ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 09 листопада 2011 року          16:14           № 2а-14192/11/2670

          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Качура І.А. , Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 

до Державної митної служби України 

третя особа Полтавська митниця

проскасування наказу № 797 від 14.09.2011 року

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Полтавської митниці (далі по тексту – третя особа) про скасування наказу Державної митної служби України № 797 від 14 вересня 2011 року в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2.  

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративний справі № 2а-14192/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09 листопада 2011 року.  

У судовому засіданні 09 листопада 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позову зазначив, що наказ Державної митної служби України від 14 вересня 2011 року № 797 в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на порушення відповідачем Порядку контролю за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 листопада 2009 року № 1142, приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо.

При цьому, представник позивача зазначив, що його довірителем письмового повідомлення про проведення планових чи позапланових перевірок від органу ліцензування отримано не було, форма актів порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи не відповідають вимогам Порядку контролю за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера затверджений наказом Державної митної служби України від 30 листопада 2009 року № 1142, що на думку представника позивача є підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Представник відповідача у судовому засіданні 09 листопада 2011 року позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи заперечення проти позову послався на неодноразове складання Полтавською митницею протоколів про порушення митних правил у відношенні митного брокера ФОП ОСОБА_1 протягом 2010-2011 років.

Крім цього, зазначив, що постановою Полтавської митниці від 16 квітня 2010 року № 0031/80600/10 позивача визнано винним у порушенні митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності. Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 02 червня 2011 року у справі № 3-651/11 винну особу – ОСОБА_1 було повторно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача стверджує, що випадок повторного порушення з боку митного брокера ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства з питань митної справи, став підставою для складання Полтавською митницею Акту повторно виявлених порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи від 08 серпня 2011  року № 010 та винесення оскаржуваного наказу.

Представник третьої особи заперечив проти позову, зазначив, що  згідно листа Державної митної служби України від 14 вересня 2010 року, № 11/7-10.09/9868-ЕП «Щодо організації контролю за провадженням посередницької діяльності митних брокерів та представників митних брокерів», у разі встановлення фактів здійснення представниками митних брокерів неодноразових та систематичних порушень, необхідно проводити документування порушень діяльності митних брокерів.  

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 37600, АДРЕСА_1) відповідно до ліцензії Державної митної служби України серії НОМЕР_2, виданої 10 листопада 2009 року № 1077 є митним брокером з правом провадження посередницької діяльності.

          Представник позивача стверджує, що його довірителем у серпні 2011 року отримано лист Полтавської митниці про здійснення перевірки додержання ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера позивача, про що складено Акт перевірки від 08 серпня 2011 року № 010.   

Згідно акту повторно виявлених порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи від 08 серпня 2011 року № 010, встановлено факти порушення ліцензіатом посередницької діяльності митного брокера, затверджених наказом Державного комітету України питань регуляторної політики та підприємництва та Державної митної служби України від 13 травня 2009 року № 89/445, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 29 травня 2009 року за № 469/16485, вимог законодавства,  інших нормативно-правових актів з питань митної справи, а саме: постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 02 червня 2011 року у справі № 3-651/11 винну особу – ОСОБА_1 було повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого статтею 340 Митного кодексу України.

Наказом Державної митної служби України від 14 вересня 2011 року № 797 на підставі вищезазначеного акту та у зв’язку з повторними порушеннями митними брокерами пункту 8 розділу П Ліцензійних умов,  керуючись вимогами статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», прийнято рішення про анулювання ліцензії на провадження посередницької діяльності митного брокера фізичної особи –підприємця ОСОБА_1.

На думку позивача висновки про порушення позивачем Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера не обґрунтовані, складання Акту  № 010 від 08 серпня 2011 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому наказ  № 797 від 14 вересня 2011 року прийнято без належних правових підстав і не відповідає закону та підлягає скасуванню в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2.

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва не погоджується із такими висновками представника позивача з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 8 Ліцензійних умов здійснення посередницької діяльності митного брокера, затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Державної митної служби України від 13 травня 2009 року № 89/445, під час здійснення декларування товарів і транспортних засобів митним органам митний брокер та його представник повинні дотримуватись вимог Кіотської конвенції, Митного кодексу України інших нормативно-правових актів з питань митної справи.

Згідно листа Державної митної служби України від 14 вересня 2010 року, № 11/7-10.09/9868-ЕП «Щодо організації контролю за провадженням посередницької діяльності митних брокерів та представників митних брокерів», у разі становлення фактів здійснення представниками митних брокерів неодноразових та систематичних порушень, необхідно проводити документування порушень діяльності митних брокерів.

У відповідності до пункту 2 вищезазначеного листа, в разі набрання законної сили постановою митного органу або суду про накладання стягнення за порушення митних правил представниками митного брокера, документування порушення пункту 8 Ліцензійних умов шляхом заповнення Акта про порушення Ліцензійних умов. При цьому перша фіксація порушення відображається в Акті про первинне порушення, по решта послідуючим порушенням складається Акт про повторне порушення.    

Про первинне порушення ліцензійних умов складається у двох примірниках. Перший примірник акта перевірки надається керівнику (уповноваженому представнику) ліцензіата, другий – зберігається в митному органі.

Акт про повторне порушення Ліцензійних умов складається у трьох примірниках. Перший примірник акта перевірки надається керівнику (уповноваженому представнику) ліценціата, другий – направляється до Департаменту організації митного контролю та роботи митних посередників, третій – зберігається в митному органі.

У відповідності до пункту 3 Листа, митницями забезпечується Інформування Департаменту організації митного контролю та роботи митних посередників у разі складання Акта про повторне порушення Ліцензійних умов для подальшого прийняття рішення в порядку встановленого законодавством.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що позивач неодноразово протягом 2010-2011 років порушував приписи Ліцензійних умов здійснення посередницької діяльності митного брокера, що і стало підставою для складання акту повторно виявлених порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи від 08 серпня 2011 року № 010 та прийняття оскаржуваного рішення.

Зокрема, в матеріалах справи міститься копія протоколу про порушення митних правил № 0031/80600/10 від 29 березня 2010 року, яким встановлено порушення статті 355 Митного кодексу України, а саме: вчинення представником митного брокера ФОП ОСОБА_1 дій щодо заявлення у вантажній митній декларації № 806000011/10/350168 02 від                   02 березня 2010 року неправдивих відомостей щодо коду товару № 2 – обладнання для наповнення контейнерів –1 шт., заводський № 55000317, через що несвоєчасно були нараховані та перераховані необхідні платежі до Держбюджету України на загальну сум 4789, 39 грн.

На підставі вищезазначеного Державною митною службою України винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0031/80600/10 від 16 квітня 2010 року, згідно з яким громадянина України ОСОБА_1 – представника митного брокера ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 355 Митного кодексу України та накладено штраф у розмірі                 8500, 00 грн., про що складено акт виявлених вперше порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи від 08 жовтня 2010 року № 001.

У судовому засіданні встановлено, та не спростовано представниками сторін, що протокол про порушення митних правил № 0031/80600/10 від 29 березня 2010 року та акт виявлених вперше порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи від 08 жовтня 2010 року № 001 в адміністративному та судовому порядку не оскаржені та не скасовані, хоча своєчасно отримані позивачем.

У подальшому постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 02 червня 2011 року у справі № 3-651/11 винну особу –ОСОБА_1 було повторно притягнуто до адміністративної відповідальності, яка набрала законної сили 14 червня 2011 року відповідно до відмітки суду.

Під час розгляду справи № 3-651/11 встановлено порушення позивачем статті 340 Митного кодексу України, а саме: подання до митного оформлення Полтавської митниці та за декларування в гр. 31 ВМД 806000011/2011/350154 неточні відомості щодо опису та класифікації товару в гр. 33 ВМД.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, тому факт повторного порушення позивачем Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності не досліджувався судом з підстав встановлення його постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 02 червня 2011 року у справі № 3-651/11.

Відповідно до статі 6 Закону України 01 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»на орган ліцензування покладений обов’язок щодо здійснення контролю за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов.

Частиною 2 цієї статті Закону № 1775-III орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади чи державний колегіальний орган, що здійснює передбачені цією статтею повноваження, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам.

Пунктом 3.12. розділу 3 Положення про Полтавську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби України від 06 квітня 2005 року № 251 визначено, що одним з основних завдань, покладених на Полтавську митницю є здійснення контролю за діяльністю митних брокерів, розташованих у зоні діяльності митниці, а також у передбачених законодавством України випадках направлення до Держмитслужби України пропозицій щодо видачі або скасування відповідних дозвільних документів.

          Згідно з статтею 21 Закону № 1775-III підставою для анулювання ліцензії є, зокрема, акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов.

          Зазначений Закон не встановлює вимог щодо обов’язковості проведення органом ліцензування перевірки, як передумови для складання ним акта про повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов.

Листом від 11 серпня 2011 року 19/10-5327 Полтавська митниця скерувала вищезазначений акту повторно виявлених порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи від 08 серпня 2011 року № 010 та інші матеріали стосовно повторного порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Ліцензійних умов до Держмитслужби України з метою прийняття відповідного рішення.

Частиною 3 статті 21 Закону № 1775-III встановлено, що орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

          У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження  про усунення порушень ліцензійних умов, суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

За результатами розгляду надісланих матеріалів та враховуючи норми вищезазначеного Закону, наказом Державної митної служби України від 14 вересня 2011 року № 797 було анульовано ліцензію на право провадження посередницької діяльності митного брокера від 01 грудня 2009 року серії НОМЕР_2, виданої позивачу 10 листопада 2009 року № 1077.

Твердження позивача щодо порушення відповідачем пункту 4 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є необґрунтованим, з огляду на посилання відповідача на статтю 2 цього ж Закону, згідно з якими його дія не поширюється на відносини, пов’язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, що виникають у зв’язку із здійсненням заходів валютного контролю, митного контролю.

Колегія суддів погоджується із такими висновками відповідача та зазначає, що згідно із статями 176-178 Митного кодексу України митний брокер здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до норм цього Кодексу та ліцензійних умов, затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування, тобто за дорученням особи, яку він представляє, здійснює будь-які операції, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення.

Статтею 20 Закону України 01 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено, що спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланову перевірку додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.

При цьому, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Планові перевірки дотримання  ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік.

Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Позивач зазначає, що з акту повторно виявлених порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи від 08 серпня 2011 року № 010 не вбачається яка перевірка була проведена у позивача планова чи позапланова, при цьому суд зазначає, що таки посилання є безпідставними оскільки повторне порушення статті 340 Митного кодексу України встановлено Ленінським районним судом міста Полтави, а зазначений акт не оскаржений позивачем.

Слід звернути увагу, що позивач як підставу неправомірності оскаржуваного рішення зазначає невідповідність форми акту повторно виявлених порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи від 08 серпня 2011 року № 010 додатку 4 Порядку контролю за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера затверджений наказом Державної митної служби України від 30 листопада 2009 року № 1142, що є безпідставним з огляду на пункт 2 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», яким передбачено, що підставами для визнання акта державного органу недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем десятиденного строку винесення оскаржуваного рішення, суд зазначає, що позивач не вірно встановив день з якого починається перебіг строку винесення рішення, оскільки акт повторно виявлених порушень ліцензіатом Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства, інших нормативно-правових актів з питань митної справи від № 010 складено 08 серпня 2011 року, та направлено до Державної митної служби України, після отримання якого відповідачем винесено 14 вересня 2011 року оскаржуване рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва вважає, що Державною митною службою України доведено правомірність оскаржуваного наказу, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                            Шарпакова В.В.

Судді:                                                                                           Качур І.А.

                                                                                                    Келеберда В.І.