УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 10/0690/265/11
Стаття ст.2368 КПК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
суддів: Михайловського В.І.,
Андрушкевича С.З. та Широкопояса Ю.В.,
з участю: прокурора Володько А.І.,
адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляціями адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах директора ПП „Україна” ОСОБА_5 на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Цією постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 в інтересах директора ПП ОСОБА_5 на постанову прокурора Брусилівського району Житомирської області від 27 травня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом самовільного зайняття земельних ділянок шляхом зловживання службовим становищем службовими особами ПП „Україна” с.Водотиї – за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.1971 ч.2, ст.364 ч.2 КК України.
Згідно змісту постанови суду та матеріалів справи адвокатом в інтересах директора ОСОБА_5 була оскаржена постанова про порушенням кримінальної справи від 27.05.2011 року за ст.197 1 ч.2, 364 ч.2 КК України.
Обгрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на те, що органи досудового слідства мали у своєму розпорядженні достатньо приводів і підстав для порушення кримінальної справи, а також навів перелік приводів і доказів і даних, на підставі яких та у відповідності до вимог ст.ст.94,98 КПК України прокурором Брусилівського району було прийняте рішення про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.1971, 364 ч.2 КК України.
Досліджуючи перелік наданих у справі письмових даних, суд прийшов до висновку про наявність факту використання земельних ділянок ПП „Україна” без належно оформлених документів, при наявності достостовірних даних, що зазначені земельні ділянки знаходяться у фактичному користуванні за договором оренди в іншої юридичної особи – СТОВ „Комінтернівська птахофабрика”, а тому вважав, що в наявності існують достатні дані про наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи.
Також здійснив дослідження попередніх розрахунків заподіяної в наявності матеріальної шкоди, інших письмових матеріалів та відповідність дій прокурора вимогам ст.ст.294,98 КПК України.
В апеляціях: адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять в інтересах директора ПП „Україна” ОСОБА_5 просять скасувати постанову Брусилівського районного суду від 25.06.2011 року та постанову прокурора Брусилівського району Житомирської області від 27.05.2011 року про порушення кримінальної справи за ч.2 ст.197, ч.2 ст.464 КК України, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
В обгрунтування апеляцій адвокати посилаються на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо наявності у органів досудового слідства кримінальної справи, не надав правової оцінки всім отриманим органами прокуратури документам, крім того, перевищивши свої повноваження, самостійно визнавчив кваліфікуючу ознаку наведених у постанові органів досудового слідства діянь – вчинення злочину групою осіб, а саме директором та головним агрономом ПП „Україна”, а також посадовими особами РДА, які нібито „виїжджали на поле”.
Перевірка дотримання вимог земельного законодавства взагалі не проводилася, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про склад органів управління ПП „Україна”, відсутні відомості та докази будь-яких фактичних витрат, здійснених ПАТ „ТАКО” та СТОВ „Камінтернівська птахофабрика” по відношенню до спірних земельних ділянок, при порушенні кримінальної справи не був визначений об’єкт щодо якого інкримінується порушення земельного законодавства, в матеріалах містяться відомості, які дозволяють стверджувати про відсутність у заявника ПАТ „ТАКО” прав на земельні ділянки, містяться також відомості щодо грубих порушень, які допустив інспектор Заїка М.П. під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства на земельних ділянках Брусилівського району Житомирської області. З оскаржуваної постанови суду не зрозуміло, в який саме спосіб прокурором було „безпосередньо виявлено” ознаки злочинів, передбачених ст.ст.1971 ч.2,264 ч.2 КК України, адже належної перевірки, на думку апелянта, не проводилося, належним чином не визначено конкретного розміру заподіяної матеріальної шкоди. Для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.1971 ч.2 КК України необхідно також додаткові кваліфікуючі ознаки, які відсутні, як відсутні у справі будь-які посадові інструкції відносно того, що агроном в ПП „Україна” є посадовою особою.
