06.12.2011

                                                                                                                   Справа № 2-836/2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          06 грудня 2011 року                                                                                  місто Запоріжжя              

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Васецької В.В., при секретарі Самбур І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя справу за первісним позовом Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлутаційне житлове об’єднання № 2, третя особа орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою та примусове вселення  та по об’єднаній позовній заяві ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жовтневого РВ УМВС України в особі департаменту громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, треті особи Жовтнева районна адміністрація в особі органи опіки та піклування, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлутаційне житлове об’єднання № 2 про зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлутаційне житлове об’єднання № 2, третя особа орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою та примусове вселення. В обґрунтування позову зазначив, що пункт 2 статті 121 Конституції України передбачає як одну з основних функцій прокуратури України представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених законом. Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних або інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом, тобто прокурор, як учасник процесу, має особливий правовий статус.В кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає наявність підстав та можливість представництва інтересів громадян у суді, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. Приводами для представництва в суді є звернення до прокуратури громадян, юридичних та посадових осіб, повідомлення в засобах масової інформації або власна ініціатива прокурора. Підставою звернення прокурора до суду з цим позовом є неспроможність ОСОБА_1 через тяжкий матеріальний стан та неспроможність неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через недосягнення повноліття самостійно захистити свої порушені права. Встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 в період з липня 1997 року по листопад 2010 року були зареєстровані 3 фізичні особи: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3  Згідно зі свідоцтвом про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 11.07.1997 року перебували у шлюбі. В шлюбі були народжені дві доньки: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, які постійно мешкали за місцем проживання батьків за адресою: АДРЕСА_2. Згідно з  актовим записом ОСОБА_5 помер 20.11.2010 року, до цього часу квартира АДРЕСА_1 приватизована не була. 30 грудня 2010 року розпорядженням голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради  № 695р «Про приватизацію житла за адресою: 69054, АДРЕСА_2» прийнято рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1. На підставі зазначеного розпорядження 31.12.2010 року Жовтневою районною адміністрацією Запорізької міської ради  видане свідоцтво на житло № 150, згідно з яким АДРЕСА_3 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності. У подальшому ОСОБА_4 21.01.2011 року, мотивуючи тим, що вона є єдиною правомірною власницею квартири, поміняла замки на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 та фактично виселила ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, задавши при цьому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження згідно з висновком спеціаліста № 132/с від 22.01.2011 року. З 21.01.2010 року по теперішній час ОСОБА_1 і неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 внаслідок дій ОСОБА_4 щодо створення перешкод у користуванні житлом були вимушені проживати у сусідів, а з 26.01.2011 року -  в Запорізькому обласному центрі соціально-психологічної допомоги Управління у справах сім’ї, молоді та спорту. Дії ОСОБА_4І щодо виселення її невістки ОСОБА_1 та онуків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з квартири, де останні проживали постійно та іншого помешкання не мали, є неправомірними з наступних підстав. Згідно з довідкою про склад сім’ї наймача квартири та займані ними приміщення № 115 від 21.12.2010, особовим рахунком № 26401455, поквартирною карткою форми Б, карткою прописки форми А на ОСОБА_1 (ОСОБА_6В.) остання зареєстрована за зазначеною адресою з 22.07.1997 року. Таким чином,  в квартирі АДРЕСА_4 І.В. була зареєстрована та мешкала постійно. Неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не досягли віку 14 років, постійно проживали за місцем проживання своїх батьків, тобто у вищезазначеній квартирі. Встановлено, що судові рішення з приводу виселення з квартири АДРЕСА_1 чи втрати права користування жилим приміщенням ОСОБА_1 та неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_2  відсутні. Крім того, за наслідками прокурорської перевірки розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради  № 695р «Про приватизацію житла за адресою: 69054, АДРЕСА_2»прокуратурою району опротестовано як незаконне з наступних підстав.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 не давала згоду на приватизацію квартири АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_1 на ім’я начальника КП «ВРЕЖО №2»подала заяву, в якій просила жодних дій щодо реєстрації, зняття з реєстрації, а також приватизації квартири АДРЕСА_1 без її особистої присутності не здійснювати. Зазначену заяву зареєстровано у КП «ВРЕЖО №2»за вхідним № 2055 від 26.11.2010 року. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та п. 5  «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність»приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2010 від 10.06.2010 для  приватизації  державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім'ї  безоплатно передано з  державного житлового фонду загальну площу  квартири  (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю. Так  само житловий  чек є використаним у повному обсязі один раз,  якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду або весь  житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств,  земельного фонду. Таким чином, тільки  повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла,  передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до п. 20 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність»документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.

