Справа № 2-4791/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"13" грудня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:головуючого –судді               Васильєвої Т.М.

при секретарі                                   Теличко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк»про визнання  третейської угоди недійсною

                                        в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду  з позовом,в якому  просить: визнати недійсною третейську угоду,викладену у вигляді третейського застереження в  п.10  заяви про надання  кредиту № 500145723 від  18.07.2008 року..Свої  вимоги  обґрунтовує тим, що 18.07.2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір  № 500145723,шляхом підписання заяви-пропозиції про надання кредиту. 20.06.2010 року  він отримав позовну заяву ,яка була направлена до Постійно діючого третейського суду  при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський  Фінансовий Союз».Із позову він дізнався,що відповідно до умов договору судовий захист  прав та законних інтересів,які мають сторони у зв»язку із відносинами,які виникають при виконанні або припиненні договору   підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді  при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його регламенту.Справа розглядається  одним третейським суддею,який призначається Головою Постійно діючого третейського суду  при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»Підписанням договору сторони  дають свою згоду на такий порядок  призначення  третейського суду для кожного спору ,що може виникнути між ними у зв»язку  з договором.Сторони домовились,що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому,то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити  виключно на підставі наданих сторонами  письмових матеріалів,без проведення усного слухання і виклику сторін,що є третейською угодою в розумінні ст..12 ЗУ «Про третейські суди»».Він вважає, що вказана третейська угода,викладена у вигляді третейського застереження  повинна бути визнана недійсними на підставі ст. ст..203 ч.3,ч.1 ст.229,ч.1 ст.230,ст..638 ЦК України,ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Недійсність третейського застереження, які викладені в п.10 заяви-анкети, полягає в тому, що відповідач, зазначивши умови третейського застереження позбавив його права захищати свої права та інтереси в судах загальної юрисдикції,ввів в оману ,його волевиявлення при цьому не було вільним ,він підписав заяву під впливом помилки.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився,про день,час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,надав суду письмові заперечення,в яких просив  в задоволенні позову відмовити.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності  представника відповідача.  

Заслухавши пояснення представника позивача ,вивчивши матеріали справи,судом встановлено наступне..

18.07.2008 року між сторонами  було укладено кредитний договір № 500145723 шляхом підписання заяви про надання кредиту..

Ч. 1 ст.5 Закону України «Про третейські суди»визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь –який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід’ємна частина третейської угоди ( ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про третейській суди»).

Як вбачається із пункту 10 кредитного договору від 18.07.2008 року,  укладеного між сторонами, останні визначили, будь-які спори в зв»язку з наданням,обслуговуванням або поверненням кредиту підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації  «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням договору сторони дають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв»язку з наданням,обслуговуванням або поверненням кредиту.. Сторони домовились, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їхнього спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання та виклику сторін.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом позивач просив суд визнати недійсним вказане третейське застереження, яке міститься  в п.10 кредитного договору  на підставі ст.203,229,230 ЦК України зазначивши, що його права порушені і підлягають захисту, оскільки він підписав заяву під впливом помилки,його волевиявлення не було вільним та не відповідало його внутрішній волі,його було введено в оману.При укладанні договору йому не було надано  Регламент  постійно діючого третейського суду ,не надано інформації про наслідки підписання договору з третейським застереженням.  

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.4 ст.60 ЦПК України ).

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом ( ч. 1 ст. 229 ЦК України ).

          Ст.230 ч.1 ЦК України передбачено,що якщо одна із сторін  правочину навмисно ввела  другу сторону в оману ,щодо обставин,які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК України) такий правочин,визнається судоми недійсним.  

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.Волевиявлення учасника  правочину має бути вільним  і відповідати його  внутрішній волі  ( ч.1,3 ст.203 ЦК України ).

Неправильне розуміння з боку позивача при укладенні  договору його умов, не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Кредитний договір  підписаний сторонами, містить детальний опис. В момент підписання зазначених договорів позивач отримав їх копії.

Підписання договорів є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договорів.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», обставини, щодо яких помилилася сторона правочину ( стаття 229 ЦК ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Пояснення представника позивача в тім, що укладанням  договору,яке містить третейське застереження, позивача було позбавлено ( обмежено ) права захищати свої права в судах загальної юрисдикції не ґрунтуються на вимогах закону; відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди», стороні надано право оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду, протягом строку визначеного законом.

Посилання представника позивача, на те, що  договір в частині третейського застереження суперечить Закону України «Про захист прав споживачів»не приймаються судом до уваги, оскільки позивач виконував умови договору,тому до правовідносин, що виникли між сторонами застосовується Параграф 1 Глави 71 ЦК України.

Крім того, суду не надано доказів, які б свідчили, що вказане третейське застереження суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що не було волевиявлення  позивача при його підписанні ,не було їх встановлено і під час розгляду справи в суді.  

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову , оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

На підставі ст..ст.203,229,230,638 ЦК України,  керуючись ст.ст.10,59, 60,169, 212, 213,  215,218 ЦПК України, суд     

                                             В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1  відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги  протягом 10 днів  з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного вище строку або після  розгляду справи апеляційним судом,якщо його не скасовано.

Суддя: