ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2011                                                             2-а-1353/11      

Суддя Рубіжанського міського суду Луганської області Томко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжне Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він має статус дитини війни і у зв`язку з цим йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте відповідачем така допомога йому не виплачується. У зв`язку з цим позивач просить визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2011 року неправомірною та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області здійснити йому виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2011 року з урахуванням здійснених виплат.

Ухвалою Рубіжанського міського суду від 05.08.2011 р. за даним позовом було відкрито скорочене провадження в частині позовних вимог про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни з  04 лютого 2011 року, в іншій частині позовні вимоги було залишено без розгляду у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Враховуючи надані докази в їх сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004 р. (із змінами та доповненнями на час розгляду спірних правовідносин) установлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни –це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Як вбачається із паспорту, позивач є громадянином України, народився 20 жовтня 1938 року (а.с. 5). Позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням (а.с. 6).

Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`          язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення регулюється Законом України «Про прожитковий мінімум»та Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». В ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

В силу ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення щороку затверджується Верховною Радою України в законі «Про Державний бюджет України»на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»№ 2857-VI від 23.12.2010 р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня –750 грн., з 01 квітня –764 грн.,                    з 01 жовтня –784 грн., з 01 грудня –800 грн.

Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»складає: з 01 січня 2011 року –225 грн. (750 грн. х 30%), з 01 квітня 2011 року –229 грн. 20 коп. (764 х 30%), з 01 жовтня 2011 року –235 грн. 20 коп. (784 грн. х 30%), з 01 грудня –240 грн. (800 грн.          х 30%) з відрахуванням здійснених виплат.  

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Визначаючи період, за який відповідач повинен провести нарахування та виплату вищезазначеної доплати, суд виходить з того, що 19.06.2011 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491-VI від 14.06.2011 р. Відповідно до ст. 7 цього Закону, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким встановлено, що норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни»у 2011 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік. На виконання Закону України № 3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№ 745 від 06.07.2011 р., яка набрала чинності 23 липня 2011 року. Відповідно до п. 6 цієї постанови дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні. У зв`язку з цим підвищення до пенсії як дитині війни до 23 липня 2011 року визначається у порядку і розмірах, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 23 липня 2011 року –зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р.  

Що стосується позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни довічно, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.

За таких обставин, позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни підлягають задоволенню з 04 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням здійснених виплат.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, оскільки позов задоволено частково, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 та п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 71, 94, 159-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд,

 П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжне Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання виплатити підвищення до пенсії дитині війни –задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжне Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни з 04 лютого 2011 року по          22 липня 2011 року.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжне Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період з 04 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі                   1 грн. 70 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                             В.В. Томко