Справа № 22-ц-4255/11 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.
Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Приколоти Т.І.
суддів: Федоришина А.В., Шашкіної С.А.
з участю секретаря Кубішин І.В.,
з участю: ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно інвестиційна компанія (далі-ТзОВ ПІК) «Стрийжитлобуд», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації (МБТІ), Фонду Державного майна України у Львівській області, ОСОБА_5, про визнання дійсним договору, визнання частки у об’єкті незавершеного будівництва, зобов’язання зареєструвати співвласником незавершеного будівництвом будинку ,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернулася з позовом, з врахуванням уточнених вимог, прийнятих судом, про визнання дійсним укладеного між нею та ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд» договору №0302/1 інвестування будівництва житла від 3 березня 2005 року; визнання її частки у об’єкті незавершеного будівництва у частині проінвестованого майна у вигляді двохкімнатної квартири на шостому поверсі, у першій секції, загальною площею 50,49 кв.м на вулиці Ленкавського, 1-Б у місті Стрию; зобов’язання Стрийського МБТІ зареєструвати її як співвласника незавершеного будівництвом будинку № 1-Б на вулиці Ленкавського у місті Стрию з визначеною часткою у вигляді двохкімнатної квартири на шостому поверсі, у першій секції, загальною площею 50, 49 кв.м у вказаному будинку.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2011 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Стрийського МБТІ, Фонду Державного майна України у Львівській області, ОСОБА_5, про визнання договору №0302/1 інвестування будівництва житла від 3 березня 2005 року, укладеного між ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд»та ОСОБА_3 щодо об’єкту інвестування за адресою: АДРЕСА_1, та визнання частки у незавершеному будівництвом будинку по вищезгаданій адресі у вигляді двохкімнатної квартири на шостому поверсі, в першій секції, загальною площею 50,49 кв.м., зобов’язання Стрийського МБТІ зареєструвати ОСОБА_3, як співвласника незавершеного будівництвом будинку у АДРЕСА_1 з визначеною часткою у вигляді двохкімнатної квартири, на шостому поверсі, в першій секції, загальною площею 50,49 кв.м.
Визнано дійсним договір №0302/1 інвестування будівництва житла від 3 березня 2005 року, укладений між ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд»та ОСОБА_3 щодо об’єкту інвестування за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді двохкімнатної квартири на шостому поверсі в першій секції загальною площею 50,49 кв.м. В решті позову відмовлено.
Рішення оскаржила ОСОБА_5
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, дати в мотивувальній частині рішення належну оцінку доводам стосовно недійсності правочину або ухвалити додаткове рішення. Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з’ясованих обставинах справи. Стверджує, що 3 вересня 2003 року, її чоловіком, за спільні кошти подружжя, було придбано у регіонального відділення Фонду Державного майна об’єкт незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином по АДРЕСА_1. Зазначає, що для придбання незавершеного будівництва було надано нотаріально посвідчену згоду. Вартість придбаної прибудови, на момент оформлення договору становила 2 315 385 грн. та відсоток готовності 106-ти квартирного житлового будинку становив 25%. Вказує, що не надавала згоди на укладення інвестиційного договору з позивачем. Апелянт зазначає, що має право власності на частку в об’єкті незавершеного будівництва. Позивачем сплачено кошти ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд»без будь-яких правових підстав.
Позивач та її представник проти доводів апеляційної скарги заперечили, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскільки суд першої інстанції в частині визнання договору дійсним зробив свої висновки без належних підстав, справу вирішено без достатньої перевірки обґрунтованості вказаної вимоги; висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим на підставі повної і всебічної перевірки доказів, їх дослідження і правильної оцінки; тому з висновками суду в цій частині погодитися не можна.
На підставі ст.ст.11,60,61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення у зазначеній вище частині цим вимогам не відповідає.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Встановлено, що 3 вересня 2003 року ОСОБА_2, з яким апелянт перебуває у шлюбі, придбав у регіонального відділення Фонду Державного майна України об’єкт незавершеного будівництва –106 квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованим магазином по АДРЕСА_1.
29 березня 2004 року ОСОБА_2 відповідно до іпотечного договору (іпотекодавець) виступив майновим поручителем ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд»перед Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК»за кредитним договором. Вказаний вище об’єкт будівництва і майнові права на нього були передані в заставу, нотаріусом було накладено заборону на їх відчуження. Відповідно до п.2.7 іпотечного договору від 29 березня 2044 року заборонено передачу предмета іпотеки у володіння, користування та розпорядження іншим особам.
