УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 10-52/11
Стаття ст.1652 КПК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Михайловського В.І.,
суддів Фоміна Ю.В., Широкопояса Ю.В.,
з участю: прокурора Кулика В.П.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 23 грудня 2010 року,
в с т а н о в и в:
Цією постановою відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу – взяття під варту.
Згідно змісту постанови суду та матеріалів справи, слідчий звернувся з поданням про обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу – тримання під вартою, посилаючись на те, що 15.12.2010 року близько 17 год. 05 хв. ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння на 36 кілометрі автодороги «Бараші-Топорище», рухаючись у напрямку м.Володарсько-Волинського, порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, який у попутному напрямку, заподіяв йому (тяжкі) тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_3 загинув на місці пригоди.
Впевнившись у тому, що потерпілий ОСОБА_3 перебуває у небезпечному для життя стані та позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, ОСОБА_2 залишив його без допомоги та, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне, зник з місця пригоди на власному автомобілі, не викликавши потерпілому швидкої медичної допомоги та не вживши інших можливих заходів для надання ОСОБА_3 першої медичної допомоги.
Кримінальну справу було порушено 15.12.2010 року щодо ОСОБА_2 за ст.ст.286 ч.2, 135 ч.1 КК України та його було затримано в порядку ст.115 КПК України, 17.12.2010 року строк затримання було продовжено до 23.12.2010 року.
Обгрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на те, що органами досудового слідства не надано даних про те, що підозрюваний ОСОБА_2 буде ухилятися від слідства та перешкоджати встановленню істини по справі, він є раніше не судимим, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи. Тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, на думку суду, не є підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Крім того, суд вважає, що перебуваючи на волі, підозрюваний буде мати можливість заробляти кошти та відшкодовувати заподіяну шкоду.
В апеляції прокурор просить скасувати постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 23.12.2010 року щодо ОСОБА_2, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом не враховано вчинення ОСОБА_2 злочину у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого загинула людина, а сам підозрюваний зник з місця вчинення злочину з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Наведені обставини, на думку прокурора свідчать про те, що ОСОБА_2, з метою уникнення справедливого і суворого покарання за вчинені злочини, може ухилитись від слідства та суду.
Заслухавши доповідача по справі, міркування прокурора, який підтримав подану апеляцію з наведених мотивів, адвоката ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції, обговоривши її доводи та вивчивши справу, суд вважає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст.148,150 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення процесуальних рішень
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у ст.148 цього кодексу, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
З матеріалів справи, які були досліджені судом першої інстанції, вбачається, що ОСОБА_2 вперше притягається до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, працює, має сім’ю, неповнолітню дитину та постійне місце проживання.
Крім того, 23.12.2010 року після винесення постанови судом першої інстанції щодо ОСОБА_2 слідчим було обрано запобіжний захід обвинуваченому – підписка про невиїзд. Кримінальна справа 8.02.2011 року направлена в прокуратуру Житомирської області для затвердження обвинувального висновку.
З наданих під час апеляційного розгляду справи пояснень слідчого вбачається, що ОСОБА_2 на протязі всього періоду розслідування кримінальної справи систематично з’являвся на виклики, надавав слідству визнавальні покази та приймав активну участь у відшкодуванні заподіяних в наслідок ДТП збитків.
Будь-якого негативного впливу на органи досудового слідства, потерпілий та свідків не вчиняв, встановленню істини по справі не перешкоджав.
А тому, з урахуванням наведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 23.12.20101 року щодо ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 365, 366,1652 КПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду від 23 грудня 2010 року щодо підозрюваного ОСОБА_2 – без зміни.
Судді: