Справа № 2-50/2008 р.

Р І ОСОБА_1Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

            24 березня 2008 року                                                             м. Новомиргород

            Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві ТАРАН С.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника - адвоката ОСОБА_4, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про покладення зобов'язання привести прибудинкову територію в належний санітарний стан, відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2007 р. у Новомиргородський районний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про покладення зобов'язання привести прибудинкову територію в належний санітарний стан, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Заявниця вказала, що відповідачам належить на праві приватної власності частина домоволодіння АДРЕСА_1. У 2005 р. вони всупереч вимогам ст. 10 ЖК України збудували та користуються вигрібною ямою, розмістивши її на відстані 3,5 м від частини домоволодіння позивачки.

Внаслідок конфлікту їй заподіяні матеріальні збитки у вигляді оплати транспортних послуг фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності у сумі 45 грн. та моральна шкода у зв'язку з образами з боку відповідачів, негативного впливу на стан здоров'я неприємного запаху з вигрібної ями та неможливістю постійно проживати у зазначеній частині домоволодіння.

Посилаючись на ст. ст. 1166-1167, 1190 ЦК України, ст. 4 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, ст. 6 Закону України “Основи законодавства про охорону здоров'я”, просить суд зобов'язати відповідачів ліквідувати збудовану вигрібну яму, привести прибудинкову територію в належний санітарний стан та стягнути з відповідачів на її користь майнову шкоду у сумі 45 грн. і моральну шкоду у розмірі 1,650 тис. грн.

За ухвалою суду від 24.03.2008 р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про покладення зобов'язання привести прибудинкову територію в належний санітарний стан провадженням закрите у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди та визнання її судом.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не визнали позов повністю і пояснили, що насправді вони не є власниками згаданої частини домоволодіння і тому не можуть бути відповідачами у справі.

Окрім цього, позивачка не довела наявність передбачених законом підстав для задоволення позову, а також не надала доказів завдання моральної шкоди.

Навпаки, саме заявниця та її чоловік ініціюють конфлікти, сварки, ображають відповідачів.

У 2006 р. у вже існуючу вигрібну яму помістили 3 залізобетонні кільця, накрили її двома листами заліза та засипали шаром піску не менше як 50 см.

До того ж за довідкою головного державного санітарного лікаря Новомиргородського району вигрібна яма ніякої загрози для життя і здоров'я людей не становить.

В той же час позивачка утримує власне підсобне господарство, яке є джерелом неприємних запахів, а також не проживає у зазначеній частині домоволодіння через непридатний технічний стан.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: показання свідків, оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у позові із таких міркувань.

Згідно зазначеним поясненням і наданим для дослідження документам позивачці ОСОБА_1 у домоволодінні зАДРЕСА_1 належить 7/20 часток на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2000 р. і 13/100 часток відповідно договору купівлі-продажу від 02.07.2003 р.

Інша частина вказаного домоволодіння належала ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

26.03.1999 р. ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, проте до цього часу свідоцтво про право на вказану спадщину нікому не видавалося.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про належність частини згаданого домоволодіння на праві приватної власності відповідачам безпідставні.

Сторони та свідки у справі підтвердили, що відповідач вже у 2006 р. у існуючу вигрібну яму помістив 3 залізобетонні кільця, накрив її двома листами заліза та засипав шаром піску не менше як 50 см.

За довідкою головного державного санітарного лікаря Новомиргородського району від 17.03.2008 р. вигрібна яма ніякої загрози для життя і здоров'я людей не становить і навколишнє природне середовище не забруднюється.

Із актів перевірки працівників компетентних органів від 23.11.2005 р., 18.01.2008 р. вбачається, що фактично позивачка у належній їй частині домоволодіння не проживає, бо вона непридатна для цього через технічний стан: вибиті вікна, порушена цегляна стіна.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2007 р. та постанови про накладення стягнення на ОСОБА_2 від 15.01.2007 р. підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності слугувало невиконання припису санітарного лікаря.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_6 з приводу неналежної поведінки відповідачів, бо він доводиться чоловіком позивачці і зацікавлений у результатах розгляду справи.

Тому суд вважає, що твердження заявниці про завдання моральної шкоди в результаті образ та нецензурної лайки з боку відповідачів не знайшли свого підтвердження у суді.

Незважаючи на наявність у позивачки власного підсобного господарства, її зайняття кролівництвом, обслуговування компосховища, яке розташоване ближче від власного домоволодіння, ніж це передбачено санітарними нормами, систематичне завезення нею гною для удобрення присадибної земельної ділянки, ОСОБА_1 не змогла розмежувати у суді негативний вплив неприємного запаху від вигрібної ями у дворі домоволодіння, де вона постійно ніколи не проживала, від такого ж впливу неприємного запаху на території власного домоволодіння, де вона постійно мешкає та господарює.

Посилання заявниці на погіршення стану здоров'я внаслідок діяльності відповідачів не вмотивоване медичними висновками, оскільки надані документи лише підтверджують наявність хронічних захворювань, на які ОСОБА_1 страждає тривалий час ще до виникнення досліджуваного конфлікту. 

Окрім цього, позивачка вважає, що їй заподіяні матеріальні збитки у вигляді оплати транспортних послуг фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності і на підставі ст. 1166 ЦК України  вимагає стягнути майнову шкоду у сумі 45 грн.

Проте ця норма права не передбачає можливості відшкодування майнової шкоди у даному випадку, бо оплата транспортних послуг фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності не відноситься до категорії заподіяння шкоди.

У зазначених у позовній заяві ситуаціях ОСОБА_1 мала змогу одержати відповіді з Новомиргородської райдержадміністрації, Новомиргородської райСЕС та Новомиргородської ЦРЛ на власні звернення, а також копії документів поштою, або скористатися послугами громадського транспорту.

Ураховуючи наведене, у позові потрібно відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 1166-1167, 1190 ЦК України, ст. 4 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, ст. 6 Закону України “Основи законодавства про охорону здоров'я”, ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд                 

В И Р І ОСОБА_1И В :

            У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заява про апеляційне оскарження   та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

суддя                                                                                                   С.ЩЕНЮЧЕНКО