ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності

Суддя -Стрелець Т. Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довір. без номеру від 20.06.2006р., представник;

від відповідача: Городенко А.А., довір. № 7/11-1612 від 30.12.2005р.

Суть спору:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (у подальшому -позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Дніпропетровської міської ради (у подальшому -відповідач) про визнання права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю, а саме кафе, що складається з тамбура площею 3,8 кв.м., зали площею 33,5 кв.м., холу площею 5,4 кв.м., моїчна площею 6,5 кв.м., бару площею 2,5 кв.м., кухні площею 5,9 кв.м., комори площею 13,6 кв.м., допоміжного приміщення площею 9,8 кв.м., коридору площею 9,0 кв.м., санітарного вузлу площею 2,3 кв.м., загальною площею 94,1 кв.м., і споруду, а саме літню площадку площею 90,3 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_2.  

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним протягом 2002 року за власні кошти та з власних матеріалів було збудовано літню площадку площею 90,3 кв.м. та кафе площею 94,1 кв.м. При цьому рішенням виконкому відповідача було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,0204 і надано вказану земельну ділянку позивачеві у довгострокову оренду для проектування та улаштування літнього майданчика кафе. Також позивач посилається на наявність у державному земельному кадастрі відомостей про користування ним зазначеною земельною ділянкою. На підставі норм Цивільного кодексу України, а також враховуючи відмову Дніпропетровської міської ради визнати право власності за позивачем, останній прийшов до висновку про необхідність захисту свого права в судовому порядку шляхом подання позову про визнання власності на самочинно збудовані ним споруди.

Відповідач проти позовних вимог не заперечує, у поданому відзиві просить суд прийняти рішення на підставі матеріалів справи та згідно з чинним законодавством.

У судовому засіданні 29.06.2006р. за згодою сторін була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши  матеріали по справі, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В с т а н о в и в :

Відповідно до Ордеру НОМЕР_1 на розташування кіосків і тимчасових збірно-розбірних споруд, виданого виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради позивачеві, останньому було надано право зайняти місце за адресою АДРЕСА_1 і розташувати кіоск для реалізації продуктів харчування.

Розпорядженням голови Бабушкінської районної ради від 31.10.2000р. № 125/1-р “Про дозвіл на переобладнання торгівельного кіоску у павільйон на АДРЕСА_3 на підставі заяви позивача йому було дозволено переобладнати торгівельний кіоск у павільйон розміром 3 х 7 м. за адресою АДРЕСА_3.

Згідно з Рішенням виконавчого комітету відповідача № 3072 від 20.12.2001р. “Про надання гр. ОСОБА_1, приватному підприємцю, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, земельної ділянки по АДРЕСА_3 (Бабушкінський район) в оренду для проектування та улаштування літнього майданчика кафе” на підставі листа-замовлення позивача від 02.06.2000р. було затверджено проект відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею 0,0204 га і надано її позивачеві у довгострокову оренду строком на 5 років для проектування та улаштування літнього майданчика кафе (за рахунок земель, не наданих у власність або користування), код цільового користування землі (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги).

Зазначене рішення виконавчого комітету відповідача було зареєстровано у Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська 22.01.2002р.

20.02.2002р. між виконавчим комітетом відповідача (орендодавець) і позивачем (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0204 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, для проектування та улаштування літнього майданчика кафе, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом НОМЕР_3.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки від 20.02.2002р. земельна ділянка надається до 20.12.2006р.

Договір оренди земельної ділянки від 20.02.2002р. був нотаріально посвідчений та зареєстрований за НОМЕР_4 у Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів.

Протягом дії договору оренди земельної ділянки позивачем за власні кошти і з власних матеріалів було здійснено будівництво літньої площадки загальною площею 90,3 кв.м. і будівлі кафе загальною площею 94,1 кв.м., що складається з наступних приміщень: тамбур площею 3,8 кв.м., зала площею 33,5 кв.м., хол площею 5,4 кв.м., моїчна площею 6,5 кв.м., бар площею 2,5 кв.м., кухня площею 5,9 кв.м., комора площею 13,6 кв.м., допоміжне приміщення площею 9,8 кв.м., коридор площею 9,0 кв.м., санітарний вузол площею 2,3 кв.м.

Позивачем надано у матеріали справи Звіт про оцінку приміщень кафе загальною площею 94,1 кв.м. з літньою площадкою, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, район житлових будинків НОМЕР_5, 6.

У якості Додатку до вказаного Звіту судом було досліджено Технічний висновок по обстеженню будівельних конструкцій приміщень кафе з літньою площадкою на АДРЕСА_1 по АДРЕСА_3, район житлових будинків НОМЕР_5, 6 у м. Дніпропетровську.

Відповідно до Технічного висновку (арк. справи 89) на підставі результатів дослідження і випробування будівельних конструкцій приміщень кафе з літньою площадкою було встановлено, що у конструкціях фундаментів, стін, внутрішніх і зовнішніх стін, даху пошкодження і деформації відсутні; характеристики міцності матеріалів не нижче проектних і нормативних вимог; всі будівельні конструкції знаходяться у технічно- нормальному і задовільному стані.

У зазначеному Звіті був зроблений висновок про те, що існуючі конструкції приміщень кафе знаходяться в нормальному і задовільному стані та відповідають архітектурно-будівельним нормам; приміщення кафе з літньою площадкою придатні для введення в експлуатацію при дотриманні нормативних вимог і рекомендацій дослідження, викладених у Звіті.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі на підставі наступного.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності (ст.2 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. № 697-ХІІ). Об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом (ст.26 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. № 697-ХІІ). Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом (ст.48 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. № 697-ХІІ).

Згідно зі ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право  власності  на нову річ,  яка виготовлена (створена) особою,  набувається нею,  якщо інше не встановлено договором  або законом.  Особа, яка  виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене  нерухоме  майно  (житлові будинки,  будівлі,  споруди  тощо)  виникає  з  моменту завершення будівництва (створення майна).

Частинами 1, 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що нерухомість вважається самочинним будівництвом, якщо вона збудована або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст. 392 ЦК України ).

Володіння майном вважається правомірним, якщо  інше  не  буде встановлено судом, господарським судом, третейським судом ( ст. 49 Закону України «Про власність»).

Вищезазначена угода в установленому чинним законодавством порядку -недійсною не визнана, доказів зазначеного вище сторонами не надано. 

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка була надана позивачеві у довгострокову оренду для проектування і улаштування літнього майданчика кафе, також був затверджений проект відведення. Крім того, Технічний висновок свідчить про відсутність порушень будівельних норм і правил при здійсненні позивачем самочинного будівництва.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі і визнати за позивачем право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю, а саме кафе, що складається з тамбура площею 3,8 кв.м., залу площею 33,5 кв.м., холу площею 5,4 кв.м., миїчної площею 6,5 кв.м., бару площею 2,5 кв.м., кухні площею 5,9 кв.м., кладової площею 13,6 кв.м., допоміжного приміщення площею 9,8 кв.м., коридору площею 9,0 кв.м., санітарного вузлу площею 2,3 кв.м., загальною площею 94,1 кв.м., і споруду, а саме літню площадку площею 90,3 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Якщо  спір  виник  внаслідок  неправильних дій сторони, господарський суд  має  право  покласти  на  неї  державне  мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивач самовільно збудував вказане нерухоме майно, господарський суд вважає за необхідне  покласти  на  нього  державне  мито незалежно від результатів вирішення спору.                     

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України “Про власність”, ст. ст. 316, 328, 334 Цивільного кодексу України; ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Задовольнити   позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 повністю.

Визнати за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 право власності на збудовану нежитлову будівлю, а саме кафе, що складається з тамбура площею 3,8 кв.м., залу площею 33,5 кв.м., холу площею 5,4 кв.м., моїчної площею 6,5 кв.м., бару площею 2,5 кв.м., кухні площею 5,9 кв.м., кладової площею 13,6 кв.м., допоміжного приміщення площею 9,8 кв.м., коридору площею 9,0 кв.м., санітарного вузлу площею 2,3 кв.м., загальною площею 94,1 кв.м., і споруду, а саме літню площадку площею 90,3 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0204 га згідно договору оренди земельної ділянки від 20.02.2002р., укладеного між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 і Дніпропетровською міською радою, без актів введення в експлуатацію.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                      Т. Г. Стрелець