У зв’язку з неналежним виконанням позичальником (ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд») умов кредитного договору, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 4 лютого 2008 року ухвалено стягнути з майнового поручителя –ОСОБА_2 350 970 грн. заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_2 виконав це рішення суду шляхом сплати заборгованості за кредитним договором.
21 червня 2004 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд»укладено договір генпідряду. Зі змісту цього договору вбачаються відносини щодо інвестування будівництва та передачі ОСОБА_2 результатів діяльності у власність виконавця після прийняття закінченого будівництвом об’єкту.
3 березня 2005 року між ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд»та позивачем укладено договір № 0302/1 інвестування будівництва житла згідно з яким позивач передала, а забудовник (ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд») прийняв замовлення побудувати об’єкт інвестування за адресою: м.Стрий, вулиця Ленкавськогор,1-Б. На час укладення цього договору незавершений об’єкт будівництва – АДРЕСА_1 був предметом іпотеки. Майнові права на вказаний об’єкт нерухомості перебували під заставою. Передача предмета іпотеки у володіння, користування та розпорядження іншим особам перебувала під забороною.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на частину незавершеного будівництвом житлового будинку, на підставі аналізу наявних у справі доказів у їх сукупності, суд прийшов до правильного висновку, що за умовами укладеного сторонами інвестиційного договору право власності інвестора виникає лише після завершення забудовником будівництва об’єкту інвестування й прийняття нерухомого майна в експлуатацію, як це визначено ст.331 ЦК України.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи у зазначеній вище частині. З висновками суду, які ґрунтуються на аналізі наявних у справі доказів, слід погодитися.
Разом з тим, задовольняючи вимоги про визнання інвестиційного договору дійсним, суд не звернув уваги, що такий спосіб та механізм захисту цивільного права не передбачений ст.16 ЦК України, а ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визначає таку можливість щодо нікчемного правочину лише у випадках визначених ч.2 ст.218, ч.ст.219, ч.2 ст.220, ч.2 ст.224 . ч.2 ст.226 ЦК України.
Інвестиційний договір укладений на порушення вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», оскільки цим Законом передбачено, що довірче управління фінансовими активами (в тому числі грошовими коштами) є фінансовою послугою. Здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, якої не мало ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд».
Відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», яким визначено загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами будівельними організаціями, які здійснюють будівництво за кошти, залучені від фізичних та юридичних осіб; визначено, що системою фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю за цим Законом є врегульовані ним та договорами дії суб’єктів при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю. Цим Законом встановлено, що управителем може бути банк або інша фінансова установа. Забудовником може бути особа, яка у встановленому законодавством порядку отримала право на використання земельної ділянки для спорудження об’єктів будівництва та уклала угоду з управителем. На час укладення інвестиційного договору з позивачем були відсутні погоджена у встановленому порядку проектно-кошторисна документація та дозвіл на виконання будівельних робіт, статус земельної ділянки не визначений, з управителем угода не укладалася. Відомості про те, що позивач була попереджена про заставу та перебування майнових прав на незакінчений будівництвом будинок, відсутні.
ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд»згідно договору генпідряду прийняло на себе зобов’язання своїми силами забезпечити своєчасне фінансування будівництва. Позивача не було залучено для виконання будівельних робіт, а ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд»зобов’язалося згідно інвестиційного договору за кошти позивача збудувати та передати їй квартиру в АДРЕСА_1 за відсутності на це повноважень.
Для виконання будівельних робіт ТзОВ «ПІК «Стрийжитлобуд»було надано право залучати до участі у будівництві інших інвесторів. Такого права не було надано для фінансування будівництва. Фінансування будівництва товариство згідно умов договору мало здійснювати за власні кошти.
Оскільки позивач не довів, а в судовому засіданні не було здобуто жодних доказів про наявність визначених зазначеними законом обов’язкових умов для визнання укладеного інвестиційного правочину дійсним, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення такого позову.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції, як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону та дійсним обставинам справи про права та обов’язки сторін щодо предмету спору, в силу вимог ч.І ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може й підлягає скасуванню в частині вимог про визнання інвестиційного договору дійсним, з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові.
Передбачені ст.. 220 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, п.п.1,2 ч.І ст.307, ст.ст. 308, 309, п.1 ч.І , ч.2 ст.314, ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 про визнання дійсним укладеного нею 3 березня 2005 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-інвестиційна компанія «Стрийжитлобуд» договору № 0302/1 інвестування будівництва житла, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог за їх безпідставністю.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: