Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-3077/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Мохонько В.В.

18                         Доповідач Головань  А. М.   

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2011  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

                                                            Головуючого  Кривохижі В.І.

                                                            Суддів             Карпенка О.Л.

                                                                                     Голованя А.М.

                                                          При секретарі   Дімановій Н.І.

          розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від  23 серпня 2011 року,  за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7 до закритого акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк”, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, третя особа –товариство з обмеженою відповідальністю “УкрАгроОллія” про визнання недійсними ч.2 п.6.2 договорів застави та такими, що не підлягають виконанню виконавчих написів нотаріуса і

ВСТАНОВИЛА:

         У листопаді 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що  4 лютого 2008 року між ними та закритим акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний Банк” (далі ЗАТ “ПУМБ”) укладено договори застави транспортних засобів : № 37-210/08, № 37-209/08, № 37-208/08, № 37-207/08, відповідно до яких вони, як майнові поручителі товариства з обмеженою відпо-відальністю “УкрАгроОлія” (далі ТОВ“УкрАгроОлія”) передали в заставу ЗАТ “ПУМБ”  рухоме майно –належні їм транспортні засоби :  н/причіп-цистерна,  МАN -сідловий тягач, причіп - рефрижератор, фургон-рефрижератор, КАМАЗ бортовий, причіп бортовий, КАМАЗ сідловий, КАМАЗ бортовий, причіп бортовий.

         15 березня 2010 року приватним  нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріаль-ного округу ОСОБА_8 було вчинено виконавчі написи  за реєстровими номерами 580, 578, 576, 574, якими запропоновано звернути стягнення на рухоме майно заставлене за вищезгаданими договорами застави.

        Вважають, що в порушення  ст.ст. 24, 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” ч.2 п.6.2 договорів застави передбачає звернення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса,  тому ці договори  мають бути визнаними в цій частині недійсними.

         Також, у зв’язку з тим, що Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачено звернення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса, мають бути визнаними такими, що не підлягають виконанню й виконавчі написи нотаріуса від 15 березня 2010 року.

         Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від  23 серпня 2011 року позов задоволено. Визнано недійсними ч.2 п.6.2 договорів застави транспортних засобів № 37-210/08, № 37-209/08, № 37-208/08, № 37-207/08 від 4 лютого 2008 року укладеними між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ЗАТ “ПУМБ”.

        Визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи вчиненні 15 березня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровані в реєстрі за № 580, 578, 574, 576, про звернення стягнення на транспортні засоби за договорами застави транспортних засобів № 37-210/08, 37-209/08, 37-208/08, 37-207/08 від 04.02.2008 року укладеними між ЗАТ “ПУМБ” та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.      

        В апеляційній скарзі ЗАТ “ПУМБ” ставиться питання про скасування рішення, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права  з ухваленням нового рішення про  відмову у задоволенні заявленого позову.

        Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_9, яка підтримала доводи скарги, заперечення представника відповідача  ОСОБА_10, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

         Позивачі   ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були належним чином повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з’явилися.         

         Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідно до норм Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрації обтяжень” не визначено такого способу позасудового захисту звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як виконавчий напис нотаріуса,  то  ч.2 п.6.2 договорів застави, якою передбачено цей спосіб,  має бути визнаною недійсною, а  виконавчі написи нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

        Як убачається із матеріалів справи, частиною 2 п.6.2 договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя на підставі виконавчого напису нотаріуса.   

        Предметом договору застави від  4 лютого 2008 року визначено рухоме майно заставодавців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7   

        Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.               

         В силу ч. 6 ст. 20 Закону України “Про заставу” звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішеням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.   

         Інше передбачене Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, чинного з 1 січня 2004 року, який   визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.   

          Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що     законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.   

         Отже, Закон України   “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” є    спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України “Про заставу” застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України   “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.   

          Відповідно до ч.1 ст.24. Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.   

          Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:   

        1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;   

        2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;   

        3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням  вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;   

        4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в  порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.   

        Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

        Проте вирішивши вимогу щодо визнання недійсною частини договорів застави, суд першої інстанції не зазначив, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

       Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 

        Підставою недійсності правочину, згідно з частиною 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.  

         Недійсність окремої частини правочину не має наслідок недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що право чин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.( ч.1 ст. 217 ЦК України)

        Отже, приймаючи до уваги, що ч.2 п.6.2 договорів застави передбачено звернення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса,  що суперечить положенням  ст.ст. 24, 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, тому згідно ч.1 ст. 215 ЦК України  вони повинні бути визнатними в цій частині недійсними.             

         Також, суд залишив поза увагу необхідність, у відповідності до вимог ст. 214 ЦПК України, зазначити правову норму на підставі якої вирішено вимогу про  визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих написів нотаріуса.

         Відповідно до вимог  ст. 4 ЦПК України, здійснюючи  правосуддя,  суд  захищає  права,  свободи  та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

         Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;  5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування

майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

        Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

        Стаття 50 Закону України “Про нотаріат” у редакції Закону України від 01.10.2008 року уже не містить такого способу захисту права, як визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

        В чинній  редакції  ст. 50 Закону  України “Про нотаріат”  передбачено, що  нотаріальна

дія або відмова у її вчиненні,  нотаріальний  акт оскаржуються до суду. Право на   оскарження  нотаріальної  дії  або  відмови  у  її вчиненні,  нотаріального акта має особа,  прав та  інтересів  якої стосуються такі дії чи акти.

         Разом із цим, ст. 110 ЦПК України визначено, що позови  до  стягувача  про  визнання  виконавчого  напису нотаріуса таким,  що не підлягає  виконанню,  або  про  повернення стягненого  за виконавчим написом,  можуть пред’являтися також за місцем його виконання.

         Враховуючи, що чинним матеріальним правом не врегульовано питання способу захисту цивільного права порушеного виконавчим написом нотаріуса, колегія суддів вважає за можливе застосувати передбачену ч.2 ст.8 ЦК України аналогію права і визнати прийнятним такий спосіб захисту права, як визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

         При цьому суд апеляційної інстанції зважив, що оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст.17 “Про виконавче провадження” виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, то відмова у захисті порушеного права у зв’язку з не визначенням  законами України способу захисту цивільного права порушеного виконавчим написом нотаріуса  може призвести до протиправної втрати належного позивачам майна, що суперечить положенням ст.1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та  порушує визначене  ст. 6  цієї Конвенції право на справедливий суд.

         Відтак, визнання недійсною ч.2 п.6.2 договорів застави, якою передбачено звернення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса, невідповідність такого  позасудового способу звернення вимогам  ст.ст. 24, 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” дають підставу визнати оспорювані виконавчі написи нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

        За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального закону, а тому згідно п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням  нового рішення про задоволення позовних вимог  позивачів у повному обсязі.

        Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -           

                                                           ВИРІШИЛА:

          Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” задовольнити частково.

          Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від  23 серпня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.

         Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7 задовольнити повністю.

         Визнати недійсною ч. 2. п. 6.2. договору застави транспортних засобів № 37-210/08 від 04.02.2008 року укладеного між ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний Банк”.

        Визнати недійсною ч. 2. п. 6.2. договору застави транспортних засобів № 37-209/08 від 04.02.2008 року укладеного між ОСОБА_5 Георгіївниою та закритим акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний Банк”.

        Визнати недійсною  ч. 2. п. 6.2. договору застави транспортних засобів № 37-208/08 від 04.02.2008 року укладеного між ОСОБА_6 та закритим акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний Банк”.

       Визнати недійсною ч. 2. п. 6.2. договору застави транспортних засобів № 37-207/08 від 04.02.2008 року укладеного між ОСОБА_7 та закритим акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний Банк”.

      Визнати виконавчі написи,  вчиненні  15 березня  2010 року  приватним  нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровані в реєстрі за № 580, 578, 574, 576,  про звернення стягнення на транспортні засоби за договорами застави транспортних засобів № 37-210/08, 37-209/08, 37-208/08, 37-207/08 від 04.02.2008 року, укладеними між ЗАТ “Перший Український Міжнародний Банк” та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7 такими, що не підлягають виконанню.               

        Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

        Головуючий:  

        Судді: