ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 жовтня 2011 року № 2а-14006/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації
про зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач) та просить суд зобов’язати відповідача прийняти до розгляду заяву про видачу позивачу посвідчення інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14006/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18 жовтня 2011 року.
У судовому засіданні 18 жовтня 2011 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Позовні вимоги мотивував тим, що Окружним адміністративним судом міста Києва від 04 червня 2010 року у справі № 2а-344/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про зобов’язання вчинити дії, відповідача зобов’язано видати посвідчення особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Представник відповідача у судове засідання 18 жовтня 2011 року не з’явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи неявку відповідача у судове засідання та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-14006/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 є громадянином України, проживає у Федеративній Республіці Німеччина та перебуває на консульському обліку в посольстві України у ФРН.
04 квітня 2011 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про видачу посвідчення інваліда війни.
В обґрунтування цієї заяви, позивач зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2009 року у справі № 11/179 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про зобовязання вчинити дії, позовні вимоги задоволено, а відповідача зобов'язано видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 3.
При цьому вищезазначене рішення мотивоване тим, що 05 січня 2010 року рішенням МСЕК ОСОБА_1 довічно присвоєно другу групу інвалідності пов’язаної із виконанням обов’язків при випробовуванні ядерної зброї та встановлено 60% втрати працездатності, що підтверджується копією акту огляду МСЕК.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2010 року у справі № 2а-344/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про зобов’язання вчинити дії, відповідача зобов’язано видати посвідчення особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Листом Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 08 квітня 2011 року № 01-08/2836 позивачу відмовлено у видачі посвідчення інваліда війни, у зв’язку з відсутністю реєстрації постійного місця проживання в Україні, оскільки відповідно до пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення «інвалід війни»видається органами праці соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із такими доводами відповідача та зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2009 року у справі № 11/179 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у регламентних роботах по обслуговуванню ядерних боєприпасів, їх зберіганню та транспортуванню для відповідних випробувань та навчань у період з 1978 року по 1993 рік.
Стаття 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зазначає, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров’я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров’я.
Відповідно до статті 4 цього Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до статті 7 Закону до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відповідно до пункту 2 Порядку віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 02 грудня 1992 року № 674 громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї відносяться: до категорії 3 – особи, які складали ядерні заряди і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, брали участь у підземних випробуваннях ядерної зброї, а також ті, які переопромінились при охороні ядерних полігонів під час випробувань.
Відповідно до пункту 4 вищезазначеного Порядку особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до категорії на підставі довідки, що підтверджує їх участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, виданої відповідною військовою частиною або Центральним військовим архівом Співдружності Незалежних Держав.
Із аналізу вищезазначених норм права вбачається, що наявність посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджує факт віднесення особи до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, є достатньою підставою для надання статусу інваліда війни.
В матеріалах справи міститься копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 129021, виданої ОСОБА_1.
Крім цього, як вже зазначалось, постановою Окружним адміністративним судом міста Києва від 12 червня 2009 року у справі №11/179, яка набрала законної сили на момент розгляду справи у суді, встановлено, що 05 січня 2010 року рішенням МСЕК ОСОБА_1 довічно присвоєно другу групу інвалідності пов’язаної із виконанням обов’язків при випробовуванні ядерної зброї та встановлено 60% втрати працездатності, що підтверджується копією акту огляду МСЕК.
Суд зазначає, що невірним є посилання відповідача на відсутність реєстрації постійного місця проживання в Україні, у зв’язку з чим неможливо видати позивачу посвідчення інваліда війни з огляду на наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, проживає у Федеративній Республіці Німеччина, перебуває на консульському обліку в посольстві України у ФРН та перебуває у відносинах з державними та недержавними інституціями України.
Крім цього, у судових рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2008 року, від 29 лютого 2008 року, Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2005 року, копії яких містяться в матеріалах справи, встановлено, що позивач є громадянином України, не отримував постійного місця проживання за кордоном, а перебуває лише на тимчасовому обліку у Бонському відділенні Посольства України в Німеччині.
Стаття 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач не зазначив свого місця проживання на Україні суд вважає необґрунтованим та безпідставним.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації не доведено правомірність дій щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом війни, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни протиправними.
3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації вчинити дії щодо визнання ОСОБА_1 інвалідом війни та видачі йому посвідчення встановленого зразка.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.