В позові зазачено, що ОСОБА_1 (ОСОБА_7В.) до 1997 року проживала в комунальній квартирі за адресою АДРЕСА_5, разом з іншим наймачем ОСОБА_8 Загальна площа зазначеної двокімнатної квартири складає 52,83 кв. м. В ході приватизації ОСОБА_1 (ОСОБА_7В.) була передана 27/50 частин квартири. Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло № 2361 від 12.02.1997 року ОСОБА_1 (ОСОБА_7В.) використала право на приватизацію житла в розмірі 28,55 кв. м, тобто не використала житлові чеки на суму 43 коп.  

Таким чином, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15рп/2010 від 10.06.2010 року ОСОБА_1 не використала повністю житлові чеки для приватизації житла у державному житловому фонді з розрахунку санітарної норми 21 кв. м. загальної площі на наймача та додатково 10 кв. м. на сім’ю (тобто 31 кв. м).

Тому, в разі прийняття ОСОБА_1 участі у приватизації квартири АДРЕСА_1 в межах невикористаної санітарної норми та номінальної вартості житлового чека, така участь не вважалась би повторною.

Крім того, від участі у приватизації квартири АДРЕСА_1 були усунуті неповнолітні члени сім’ї наймача ОСОБА_4 –ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які постійно проживали за місцем проживання своїх батьків у вищезазначеній квартирі, що є порушенням ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якої діти-члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні  з власником або наймачем.

На підставі вище  викладеного просить усунути перешкоди у користуванні квартирою № 46 по вул. Гоголя, 145 в м. Запоріжжя, шляхом примусового вселення ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 до зазначеної квартири та зобов’язати ОСОБА_4 не перешкоджати у користуванні квартирою № 46 по вул. Гоголя, 145 невістці  ОСОБА_1 та неповнолітній онукам ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зобов’язати КП «ВРЕЖО № 2»провести реєстрацію неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом  ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жовтневого РВ УМВС України в особі департаменту громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, треті особи Жовтнева районна адміністрація в особі органи опіки та піклування, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлутаційне житлове об’єднання № 2 про зняття з реєстраційного обліку. В обґрунтування позову зазначила, що квартиру АДРЕСА_6 житловою площею 29,9 кв.м. ОСОБА_4 отримала на склад сім’ї з чотирьох осіб: чоловік двоє синів та на неї. В 1197 році в квартирі вона залишилися з сином ОСОБА_9 , який 11 липня 1997 року одружився з ОСОБА_7В.(ОСОБА_3). В цей же час вже почалася приватизація житла та вона не бажала реєструвати в свою квартиру нову невістку, не дивлячись на те, що вона вже мала приватизовану житлову площу, яку отримала 12.02.1997 року за адресою АДРЕСА_7. ОСОБА_1 та син просили її згоду на реєстрацію ОСОБА_10, тому що ОСОБА_1 вже свою квартиру вже продала та ї’потрібна була реєстрація, але ОСОБА_4 своєї згоди не надавала. Потім вона дізналася, що ОСОБА_1 зареєстрували тимчасово, без права на житлову площу, а для цього її згода не була потрібна. 30.07.1998 року вони виїхали за кордон., де 15.10.1997 року у них народилася ОСОБА_3 та 22.12.1998 року ОСОБА_2 28.10.1999 році ОСОБА_11 та ОСОБА_5 розірвали шлюб на підставі рішення суду. 14 липня 2005 року дане рішення суду було зареєстроване актовий запис № 167. Весь цей час вони то мешкали разом, то розходилися, за квартиру не сплачували та не претендували на спірну квартиру. До 10 травня 2011 року нею не ставилося питання про реєстрацію її дочок в спірну квартиру. 20 листопада 2010 року ОСОБА_3 вбила її сина ОСОБА_5 та 21.02.2001 року звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з недосягненням віку кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 та її дочки добровільно покинули квартиру після вбивства, не приймала участі  при поховані, але після всього чого виразили бажання повернуться, але на той час ОСОБА_4 змінила замки, повернула усі їх речі та не допускає їх до квартири, тому що вважає, що           ОСОБА_1 незаконно була зареєстрована в її квартирі.   Крім того, ОСОБА_4  вважає, що тривалість строку реєстрації не дає підстав вважати цю реєстрацію законною, тому реєстрація її дочок в травні 2011  також є незаконною. Також позивач зазначила, що відношення,які існують між сторонами представляють для неї реальну загрозу. На підставі вище викладеного, просить суд зобов’язати департамент громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України Жовтневого району зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_8.

