УХВАЛА

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 638/6144/14-ц

провадження № 61-5006ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс Банк», Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна, про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності, зобов`язання скасування реєстрації права власності, визнання права власності, витребування майна, виселення та вселення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» (далі - ТОВ «Укрспецторг Групп»), Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Дзержинський ВДВС Харківського МУЮ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс Банк»), Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції (далі - реєстраційна служба Харківського МУЮ), приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н. О. (приватний нотаріус ХМНО Лавінда Н. О.), в якому просив суд:

- визнати недійсними прилюдні торги, проведені Харківською філією ТОВ «Укрспецторг Групп» 26 грудня 2012 року з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним протокол № 21-0144/12 проведення прилюдних торгів

від 26 грудня 2012 року з реалізації нерухомого майна;

- визнати недійсним акт старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ Кунєвої М.І. про реалізацію арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , затверджений начальником Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ від 14 січня 2013 року;

- визнати недійсним свідоцтво від 21 січня 2013 року (реєстраційний номер 119), видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н. О. на підставі акту державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за позивачем право власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсними:

- прилюдні торги, проведені Харківською філією ТОВ «Укрспецторг Групп» 26 грудня 2012 року з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ,

- протокол проведення прилюдних торгів від 26 грудня 2012 року з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ,

- акт старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ Кунєвої М.І. про реалізацію арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , затверджений начальником Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ від 14 січня 2013 року, виданий на підставі протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна від 26 грудня 2012 року,

- свідоцтво від 21 січня 2013 року (реєстровий номер 119), яке видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н. О. на підставі акту державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна, затвердженого начальником Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ від 14 січня 2013 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та поновлено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .

У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

18 листопада 2021 року ОСОБА_2 змінив позовні вимоги та просив суд:

- визнати недійсними прилюдні торги, проведені Харківською філією ТОВ «Укрспецторг Групп» 26 грудня 2012 року з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним протокол № 21-0144/12 проведення прилюдних торгів

від 26 грудня 2012 року з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним Акт старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ Кунєвої М.І. про реалізацію арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , затверджений начальником Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ від 14 січня 2013 року, виданий на підставі протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна від 26 грудня 2012 року;

- визнати недійсним свідоцтво від 21 січня 2013 року (реєстровий номер 119) видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н. О., на підставі акту державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за позивачем право власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Укрспецторг Групп», Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ПАТ КБ «Правекс Банк», ПАТ «ОТП Банк», реєстраційна служба Харківського МУЮ, приватний нотаріус ХМНО Лавінда Н. О., про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності, зобов`язання скасування реєстрації права власності, визнання права власності, витребування майна, виселення та вселення залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 березня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2024 року залишено без змін.

17 квітня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2025 року (повний текст постанови виготовлено 07 квітня

2025 року, касаційна скарга надійшла до суду 17 квітня 2025 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 392 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Касаційна скарга підписана ОСОБА_1 , особою, яка подавала апеляційну скаргу, однак не є стороною у справі.

У касаційній скарзі зазначено, що касаційна скарга подається ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Однак, до касаційної скарги не додано доказів того, що ОСОБА_1 має право представляти інтереси ОСОБА_2 у Верховному Суді.

Отже, на момент подання касаційної скарги ОСОБА_1 не надала необхідних документів для підтвердження її повноважень на здійснення представництва ОСОБА_2 у Верховному Суді.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що вона може самостійно подавати касаційну скаргу лише від свого імені, а інтереси ОСОБА_2 у Верховному Суді має право представляти він сам або адвокат.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_6 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги

з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у 2015 році, однак змінив позовні вимоги у 2021 році та заявляв 5 вимог немайнового характеру та 1 вимогу майнового характеру.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»

(у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення

в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що

у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 908,00 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 11 350,00 грн).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості квартири), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка нерухомого майна або інші належні докази).

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за п`ять позовних вимог немайнового характеру (у розмірі 9 080,00 грн ((908,00*5)*200%) та за позовну вимогу майнового характеру (у розмірі 1 % від ціни спірного майна помноженого на 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.

Також, у касаційній скарзі порушено вимоги пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), оскільки у касаційній скарзі не зазначено третю особу - реєстраційну службу Харківського МУЮ.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України процесуальні документи

в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пункту 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), у разі подання до суду документів

в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Так, касаційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», проте доказів надсилання листом з описом вкладення всім учасникам справи копій цієї касаційної скарги представник заявника не надав.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць