійснити розгляд справи у  її   відсутності .

Відповідач в судове засідання не з’явився, але подав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що нарахування проводиться у відповідності до діючого законодавства  і,  крім того ,  позивачка  пропустила шестимісячний строк звернення до суду , встановлений ст. 99 КАС України , а тому у позові просить відмовити  та розглянути справу у його відсутності.

При   вирішенні    даної справи   до застосування  підлягають  норми   Кодексу адміністративного  судочинства України  , які були чинні  на день звернення позивача до суду.

Суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів у відповідності до ч.3 ст. 122 КАС України   в порядку письмового провадження.

Дослідивши в судовому засіданні надані суду позовну заяву, зміни до неї  про збільшення позовних вимог ,  заперечення, письмові докази, повно  і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд вважає, що позов  підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що позивачка   ОСОБА_1   народилася       16.08.1944    року.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше вісімнадцяти років є дитиною війни, отже позивачка  є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні та паспортом позивачки.

Враховуючи викладене, позивачка має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

У Законі України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.

 Рішенням Коституційного суду України №10-пр від 22 травня 2008 року визнано неконституційним рішення  щодо п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік про зупинення дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

          Конституційний Суд України дійшов висновку, що Законом при визначенні державного бюджету на поточний період є неконституційним положення про внесення змін до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.

А відтак, позивачка саме з 22.05.2008 року має право на підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла в період до внесення змін п.2 п.41 розділу ІІ  Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. № 107- ІV.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-І прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується , зокрема, на вимогах  ч. 3 ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2008-2011 р.р.).

Судом встановлено, що позивачка у 2008-2011 роках підвищення до пенсії, як дитина війни не отримувала. В період 2008 року позивачка отримувала  підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, що є значно меншим від розміру, визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується довідкою Управління пенсійного фонду в Гощанському районі Рівненської області.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 року (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державно-соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121\2001 від 01.03.2001 року та Постанови № 1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачеві мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи представника відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік” від 14 червня 2011 року, який набрав чинності 19 червня 2011 року, установлено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог п.4 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік” було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 745 від 06 липня 2011 року, яка діє з 23 липня 2011 року.

З моменту набрання чинності Законом України від 14 червня 2011 року “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік” до моменту набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06 липня 2011 року дія положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не зупинялася.

Посилання  відповідача на  те , що позивачкою пропущено  шестимісячний термін звернення до суду за захистом своїх прав  у відповідності до ч. 2  ст.99 КАС України , суд не приймає до уваги ,  так як  на період звернення  позивачки до суду  строк позовної давності  у відповідності до ч. 2 ст.99 КАС України становив один рік.

Так як ,  позивачка звернулася до суду  19.02.2009 року , а просить  визнати дії   відповідача протиправними та зобов’язати його вчинити певні дії  з 22.05.2008 року ,   то нею   не пропущено річного строку звернення до суду.

Таким чином, позов підлягає до задоволення за період з  з 22 травня 2008 року по 22  липня 2011 року. В подальшому нарахування та виплата доплати до пенсії дітям війни може проводитися лише за умови наявності нормативного акту, що передбачатиме порядок таких виплат, а тому в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.  

Враховуючи викладене, керуючись  ст. ст.9, 10, 11, 159, 162, 163  КАС України ,  в силу ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28  Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, суд  -

                                                    ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов   ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в  Гощанському районі Рівненської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії як дитині війни   задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області щодо невиплати  ОСОБА_1     підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 22 травня  2008  року по 22 липня 2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1       підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 22 травня 2008  року по 22 липня 2011 року  з урахуванням вже виплачених підвищень до пенсії як дитині війни.

В задоволенні решти позовних вимог  ОСОБА_1    відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Гощанський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя    :                                Л.І.Чорноус