В ході судового розгляду прокурор та ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповно літніх дітей  ОСОБА_3, ОСОБА_2Р відмовилися від частини позовних вимог про зобов’язання КП «ВРЕЖО № 2»провести реєстрацію неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2. та ця відмова прийнята судом 06 жовтня 2011 року та ухвалою суду провадження в цей частині закрито.

В ході судового розгляду прокурор та ОСОБА_1, яка діє також в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_2Р свій первісний позов підтримали, просили його задовольнити на обґрунтуваннях , зазначених в позові. Щодо об’єднаної позовної заяви заперечували просили відмовити в його задоволенні, оскільки він є необґрунтованим.

Представник відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_4 проти задоволення первісного позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні, оскільки він є недоведеним та не ґрунтується на законі. Свої позовні вимоги підтримали просили їх задовольнити, на підставах, зазначених в позові.

Представник відповідача та третьої особи Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлутаційне житлове об’єднання № 2»в останнє судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача по об’єднаному позову Жовтневого РВ УМВС України в особі департаменту громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради в судовому засіданні підтримала первісний позов просила його задовольнити проти об’єднаної позовної заяви заперечувала, просила відмовити в його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків,  дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з відповіді ліквідатора ВАТ «Гамма» за № 575 від 06 грудня 2011 року, то  ВАТ «Гамма»було  балансоутримувачем будинку 145 по вул.. Гоголя у м. Запоріжжі з 1978 року по 01.08.2005 року. Будинок був власністю держави в особі РВФДМУ та у 1996 році у процесі пере утворення з державного підприємства не увійшов до статутного Фонду ВАТ та був переданий на його баланс для утримання.

В вищезазначеній відповіді зазначено, що  документи щодо прописки громадян, а  саме Форма –А та Форма 34-18 зберігаються постійно та були передані до паспортного столу ЖЕУ-64. Що стосується іншої документації (заява про зняття або постановку на реєстрацію, погодження осіб, що мешкають за адресою, талон статистичного обліку д листа прибуття –вибуття0 підлягають зберіганню на протязі 3-х років з подальшим знищенням.

Згідно рішення Запорізької міської ради за № 217/1 від 23.06.2005 року «Про прийняття до комунальної власності м. Запоріжжя житлових будинків від ВАТ «Гамма»та акту приймання-передачі відомчого житлового будинку від 01.08.2005 року, будинок 145 по вулиці Гоголя у м. Запоріжжі передано  у комунальну власність міста.

Судом встановлено, що  згідно зі свідоцтвом про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з 11.07.1997 року перебували у шлюбі актова запис № 567 від 11 липня 1997 року.(т.1 арк.с. 8 зворот)

В шлюбі були народжені дві доньки: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, які постійно мешкали за місцем проживання батьків за адресою: АДРЕСА_2.(акрс. 40-43)

Згідно з  актовим записом за № 7362 від 22 листопада 2010 року ОСОБА_5 помер 20.11.2010 року причина смерті  чисельні проникаючі колото-різані поранення тулуба з ушкодженням кровоносних судин.(т.1 арк.с. 44).

Згідно з довідкою про склад сім’ї наймача квартири та займані ними приміщення № 115 від 21.12.2010, особовим рахунком № 26401455, поквартирною карткою форми Б, карткою прописки форми А на ОСОБА_1 (ОСОБА_6В.) остання зареєстрована за зазначеною адресою з 22.07.1997 року.(т.1 арк.с. 52-55) до цього часу квартира АДРЕСА_1 приватизована не була.

30 грудня 2010 року розпорядженням голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради  № 695р «Про приватизацію житла за адресою: 69054, АДРЕСА_2» прийнято рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.(т.1 арк.с. 48)

Згідно свідоцтва про право власності на житло за № 150 від 31.12.2010 року власником квартири АДРЕСА_9 є ОСОБА_4І.( т. 1 арк..с. 50).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12 лютого 1997 року                ОСОБА_7  була власницею 27/50 частин квартири АДРЕСА_10.(т. 1 арк.с. 56).

Як вбачається з підтвердження за № 043 та 044 директора ЗЗШ № 15 ОСОБА_12 та ОСОБА_2 навчаться у Запорізькій  загальноосвітньої школи 1-111 ступенів № 15 Запорізької міської ради з 2008 року.(т.1 арк.с. 59).

У довідці директора Запорізького обласного центру соціально-психологічної допомоги від 31 січня 2011 року за № 18 ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_12 та ОСОБА_2 у цьому центрі  за адресою м. Запоріжжя, вул.. Північнокільцева. 22-а.(т. 1 арк.с. 60)

Відповідно до довідки  за № 978 від 06.04.2011 року виданого начальником РРЦ ОСОБА_2 та ОСОБА_12 внесені в особовий рахунок з 30.03.2011 року разом  з зареєстровано. 22.07.1997 року матір’ю ОСОБА_1 за адресою м. Запоріжжя вул.. гоголя АДРЕСА_11.  (т. 1 арк.с. 69)

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що вона є сусідкою з 12 квітня 2001 року ОСОБА_1, що ОСОБА_1 та її діти ОСОБА_12 та ОСОБА_2 проживали у ІНФОРМАЦІЯ_8 з того часу. Діти свідка та ОСОБА_1 разом ходили до школи. Потім в січня 2011 року ОСОБА_4 виставила ОСОБА_2 за двері та поміняла замки у дверях. Крім того, потім виставила усі речі дітей та ОСОБА_1 та не впускали їх до квартири.

Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 , ОСОБА_17, оскільки факт не згоди  ОСОБА_4 на реєстрацію ОСОБА_1 та її дітей   їм відомо лише зі слів самої ОСОБА_4  до спірної квартири.

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 суду пояснили, що їм від ВАТ «Гамма»були передані лише ті документи, які були надані суду щодо реєстрації мешканців в квартирі АДРЕСА_12 інших документів вони не отримували.

Згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ст. 9  Житлового Кодексу  України ніхто не може бути виселений із займаного  жилого  приміщення або обмежений у праві користування жилим  приміщенням інакше  як  з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі ст. 109 Житлового кодексу виселення  із  займаного  жилого  приміщення  допускається  з підстав,  установлених законом.  Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Визнання особи такою,  що втратила право  користування жилим приміщенням  внаслідок  відсутності  цієї  особи понад встановлені строки, провадиться також в судовому порядку.

Відповідно до ст. 65 Житлового Кодексу особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають  рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.   

Окрім цього, відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" , держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти –члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно з положенням ст. 65-1 Житлового Кодексу наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх  повнолітніх  членів  сім'ї, які проживають  разом  з ними,  придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що в квартирі АДРЕСА_4 І.В. була зареєстрована та мешкала постійно. Неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не досягли віку 14 років, постійно проживали за місцем проживання своїх батьків, тобто у вищезазначеній квартирі до того часу як були виселені ОСОБА_4

Частиною першої статті 156 ЖК України  члени сім’ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.   

         Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сім'ї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст. 157 ЖК України , але за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу.   

 Виселення згідно із частиною першою статті 116 ЖК України  може мати місце, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним,  систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його  не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.    

 Проте з цих підстав позов ОСОБА_4 до ОСОБА_10 та її неповнолітніх дітей не заявлявся .       

Не може суд погодитись з вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_10 та її неповнолітніх дочок  про зняття з реєстраційного обліку відповідачів за спірною адресою.

Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"  громадянину надається право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (ст.2).

Закон визначає, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи  та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої влади з питань реєстрації.

Отже, правовідносини щодо зняття фізичної особи з реєстрації місця проживання мають адміністративний характер і існують лише між особою та відповідним територіальним органом Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, як урядовим органом державного управління.

За ст.391 ЦК власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦК України кожна особа має право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 цього Кодексу встановлено, що здійснюючи  правосуддя, суд  захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Між позивачем та відповідачами існують правовідносини щодо користування останньою жилим приміщенням, яке належить  на праві приватної власності ОСОБА_4

          За таких обставин, право або інтерес позивача може бути захищено тільки у спосіб, встановлений ст.16 ЦК України та нормами ЖК України, як складовою частиною цивільного законодавства.

          У стаття 16 ЦК не міститься такого способу захисту порушеного права, який був обраний позивачем.

 Згідно ст.7 Закону України  "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з  реєстрації  місця  проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи,  запиту  органу  реєстрації  за новим  місцем  проживання  особи,  остаточного  рішення  суду (про позбавлення  права  власності  на  житлове  приміщення  або  права користування   житловим   приміщенням,   визнання  особи  безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

З огляду на викладене, обраний позивачем ОСОБА_4 спосіб, а саме - зняття з реєстраційного обліку  не підлягають застосуванню.

Матеріали справи свідчать, що відповідач ОСОБА_1 та  її неповнолітні дочки не мають доступу до спірної квартири.

На підставі вище викладеного суд вважає, що позовні вимоги по первісному позову, заявлені прокурором Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлутаційне житлове об’єднання № 2, третя особа орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою та примусове вселення підлягають задоволенню, оскільки є доведеним та таким, що ґрунтується на законі, а в частині об’єднаних позовних вимог  ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жовтневого РВ УМВС України в особі департаменту громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, треті особи Жовтнева районна адміністрація в особі органи опіки та піклування, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлутаційне житлове об’єднання № 2 про зняття з реєстраційного обліку, суд вважає, що він не підлягає задоволенню як не обґрунтований.

В порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 94,10 грн.  

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.  109 ЖК України, ст. 316, 317, 321, 391, ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлутаційне житлове об’єднання № 2, третя особа орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою та примусове вселення - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні квартирою  № 46 будинок 145 по вул. Гоголя у м. Запоріжжі шляхом примусового вселення ОСОБА_1 та неповнолітніх  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10 до квартири  АДРЕСА_13.

Зобов’язати ОСОБА_4 не перешкоджати у користуванні квартирою             № 46 будинку 145 по вул. Гоголя  м. Запоріжжя  Мальонкіній ОСОБА_20 та неповнолітнім  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у сумі 94 грн. 10 копійок.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жовтневого РВ УМВС України в особі департаменту громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, треті особи Жовтнева районна адміністрація в особі органи опіки та піклування, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлутаційне житлове об’єднання № 2 про зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                                                                                             В.В. Васецька