Крім того, на думку апелянта, у постанові суду безпідставно робляться спроби кваліфікувати дії з одностороннім обвинувальним ухилом, без прийняття до уваги реальних обставин справи, слідчий не дотримався вимог ст.ст.5,22,26,94 КПК України стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи, на що суд першої інстанції також уваги не звернув та порушив, при винесенні постанови, вимоги ст.55-58,129 Конституції України, ст.6 Конвенції „Про захист людини і основоположних свобод”, ст.ст.22,64,65 КПК та ст.ст.2,367,364 КК України.
Заслухавши доповідача по справі, адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали подані апеляції з наведених мотивів, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, посилаючись на законність і обгрунтованість постанови суду 1ї інстанції, обговоривши доводи апеляцій та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Розглядаючи скаргу по суті, суд першої інстанції належним чином дослідив письмові матеріали перевірки органів прокуратури, з дотриманням та у межах вимог ст.2368 КПК України здійснив юридичні висновки про наявність лише приводів і підстав для порушення кримінальної справи.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, суд повно дослідив та обгрунтовано зазначив у своїй постанові те, що приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення прокурором Брусилівського району ознак злочинів, передбачених ст.1971 ч.2, 364 ч.2 КК України, після проведення відповідної перевірки за заявами зацікавлених осіб.
Судом було також проаналізовано та наведено достатньо об’ємний перелік зібраних прокурором достовірних джерел та даних, які були отримані законним шляхом, без будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального Закону та які, у свою чергу, стали приводом і підставами для порушення кримінальної справи.
Суд першої інстанції також належним чином перевірив дотримання прокурором вимог ст.94.98 КПК України та прийшов до вірного висновку щодо законності принятої прокурором 27.05.2011 року постанови про порушення кримінальної справи. Зазначений висновок узгоджується й з вимогами п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 14 червня 2010 року №6 „Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи”, згідно змісту якого під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суддя повинен перевірити: чи були наявними на час порушення кримінальної справи передбачені ч.1 ст.94 КПК України приводи, чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину, законність джерел отримання цих даних, чи компетентна особа приймати таке рішення.
Апеляційний суд не погоджується з доводами апелянтів про те, що суд першої інстанції перевищив свої повноваження, кваліфікував протиправні дії посадових осіб та вийшов за межі, передбачені вимогами ст.2368 КПК України, оскільки, як вбачається зі змісту протоколу судового засідання та постанови суду від 25.06.2011 року, він не розглядав та заздалегідь не вирішував будь-які питання, які повинні вирішуватися судом при розгляді кримінальної справи по суті, суд обгрунтовано визнав неприпустимою оцінку будь-яких доказів доведеності вини певних осіб у вчиненні вищевказаних злочинів.
Наявність цивільно-правового спору щодо правомірності користування земельними ділянками Брусилівського району СТОВ „Комінтернівська птахофабрика”, ПАТ „ТАКО” та ПП „Україна”, у даному випадку, не є перешкодою для порушення кримінальної справи та проведення досудового слідства щодо виниклих обставин і вчинених дій на земельних ділянках Новоозерянської та Соловіївської сільських рад Брусилівського району Житомирської області.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Брусилівського районного суду від 25 червня 2011 року за скаргою на постанову прокурора Брусилівського району від 27.05.2011 р. та направлення справи на новий судовий розгляд, а також не погоджується з апеляційними вимогами адвоката ОСОБА_4 й щодо необхідності скасування постанови прокурора Брусилівського району від 27.05.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом захоплення земельних ділянок та зловживання посадовими особами ПП „Україна” службовим становищем, а саме за ознаками злочину, передбаченого ст.197-1 ч.2, 364 ч.2 КК України.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляції адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах директора ПП „Україна” ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2011 року, якою залишено без задоволення скаргу на постанову прокурора Брусилівського району Житомирської області від 27 травня 2011 року про порушення кримінальної справи за ст.ст.197-1 ч.2, 364 ч.2 КК України, - без зміни.
Судді: