У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
17.11.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Машкаринця І.М.
суддів- Дорчинець С.Г., Симаченко Л.І.
з участю прокурора – Канюка В.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляцією помічника прокурора міста Ужгорода на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2011 року про скасування постанови органу прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи,-
встановив:
Постановою старшого слідчого прокуратури міста Ужгорода від 27 червня 2011 року за заявою ОСОБА_2 відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно оперуповноваженого УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст.189 та 368 КК України.
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 18 жовтня 2011 року задоволена скарга ОСОБА_2 про скасування вищезазначеної постанови слідчого в частині відмови в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст.189 КК України та повернуто матеріали для додаткової перевірки до прокуратури міста Ужгорода.
В апеляції прокурор порушує питання про скасування постанови суду як незаконної та прийняття апеляційним судом рішення про залишення без задоволення скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого від 27 червня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3
В обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що слідчим при прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 виконані вимоги ст.99 КПК України, а тому місцевий суд безпідставно скасував цю постанову з мотивів неповноти проведеної дослідчої перевірки матеріалів по заяві ОСОБА_2
Зокрема, апелянт вважає помилковим висновок суду щодо необхідності проведення додаткової перевірки для фоноскопічного дослідження аудіозапису з метою ідентифікації голосів на ньому, зробленого скаржником ОСОБА_2 про вимагання в нього хабара оперуповноваженим УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3, оскільки цей аудіозапис зроблений не у відповідності з вимогами Закону України « Про оперативно-розшукову діяльність» і не може використовуватись як доказ.
Необгрунтованою апелянт вважає і вказівку суду щодо необхідності відібрання пояснення від дізнавача Ужгородського МУ УМВС Ходанича Д.М., в провадженні якого знаходиться інша кримінальна справа, по якій фігурантом є сам скаржник ОСОБА_2, оскільки таке пояснення є в матеріалах службового розслідування, проведеного співробітниками Відділу внутрішньої безпеки в Закарпатській області СВБ ГУБОЗ МВС України, які долучені до матеріалів дослідчої перевірки.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про обґрунтованість апеляції та її задоволення, перевіривши матеріали провадження за скаргою та матеріали, на підставі яких відмовлено в порушенні кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.236-2 КПК України при розгляді скарги на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи суддя перевіряє, чи були виконані вимоги ст.99 КПК України.
Зазначені вимоги закону при розгляді скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 суддею дотримані.
Зокрема, як убачається з відмовного матеріалу, який досліджувався в судовому засіданні, ОСОБА_2 в порядку ст.94 КПК України звернувся з скаргою на ім»я начальника ВВБ в Закарпатській області СВБ ГУБОЗ МВС України про притягнення до кримінальної відповідальності оперуповноваженого УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3 за вимагання ним хабара в сумі 3000 доларів США за непритягнення скаржника до кримінальної відповідальності по сфальсифікованій щодо нього кримінальній справі ( а.с.-9), надавши аудіозапис розмови з оперуповноваженим ОСОБА_3 про вимагання останнім хабара.
За підсумками службового розслідування, проведеного співробітниками внутрішньої безпеки в Закарпатській області СВБ ГУБОЗ МВС України від 30.05.2011 року, викладені в скарзі ОСОБА_2 відомості щодо неправомірних дій оперуповноваженого УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3 підпадають під ознаки злочину, в зв»язку з чим матеріали службової перевірки направлені в прокуратуру Закарпатської області для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України (а.с.5-8 матеріалів службової перевірки).
На підставі матеріалів службової перевірки та письмового пояснення оперуповноваженого ОСОБА_3, який заперечив факт розмови з скаржником ОСОБА_2 і вимагання в останнього хабара, старшим слідчим прокуратури міста Ужгорода прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 189 та 368 КК України.
Вказану постанову слідчий умотивував відсутністю в ОСОБА_3 як службової особи відповідних повноважень для вирішення питання про порушення чи закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та незавершеністю слідчих дій щодо останнього в рамках порушеної щодо нього іншої кримінальної справи.
Отже, при прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи слідчий не перевіряв наявність зазначених у ст.94 КПК України підстав для її порушення, а вдався до оцінки доказів щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу конкретних злочинів, що є можливим на стадії розслідування, а не порушення справи.
При цьому, констатуючи в постанові про наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ст.189 КК України, слідчий одночасно відмовляє в її порушення за відсутністю в діях цієї особи складу цього злочину з огляду на незавершеність всіх необхідних слідчих дій в рамках порушеної щодо самого скаржника ОСОБА_2 іншої кримінальної справи, що свідчить про істотні суперечності у висновках слідчого.
Колегія суддів приходить до висновку, що така суперечлива аргументація доводів слідчого при прийнятті ним рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 є наслідком неповно та поверхово проведеної ним дослідчої перевірки та передчасності прийнятого ним процесуального рішення про відмову в порушенні справи по заяві ОСОБА_2 за фактом вимагання в нього коштів працівником правоохоронного органу.
На підставі аналізу вказаної постанови та матеріалів, які були в розпорядженні слідчого на момент прийняття ним рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3, суддя прийшов до обґрунтованого висновку про недотримання слідчим вимог ст.99 КПК України та необхідність скасування в цій частині постанови як незаконної з направленням матеріалів для додаткової перевірки органу прокуратури.
Доводи апеляції прокурора не спростовують цього висновку, а постанова судді не містить вказівки про необхідність фоноскопічного дослідження наданого скаржником аудіозапису його розмови з ОСОБА_3, на що є посилання в апеляції.
Необгрунтованими є і доводи апеляції щодо помилковості вказівки судді про необхідність відібрання пояснення від дізнавача Ходанича Д.М., яке є в матеріалах службового розслідування, оскільки відібрання додаткового пояснення від цієї особи суддя пов»язував саме з необхідність усунення протиріч, які є в первинних поясненням цього дізнавача, відібраних у нього співробітником внутрішньої безпеки органу внутрішніх справ.
Інших доводів апеляція прокурора не містить.
Враховуючи, що рішення судді прийнято з дотриманням вимог ст.236-2 КПК України, є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування та задоволення апеляції прокурора колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 та 374 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2011 року про скасування постанови старшого слідчого прокуратури міста Ужгорода від 27 червня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно оперуповноваженого УДСБЕСЗ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.189 КК України з поверненням матеріалів для додаткової перевірки до прокуратури міста Ужгорода залишити без зміни.
Судді: