№ 0827/2-2822/2011

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року                                                                                               м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді                                                                                 Гончар М.С.

при секретарі                                                                                 Мєжиньскій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа: Орендне підприємство «ЗМБТІ»про визнання права власності на гараж за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради, в якому він зазначав наступне. У жовтні 1988 року він придбав на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 у простій письмовій формі, гараж літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а. На час продажу гараж знаходився у особистій власності ОСОБА_3 та був побудований з дозволу начальника ОСОБА_2 відділення Придніпровської залізниці та голови виконкому Жовтневої районної ради депутатів. Він, ОСОБА_1, з жовтня 1988 року по теперішній час добросовісно, відкрито, безперервно володів зазначеним нерухомим майном: проводив поточний ремонт та обслуговування, що можуть підтвердити свідки. У 2004 році він звернувся до ОП «ЗМБТІ»з метою виготовлення технічного паспорту на гараж для подальшого оформлення права власності на нього. Але у ОП «ЗМБТІ»йому відмовлено в оформленні права власності з посиланням на відсутність у нього правоустановчого документу. Саме тоді він дізнався про необхідність нотаріального оформлення договору купівлі-продажу гаражу. Але зробити це зараз неможливе, оскільки місце проживання (перебування) продавця гаражу та його точні дані йому невідомі. У 2005 році він звернувся до Головного управління архітектури та містобудування ОСОБА_2 міської ради та до ОСОБА_2 міського управління земельних ресурсів з заявами щодо оформлення права користування земельною ділянкою під гаражем, але зазначені органи запропонували йому також надати правоустановчі документи на гараж. Він є єдиним володільцем зазначеного майна, жодна особа протягом усього часу володіння ним (понад 20 років) цим гаражем не заявляла про свої права на нього. В зв’язку із чим, на підставі ст. ст. 328, 344, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в ред. 2003 року, позивач просив визнати за ним права власності на гараж літ. В??, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а; зобов’язати ОП «ЗМБТІ»  зареєструвати за ним  власності на гараж літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а.

Належним чином повідомлений позивач ОСОБА_1 у судове засідання 27.10.2011 року не з’явився без поважних причин.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю (копія а.с.22) ОСОБА_4 позов та викладене у ньому підтримала, просила його задовольнити, справу розглядати за відсутністю позивача, якому відомо про дату, час та місце розгляду цієї справи, проте, позивач бажає приймати участь у цій справі через неї, як представника, на запитання суду пояснила, що вважає ОСОБА_2 міську раду належним відповідачем у цій справі; змінювати позовні вимоги позивача та правові підстави ст. ст. 328, 344 ЦК України в ред. 2003 року будь-яким чином не вважає за доцільне, позивач вважає себе власником зазначеного гаражу на підставі угоди, укладеної із ОСОБА_3 у 1988 році та відкрито, безперервно користується гаражем більше ніж двадцять років, просила допитати у даному судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, яка з’явилась до суду, від виклику та допиту інших свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 (клопотання а.с.5) відмовилась.

У судові засідання по цій справі представник відповідача жодного разу, у тому числі повторно 19.09.2011 року о 09.30 годині та 27.10.2011 року о 11.00 годині) не з’явився, відповідач був повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с.29, 38), про причини неявки свого представника суд не повідомив, у зв’язку із чим, судом визнана неповажною причина неявки представника відповідача у вищезазначені судові засідання .

Також відповідач та його представник не надавали суду будь-яких заперечень проти позову клопотань про відкладення розгляду цієї справи та заяв про визнання позову.

Згідно із ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти заочного розгляду справи (заява а.с.39).

Представник третьої особи ОП «ЗМБТІ» у судове засідання також не з’явився, третя особа повідомлялась судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, раніше третя особа надавала суду відповідну інформацію (а.с.30) на виконання ухвали суду та заяву (а.с.31), у якій просила дану справу розглядати за відсутністю її представника.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.  224 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної цивільної справи за відсутністю позивача, представників відповідача та третьої особи на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Заслухавши представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позивачу слід відмовити у задоволенні його позову у повному обсязі з наступних підстав.

Встановлено, що право власності на гараж  літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а, ніколи не було зареєстровано і не є зареєстрованим на час розгляду цієї справи судом у ОП «ЗМБТІ»взагалі (інформація ОП «ЗМБТІ»а.с.30).

Не було воно зареєстровано й за ОСОБА_3 на момент укладання останнім у жовтні 1988 року договору купівлі-продажу зазначеного гаражу із ОСОБА_1, якщо таковий дійсно мав місце (інформація ОП «ЗМБТІ» а.с.30).

Станом на жовтень 1988 року діяв ЦК УРСР в ред. 1963 року, тому саме положеннями цього кодексу слід керуватись при вирішенні цієї справи.

Звідси посилання позивача на ст. 328 ЦК України в ред. 2003 року в обґрунтування його позову є безпідставним.  

Обов’язковість нотаріальної форми і наслідки її недодержання визначені були у ст. 47,48 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно із змістом ст. 47 ЦК УРСР 1963 року: «нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається».

В силу ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Встановлено, що позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування його позову в якості однієї із підстав для визнання за ним права власності на гараж літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а; зазначено письмовий договір від жовтня 1988 року купівлі-продажу цього гаражу, укладений між ним та ОСОБА_3, який не пройшов нотаріального посвідчення.

Проте, копія такого договору взагалі у матеріалах справи відсутня та позивачем і його представником суду не надана у судовому засіданні для огляду або для долучення до матеріалів цієї справи.

При цьому, доказів, що ОСОБА_3 ухилявся від нотаріального посвідчення вищезазначеної угоди, позивачем та його представником суду взагалі не надано.

Доводи позивача у його позові про те, що посвідчити нотаріально зазначений договір купівлі-продажу гаражу зараз неможливе, оскільки місце проживання (перебування) продавця гаражу ОСОБА_3 та його точні дані йому невідомі, є безпідставними.

Оскільки, навіть, свідок ОСОБА_5, яка була запрошена до суду за клопотанням представника позивача та яка раніше працювала на Придніпровській залізниці, у судовому засіданні зазначала, що ій відоме, що ОСОБА_8 раніше також працював на Придніпровській залізниці та згодом був переведений на підвищення до залізниці у Дніпропетровську область, де продовжує працювати зараз.

Встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець передає, а покупець приймає у власність майно.

Звідси, ОСОБА_3 не міг передати ОСОБА_1 права власності на гараж на гараж літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а, оскільки сам  ОСОБА_3 його не мав на цю дату.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із ст. 74 ЦК УРСР 1963 року вимога про захист порушеного права приймається судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Представник позивача у судовому засідання заявила, що не вважає за доцільне будь-яким чином змінювати вимоги позивача по цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін.

Позивач та його представник не надали суду будь-яких належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 міська рада якимось чином порушує, не визнає чи оспорює право позивача ОСОБА_1 на гараж літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а.

Судом цього також не вбачається та не встановлено.

Звідси, ОСОБА_2 міська рада є неналежним відповідачем по цій справі.

Не можна зобов’язувати ОП «ЗМБТІ», у тому числі за рішенням суду, зареєструвати за  ОСОБА_1 право власності на гараж літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а, якого він не набув.

Встановлено, що належний правоустановчий документ у ОСОБА_1 на вищезазначений гараж, на підставі якого могла би бути проведена ОП «ЗМБТІ»реєстрація права власності на цей гараж за ОСОБА_1,  на час розгляду цієї справи у матеріалах справи відсутній та суду позивачем та його представником не наданий.

Дозвіл начальника ОСОБА_2 відділення Придніпровської залізниці та голови виконкому Жовтневої районної ради депутатів, надані ОСОБА_3 на будівництво зазначеного гаражу, якщо такі мають місце, оскільки їх копії суду позивачем та представником також не надані та у матеріалах справи відсутні, не належать до правоустановчих документів на гараж згідного чинного на той час та на час розгляду цієї справи законодавства.

Крім того, кожна із підстав –правочин та набувальна давність є самостійною підставою для набуття права власності на нерухоме майно та виключає одна одну.

В якості другої правової підстави для обґрунтування та задоволення позову позивач та його представник зазначали ст. 344 ЦК України (набувальна давність).

Згідно із ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять років, а на рухоме майно – через п’ять років з часу спливу позовної давності.

Проте, посилання позивача та його представника в обґрунтування позову на ст. 344 ЦК України є взагалі безпідставним. Оскільки, не дивлячись на збіг понад п’ятнадцяти років з жовтня 1988 року - дня початку відкритого та безперервного володіння ОСОБА_1 зазначеним гаражем літ. В?, розташованим за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а: проведення поточного ремонту та обслуговування,  що підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (а.с.63), та не спростовується відповідачем та третьою особою, ОСОБА_1 не може набути на нього право власності за набувальною власністю через відсутність такового, як зареєстрованого у ОП «ЗМБТІ»об’єкта нерухомості на ім’я іншого власника (інформація ОП «ЗМБТІ»а.с.30), у тому числі ОСОБА_3; договір купівлі-продажу гаражу, якщо такий дійсно мав місце між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, не має строку дії, а, відповідно, не може мати його закінчення.

У даному випадку, таким договором міг би бути, можливо, договір оренди гаражу літ. В?, розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а, укладений у 1988 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, тощо за умови, що право власності на час укладення цього договору на цей гараж в ОП «ЗМБТІ»було вже зареєстровано, у тому числі, можливо,  на ім’я  ОСОБА_3

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа: Орендне підприємство «ЗМБТІ»про визнання за ним права власності на гараж літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а; зобов’язання ОП «ЗМБТІ» зареєструвати за ним  власності на гараж літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а, слід відмовити у повному обсязі.

Крім того,згідно із ст. 88 ЦПК України у разі відмови ОСОБА_1, як позивачу, у задоволенні його позову у повному обсязі, він не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_2 міської ради понесених ним судових витрат по цій справі на сплату судового збору у сумі 51,0 грн. (оригінал квитанції а.с.1) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120,0 грн. (оригінал квитанції а.с.2).

Керуючись ст. ст. 328,344, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 10,11, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа: Орендне підприємство «ЗМБТІ»про визнання за ним права власності на гараж літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а; зобов’язання ОП «ЗМБТІ» зареєструвати за ним  власності на гараж літ. В?, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Аваліані, 2-а –відмовити у повному обсязі.

          Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

          Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Суддя                                                                       М.С. Гончар