Справа № 2-902/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011 Городоцький районний суд Львівської області

в складі

головуючої –судді                                        Перетятько О.В.

за участі секретаря                                        Сорока М.В.

за участі представника відповідача                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Фольксбанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином, та таким, що укладений в гривнях на умовах, визначених в договорі,  

в с т а н о в и в :

23 травня 2008 р. між позивачкою, ОСОБА_2, та ВАТ «ЕлектронБанк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», було укладено  кредитний договір № КF 49368, згідно з умовами якого відповідач надав позивачу грошові кошти для придбання автомобіля в сумі 10575 дол. США  строком на п’ять років  зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12 % річних.

06.10.2011р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до ПАТ «Фольксбанк»про визнання кредитного договору удаваним правочином, та таким, що укладений в гривнях на умовах, визначених в договорі, мотивуючи тим, що кредит незаконно надано в іноземній валюті, хоча єдиним засобом платежу в Україні є гривня, а також те, що при наданні кредиту банком не повідомлено позивача про наявні форми кредитування, при перерахуванні кредитних коштів на рахунок продавця автомобіля, такі були перераховані у гривнях, а не в доларах. А тому вважає, що договір було укладено в гривнях. Оскільки між позивачем та відповідачем фактично був укладений договір про надання кредиту в національній валюті України у розмірі 48645 грн., про укладення саме договору у національній валюті сторони домовились. Оскільки правочин було вчинено для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, такий правочин вважає удаваним. Покликається також на те, що умови договору є несправедливими, оскільки на позичальника покладено ризик знецінення національної валюти. Крім цього, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, значно погіршує становище позичальника.

В суді позивачка позовні вимоги підтримала, покликаючись на мотиви позову, просить про їх задоволення, посилаючись на те, що умова договору, якою передбачено надання кредиту у валюті, фактично приховує умову договору про надання кредит у  національній валюті, в гривнях, а тому такий договір є удаваним.

Представник відповідача ПАТ «Фольксбанк»позовні вимоги заперечив, мотивуючи відсутністю передбачених законом підстав для визнання кредитного договору удаваним правочином, оскільки між сторонами було укладено кредитний договір у валюті, що не суперечить чинному законодавству, істотні умови кредитного договору, в тому числі і надання кредитних коштів у валюті,  сторонами були погоджені, позивачка не мала жодних заперечень щодо умов договору, не заперечувала укладення  договору про надання кредитних коштів у валюті, договір вчинявся без жодного примусу, з умовами договору була ознайомлена, була вільна у своєму виборі, договір виконувався. За таких умов вважає, що підстав для задоволення позову не має.

Заслухавши позивачку, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину,який вони насправді вчинили.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

З пояснень позивачки, долученої до справи копії кредитного договору № КF 49368 від 23.05.2008р., видно, що між позивачкою, ОСОБА_2, та ВАТ «ЕлектронБанк» , правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк» укладено кредитний договір, згідно з яким Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 10575 дол. США зі сплатою 12 % річних, а позичальник, отримавши кошти, зобов’язувався повернути Банку основну суму кредиту відповідно до графіку платежів за кредитом, що міститься в додатку №1 до кредитного договору і є його невід»ємною частиною, та оплатити проценти за користування кредитом у строки та порядку, передбачених кредитним договором.(а.с –8-12).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів  даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.            

Зі змісту позовної заяви, пояснень позивачки в суді, вбачається, що вона, як на підставу для визнання кредитного договору удаваним правочином, вказала на те, що істотна умова договору, а саме, валюта, у якій надавався кредит, в договорі визначена, як долар, хоча насправді  надавався кредит в гривні. І оскільки ОСОБА_2 кредитні кошти на придбання автомобіля в доларах не отримувала, кредитні кошти банк перерахував саме у гривнях, за таких умов, позивачка вважала, що укладає кредитний договір саме у гривнях, а тому на її думку, кредитний договір, укладений в доларах США, є удаваним правочином.

На думку суду, зазначене не може бути підставою для визнання оспорюваного  кредитного договору удаваним правочином,оскільки такі твердження позивачки спростовуються кредитним договором, укладеним 23.05.2008 р. між  ОСОБА_2 та ВАТ «ЕлектронБанк», додатком до нього, графіком погашення кредиту (а.с. –12).

Як вбачається з п.3.7 кредитного договору повернення кредиту здійснюється позичальником шляхом внесення відповідної готівкової суми в касу банку на кредитний рахунок №22136000006612840 або шляхом перерахування коштів на цей рахунок у безготівковій формі з поточного рахунку Позичальника в доларах США. Відповідно до п.4.2 кредитного договору нарахування процентів здійснюється у валюті кредиту. Крім цього, Додатком №1 до договору встановлено графік погашення кредиту, у відповідності до якого погашення кредиту здійснюється у валюті кредиту - в доларах США.

Підписи ОСОБА_2 у кредитному договорі, за умовами якого кредит надавався у доларах, у додатках до нього та графіку погашення, якими передбачалося повернення кредиту у доларах, а не у гривнях, свідчить  про те, що позивачка погодилася на такі умови договору, в тому числі і на отримання кредиту та його погашення в доларах США; що позивачці було відомо про надання банком та отримання нею кредиту у доларах, а не у гривнях.

        Твердження позивачки про те, що вона вважала, що кредитний договір укладається в гривнях, спростовується тим, що нею, починаючи з травня 2008 р., кредит беззаперечно погашався в доларах США, що підтверджується випискою по кредитному рахунку Позивача (а.с. –12), з якого вбачається, що усі поточні платежі за оспорюваним кредитним договором проплачувалися позивачкою у валюті кредиту –доларах США.    

           Вищенаведене свідчить про природу оспорюваного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, який по своїй сутності є кредитним договором, що представником позивача в суді  не заперечувалось. Наведені позивачем в позовній заяві та в суді докази свідчать, що між сторонами фактично був укладений кредитний договір. Будь-яких доказів укладення оспорюваного кредитного договору з метою приховання іншого правочину, який сторони нібито хотіли укласти, і який саме правочин, позивачка не надала.

            Дії як позивача, так і відповідача були спрямовані на виникнення між ними кредитних правовідносин, які виникають на підставі кредитного договору, і для виникнення цих правовідносин не має значення валюта кредитування. Доказів того, що їх дії фактично були спрямовані на виникнення інших правовідносин, позивачка суду не надала.

           Навпаки, позивачка в суді ствердила, що сторони мали на меті укласти саме кредитний договір, однак цей договір мав бути укладений в іншій грошовій одиниці, не в доларах США, а у гривнях, що на думку позивачки є підставою для визнання кредитного договору удаваним правочином.

             Покликання позивачки на те, що насправді між ОСОБА_2 та ВАТ «ЕлектронБанк»було укладено договір кредитування в національній валюті України, який вони замаскували під договір кредитування в іноземній валюті, що є підставою для визнання кредитного договору удаваним правочином,  є безпідставним та необґрунтованим, оскільки валюта кредитування не породжує виникнення інших правовідносин, крім кредитних.  

            Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання оспорюваного кредитного договору удаваним правочином, суд враховує і те, що позивачка в суді не вказала, вчинення якого правочину намагались приховати сторони, уклавши оспорюваний правочин, який же насправді правочин уклали  ОСОБА_2 та ВАТ «ЕлектронБанк».

            Позивачка в обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що удаваною є істотна умова оспорюваного кредитного договору, якою передбачена валюта надання кредиту і погашення його в доларах, оскільки між сторонами фактично укладався кредитний договір в національній валюті, а не в доларах, що на його думку є підставою для визнання кредитного договору удаваним правочином. Однак таке покликання є безпідставним, оскільки відповідно до ст.235 ЦК України удаваним визнається правочин, а не окремі його умови.

             Відповідно до ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків, на території України  за зобов’язаннями допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері  валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно зі ст.2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»кошти - це гроші у національній чи іноземній валюті. А тому, надання банком позивачу кредиту в іноземній валюті із зобов’язанням повернення такого та сплати процентів за користування ним також в іноземній валют, є правомірним.

            Покликання позивачки на несправедливість умов договору щодо покладення на позичальника ризику знецінення національної валюти, не є підставою для визнання кредитного договору удаваним правочином,  оскільки відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Будь-яких доказів на те, що позивачка не була вільною у виборі кредитодавця,  і у визначенні умов договору, позивачка, суду не надала. Кредитний договір сторонами укладався без жодного примусу.

           Відповідно до положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна зі сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  

             Оскільки позивачка не довела, а в судовому засіданні не  здобуто жодних доказів удаваності кредитного договору № KF 49368 від 23.05.2008р., укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «ЕлектронБанк», суд відмовляє позивачці у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору удаваним правочином.

             Оскільки суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для визнання кредитного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «ЕлектронБанк» удаваним правочином, це є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання його таким, що укладений в гривнях на умовах, визначених в договорі.         

Керуючись ст.ст. 10,60,88, 159, 212-215 ЦПК України, ст.ст.192, 235, 533, 627, 638, 1048-1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»,  суд, -

в и р і ш и в :

 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Фольксбанк» про визнання кредитного договору № KF 49368 від 23.05.2008р. укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «ЕлектронБанк» удаваним правочином, та таким, що укладений в гривнях на умовах, визначених в договорі – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області протягом десяти днів.

СуддяОСОБА_3