УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11/0690/649/11
Стаття 364 ч.1, 366 ч.1 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 201 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Михайловського В.І.,
суддів Фоміна Ю.В., Широкопояса Ю.В.,
з участю: прокурора Селюченко І.І.,
адвоката ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Тевеліївка Дзержинського району Житомирської області, громадянин України, не судимий,
засуджений: за ст.364 ч.1 КК України на 1 (один) рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік 6 місяців;
за ст.366 ч.1 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обв’язків в ораганах місцевого самоврядування строком на 1 рік.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно визначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – 1 (один) рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаціно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік 6 місяців.
Згідно ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_2 покладені обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживанням без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання.
Згідно змісту вироку суду, селищний голова Романівської селищної ради ОСОБА_2, використовуючи владу в інтересах приватної ремонтно-будівельної монтажної комерційної фірми „Алекс-2” всупереч інтересам служби, 24 грудня 2010 року в своєму службовому кабінеті підписав і завірив печаткою завідомо неправдивий акт приймання виконавчих робіт №2, згідно якого вказаною фірмою фактично виконані підрядні роботи, передбачені договором укладеним 10.12.2010 року по встановленню водонапірної вежі по вул.Б.Хмельницького в смт.Романів, хоча в дійсності такі роботи виконані не були.
Згодом, 27 грудня 2010 року ОСОБА_2 надав завідомо неправдивий акт приймання виконаних робіт №2 та інші супутні документи в управління державного казначейства Романівського району, яке 29.12.2010 року перерахувало 32539 грн. на рахунок приватної ремонтно-будівельномонтажної комерційної фірми „Алекс-2” за начебто виконані підрядні роботи, передбачені договором №2 від 10.12.2010 року по встановленню водонапірної вежі в смт.Романів. Зловживаючи владою, ОСОБА_2 заподіяв істотної шкоди державним і громадським інтересам у вигляді підриву авторитету органів місцевого самоврядування та матеріальних збитків на суму 32539 гривень.
В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_2 просить вирок Романівського районного суду від 25.06.2011 року скасувати, оскільки він не вчиняв злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.1, 366 ч.1 КК України.
В доповненнях ОСОБА_2 також вважає, що досудове та судове слідство проведено неповно, а тому просить скасувати вирок суду, а справу направити на додаткове розслідування.
В обгрунтування апеляції ОСОБА_2 посилається на те, що судом безпідставно кваліфіковано його дії як видача завідомо неправдивого документу, не зазначені обставини виготовлення та видачі такого документу, наявність в документі підпису посадової особи та печатки не можна ототожнювати з видачею фіктивного документу.
У вироку суду взагалі не зазначено розміру заподіяної шкоди, чи можна його вважати істотним. Досудове слідство і суд не не вказали на яку суму були виконані роботи по встановленню вежі, а на яку виконані не були.
Не враховано, що на несвоечасне виконання робіт по вказаній угоді вплинули природні умови, які виключають можливість встановлення та заповнення водою водонапірної вежі в зимовий період часу, частина виділених в кінці 2010 року коштів була фактично використана, а незначна залишилася не використаною, про що ОСОБА_2 були надані відповідні документи, які він просив приєднати до справи та дослідити
На думку апелянта, висновок суду про заподіяння істотної шкоди державним та громадським інтересам не конкретизований, а допущені певні порушення щодо контролю за виконанням укладеної угоди можуть тягти лише дисциплінарну відповідальність. Оскільки висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, вину ОСОБА_2, то він вважає за необхідне його скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача по справі, засудженого ОСОБА_2, та в його інтересах адвоката ОСОБА_1, які підтримали подану апеляцію з доповненнями з наведених мотивів, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, обговоривши з наведених мотивів її доводи та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляція з доповненнями підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідльність.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_2, оглянутих: товарного чеку та інших документів станом на 24.12.2010 року – на момент підписання вищевказаного акту виконаних робіт підприємством „Алекс-2” фактично було виконано роботи на загальну суму 31059 грн., про що обвинувачений просив долучити до матеріалів справи та дослідити відповідні документи.
Зазначені обставини органами досудового слідства та судом 1-ї інстанції не перевірялися та залишені поза увагою.
Як вбачається з матеріалів справи та фактично встановлених обставин виконання робіт по встановленню водонапірної вежі тривало на протязі певного проміжку часу та не могло бути здійснено одномоментно.
З наданих письмових матеріалів справи вбачається, що кошти у сумі 32500 гривень за ініціативою селищного голови ОСОБА_2 були перераховані у кінці грудня 2010 року, тобто використані на будівництво вежі фактично у граничний термін їх можливої реалізації.
У цьому зв’язку, колегія суддів не погоджується з висновками як органів досудового слідства так і суду про те, що ОСОБА_2, вчиняючи дії, фактично спрямовані на завершення будівництва, заподіяв істотну шкоду державним і громадським інтересам, підірвав авторитет органів місцевого самоврядування та заподіяв збитки у сумі 32539 гривень.
Крім того, зазначена сума, як вбачається з наданих письмових матеріалів справи, отримана органами досудового слідства з казначейских документів, конкретний розмір заподіяних збитків органом осудового слідства та судом не визначений, а використані лише формальні дані про перерахування вищевказаних коштів казначейством.
Наявність на відповідних документах підпису, печатки, як і визнання ОСОБА_2 вини у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.364,366 КК України самі по собі не можуть бути беззаперечними доказами вини вказаної особи.
Крім того, органами досудового слідства не встановлений мотив вчинення ОСОБА_2 інкримінованих злочинів, в чиїх інтересах він діяв в яких саме інтересах ремонтно-будівельної фірми „Алекс-2” та яку конкретно шкоду заподіяв громадським чи державним інтересам.
Колегія суддів вважає також безпідставним виділення кримінальної справи в окреме провадження відносно ОСОБА_3 (а.с.114). Такі дії органів досудового слідства суперечать вимогам ст. 26 КПК України, оскільки виділення справи допускається тільки у випадках, які викликаються необхідністю коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті і об’єктивності дослідження і вирішення справи.
Наведені у постанові про виділення матеріалів з кримінальної справи мотиви є непереконливими та неконкретним, а висновок слідчого про те, що виділення даних матеріалів не може негативно вплинути на розслідування даної кримінальної справи є помилковим.
Колегія суддів вважає, що висновки органів досудового слідства та суду про зловживання ОСОБА_2 владою, заподіяння істотної шкоди державним та громадським інтересам, а також у підриві авторитету органів місцевого самоврядування та заподіянні матеріальних збитків на суму 32539 грн. ґрунтуються на недостатньо зібраних доказах.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи органами досудового слідства фактично зібрані тільки ті докази, які формально обвинувачують ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366 КК України, але у той же час залишено поза увагою, не приєднано та не досліджено інші письмові докази, які спростовують його вину, що також свідчить про недотримання органами досудового слідства вимог ст. 22 КПК України.
У цьому зв’язку колегія суддів вважає недостатнім наявність вищенаведених доказів для остаточного здійснення висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366 КК України.
В той же час, з матеріалів кримінальної справи та пояснень самого ОСОБА_2 вбачається, що роботи та розрахунки по встановленню водонапірної вежі в смт. Романів фактично проводились, були придбані певні матеріали, частина конструкцій вже була зібрана та зберігалася у м. Старокостянтинові Хмельницької області, а будівництво самої вежі закінчено в березні 2011 року.
Зазначені обставини органами досудового слідства перевірені не були, що, у свою чергу, ставить під сумнів й визначений розмір матеріальних збитків на суму 32539 грн., потребуючи належного дослідження та здійснення відповідних розрахунків.
Колегія суддів вважає, що визнання вини ОСОБА_2 під час досудового слідства не може бути беззаперечним доказом його вини у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 1, 366 ч. 1 КК України.
Враховуючи вищенаведене, а також і те, що юридичні висновки органів досудового слідства та суду першої інстанції суперечать фактично зібраним доказам, допущено істотну неповноту та однобічність досудового і судового слідства, вирок Романівського районного суду Житомирської області від 25.06. 2011 року не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування, під час якого органам досудового слідства необхідно усунути вищевказані недоліки, приєднати до справи та належним чином дослідити як ті докази, що підтверджують наявність протиправних дій у ОСОБА_2, так і ті, що спростовують вчинення ним таких дій, належним чином виконати необхідні слідчі дії, зробити правильні юридичні висновки встановивши наявність об’єктивної та суб’єктивної сторін злочину, чи утворюють вони в своїй сукупності склад злочинів, передбачених ст.ст.364,366 КК України та в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію з доповненнями ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Романівського районного суду Житомирської області від від 25 червня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору Романівського району на додаткове розслідування.
Судді: