ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 листопада 2011 року 15:03 № 2а-15519/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АИЗ"
до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві
про визнання дії протиправними, скасування постанови
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АИЗ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач) та просить суд визнати дії відповідача щодо винесення постанови від 21 вересня 2011 року ВП № 24717015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови від 21 вересня 2011 року ВП № 24717015 про арешт коштів боржника незаконними; скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 21 вересня 2011 року ВП № 24717015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови від 21 вересня 2011 року ВП № 24717015 про арешт коштів боржника.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-15519/11/2670 та призначено розгляд питання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у попереднє судове засідання на 04 листопада 2011 року.
У попередньому судовому засіданні 07 листопада 2011 року представник позивача пояснив, що у відповідача знаходиться виконавче провадження № 24717015 з примусового виконання рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківського району міста Києва № 2297 від 15 листопада 2010 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АИЗ” боргу у розмірі 213071, 23 грн., про що стало йому відомо 27 жовтня 2011 року, коли останнім отримано простою поштовою кореспонденцією постанову серії ВП № 24717015 від 21 вересня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову серії ВП № 24717015 від 21 вересня 2011 року про арешт коштів боржника. винесені держаним виконавцем –Волошиною Марією Дмитрівною.
В матеріалах справи міститься копії конвертів, в яких позивачу направлено простою поштовою кореспонденцією оскаржувані постанови, відповідно до відмітки поштового відділення листи направлені 13 жовтня 2011 року.
При цьому представник позивача зазначив, що на адресу товариства не направлялась копія постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому позивач був позбавлений можливості виконати зазначене рішення у наданий відповідачем 7-денний строк.
У попередні судові засідання 04 листопада 2011 року та 07 листопада 2011 року представник відповідача не з’явився, заперечень проти задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду не направив, хоча про дату, час та місце попередніх судових засідань був повідомлений належним чином.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю “АИЗ” поновлено строк для звернення до адміністративного суду, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09 листопада 2011 року, яке відкладалось на 10 листопада 2011 року.
У судовому засіданні 10 листопада 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09 листопада 2011 року, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог послався на порушення відповідачем статті 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», якою встановлено вичерпний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою. Зазначив, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківського району м. Києва № 2297 від 15 листопада 2010 року не є виконавчим документом.
Представник відповідача у судові засідання не з’явився, хоча про дату, час ті місце судових засідань був повідомлений належним чином.
15 листопада 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) до суду надійшли супровідний лист, в якому відповідач просить суд розглянути справу без його участі, та копії матеріалів виконавчого провадження № 24717015.
Частиною 5 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
25 лютого 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва звернулось до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про здійснення заходів стягнення в примусовому порядку коштів за рішенням про застосування фінансової санкції та пені до Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» в сумі 213 071, 23 грн. (фінансова санкція – 42 820, 69 грн.; пеня – 170 250, 54 грн.).
Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Волошиною М.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 березня 2011 року з виконання рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва № 2297 від 15 листопада 2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, якою боржнику запропоновано в семиденний строк добровільно сплатити борг в сумі 213 071, 23 грн.
За невиконання вимог вищезазначеної постанови, відповідачем винесені постанови про арешт коштів божника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 вересня 2011 року.
На думку позивача вищезазначені постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві винесені з порушенням статті 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим підлягають скасуванню.
Окружний адміністративний суд міста Києва розглянувши матеріали адміністративної справи, матеріалами виконавчого провадження, заслухавши пояснення представника позивача погоджується із доводами позивача та зазначає наступне.
Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 17 цього Закону зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази, господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Крім цього, статтею 18 цього ж Закону № 606-XIV встановлено, що основні вимоги до виконавчого документу, зокрема, резолютивна частина рішення та строк пред’явлення виконавчого документа.
З аналізу вищезазначеного вбачається, що статтею 17 Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, при цьому рішення органів пенсійного фонду в цей перелік не входять.
Ознайомившись із рішенням Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва № 2297 від 15 листопада 2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, судом встановлено невідповідність його приписам статті 18 цього Закону, оскільки не зазначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання та в тексті рішення відсутня резолютивна частина.
Пунктом 6 частини 1 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, обов’язок державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого
провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, пред’явленого до виконання.
Таким чином, державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Волошина М.Д. повинна була відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва № 2297 від 15 листопада 2010 року, оскільки в розумінні Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» рішення органу Пенсійного фонду України не є виконавчим документом.
Суд звертає увагу, що аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 21-160а11 за позовом кооперативного підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" до управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про визнання протиправними дій, визнання недійсними рішень, де колегія суддів Верховного Суду України зазначила, що рішення органу Пенсійного фонду України не є виконавчим документом в розумінні Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».
Враховуючи встановлення судом відкриття провадження на підставі рішення органу Пенсійного фонду України, що не є виконавчим документом, винесення відповідачем постанов про арешт коштів божника та про арешт майна боржника та оголошення забороні на його відчуження від 21 вересня 2011 року, за невиконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження, на думку суду не відповідає чинному законодавству.
Крім цього, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться копії матеріалів виконавчого провадження, де відсутні докази направлення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 березня 2011 року, що в свою чергу є порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї ж встанволено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва вважає, що відповідачем не доведено законність оскаржуваних постанов, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» задовольнити.
2. Визнати дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 березня 2011 року ВП № 24717015, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 вересня 2011 року ВП № 24717015 та постанови про арешт коштів боржника від 21 вересня 2011 року ВП № 24717015 - незаконними.
3. Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 02 березня 2011 року ВП № 24717015.
4. Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 вересня 2011 року ВП № 24717015.
5. Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 21 вересня 2011 року ВП № 24717015.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.