Справа № 2-а-997/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25.07.2011 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянув у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, про визнання дій протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

Позивач 04.07.2011 року звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що має статус «дитини війни», внаслідок чого, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на неї поширюються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені для «дітей війни», у тому числі й право на щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак всупереч вимогам Закону їй така не виплачується.

Зазначає, що розрахунок щомісячного підвищення до пенсії необхідно проводити з визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

З огляду на наведене, просить суд: визнати дії управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо невиплати їй державної соціальної допомоги до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправними та зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області провести перерахунок та виплатити у повному обсязі їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», беручи за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період шість місяців до моменту звернення до суду. Справу просить розглядати без її участі.

Ухвалою судді від 06.07.2011 року відкрито скорочене провадження у справі.

20.07.2011року представник відповідача  - управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі, подав в канцелярію суду заперечення проти даного позову, в якому зазначив, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, вказує, що законодавством України не визначено понять «мінімальна пенсія за віком» як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст.6 вищевказаного закону, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно ч.3 ст.28 цього закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим законом. А отже мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (надалі Рішення-6-рп) було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 12 ст.71 ЗУ "Про державний бюджет на 2007 рік",  яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", проте зміни до Закону України "про Державний бюджет України на 2007 рік" у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні. Також зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року встановлено, що у 2011 році норми і положення статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.  Таким чином, вважає, що вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Оцінивши повідомлені позивачем у позовній заяві та представником відповідача у запереченні проти позову обставини, та беручи до уваги те, що у справі міститься достатньо підстав для прийняття законного та обґрунтованого на думку суду рішення в порядку скороченого провадження, вважаю, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ст.  ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті  нових законів  або внесенні змін  до чинних законів не допускається  звуження змісту  та обсягу існуючих прав та свобод.   

Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права  на соціальний захист, тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.   

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-V1 установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом падання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 - позивач у справі, згідно ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004року «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «дитина війни», що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.2) та копією пенсійного посвідчення №112694 (а.с.3).

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року, який набрав чинності 19.06.2011 року,  встановлено, що у 2011 році норми і положення статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Разом із тим, дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2011рік до набрання чинності вищенаведеного Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року не була зупинена чи обмежена Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" чи іншими нормативними актами. Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, за цей період, повинні були здійснюватися у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. У зв’язку з цим заперечення відповідача у відповідній частині  є необґрунтованими.    

Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на безпідставність позовних вимог по причині відсутності  фінансування для здійснення підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з огляду на те, що у відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги слід покласти  на відповідача у справі.

Враховуючи усе вищенаведене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом та виходячи із визначеного ч.2. ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, суд вважає, що слід визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо не нарахування та невиплати належних позивачу як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі передбаченому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування» в межах позовних вимог за період з 04.01.2011 року  по  18.06.2011 року включно, з урахуванням проведених у цей час виплат.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду на наведене та, беручи до уваги співвідношення кількості позовних вимог з задоволеними позовними вимогами, суд присуджує з Державного бюджету України в користь позивача 1 грн. 70 коп. судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19-22, 64, 68 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 09.07.2003 року № 1058-IV, Законом України «Про державний бюджет на 2011р.», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», ст.ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», за період з 04.01.2011 року  по  18.06.2011 року включно, з урахуванням проведених у цей час виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 1 (однієї) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.   

Постанова може бути оскаржена сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на дану постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мостиський районний суд в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Суддя  ОСОБА_2