Судове рішення #19865531


  

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 09 грудня 2011 року                     № 2а-13326/11/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

          Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулася до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 69 600 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 45 938,44 грн.

Ухвалою суду від 21 вересня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі та надано відповідачу строк для подання заперечень або заяви про визнання позову до 19 жовтня 2011 року.

Ухвалою суду 20 жовтня 2011 року справу призначено до судового розгляду, оскільки суд прийшов до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справи сторони надали витребовувані судом документи.

В судовому засіданні 30 листопада 2011 року представник позивача та відповідач заявили клопотання про перехід до письмового провадження у справі.

          Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України,  якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у  разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

          В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та зазначає, що Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особи ОСОБА_1 має заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 63 019,80 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 55 134,67 грн.

          Відповідач заперечила по суті позовних вимог та зазначила, що вона постійно сплачує всі необхідні податки з перевищенням їх, тому за нею повинна обліковуватися переплата, яка покрила б суму штрафу згідно акту перевірки № 80-17-3-НОМЕР_1 від 2 березня 2011 року.

          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

          ОСОБА_1 зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 15 березня 2007 року та є платником податків в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва, ідентифікаційний код ОСОБА_1 НОМЕР_1, місце проживання: 04214, АДРЕСА_1.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 20014 від 19 січня 2011 року за грудень 2010 року платник податку самостійно визначила суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 19 983 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 332894 від 1 лютого 2011 року за вересень 2010 року платник податку самостійно визначила суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 4 294 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 2 лютого 2011 року за лютий 2011 року, яким виправляється помилка за жовтень 2009 року, платник податку самостійно збільшила суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 67 грн. та нарахувала штраф в розмірі 3 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року платник податку самостійно визначила суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 1 383 грн.

За результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва складено акт № 5 від 20 січня 2011 року, яким встановлено, що Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 не подала декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, чим порушила підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

Вказаний акт ОСОБА_1 отримала особисто.

На підставі складеного акту 25 січня 2011 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення № 0000051750/0, яким на Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичну особа ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 170 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу 3014010100.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримала ОСОБА_1 особисто 25 січня 2011 року.

          За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва складений акт від 2 березня 2011 року № 80-17-3-НОМЕР_1, яким встановлено, що Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 порушила статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26 грудня 1992 року, а саме: занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 50 814,37 грн.; порушила підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:  занижено податок на додану вартість на суму 26 136 грн.; вимоги абзацу «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року, травень 2010 року, серпень 2010 року та за вересень 2010 року подано з порушенням встановленого строку; вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: здійснення діяльності при продажу тютюнових виробів без придбання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами (вартість отриманої партії товару на загальну  суму 34 800 грн.).  

Вказаний акт ОСОБА_1 отримала особисто в березні 2011 року.

          На підставі складеного акту 21 березня 2011 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва винесені податкове повідомлення-рішення № 0000561730/0, яким донараховано Суб’єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 суму грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 50 814, 37 грн. та накладено штраф в розмірі 12 703,59 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності, код платежу 11010200 та податкове повідомлення-рішення № 0000571730, яким донараховано Суб’єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 суму грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 26 136 грн. та накладено штраф в розмірі 6 534 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100.

Вказані податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 отримала особисто 29 березня 2011 року.

За результатами камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва складено акт № 278/17-512/НОМЕР_1 від 21 вересня 2011 року, яким встановлено порушення пункту 14.4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»та підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 не подала податкову декларацію про доходи за 2010 рік, граничний термін подачі якої закінчився 10 лютого 2011 року.

Вказаний акт направлений на адресу ОСОБА_1 листом від 22 вересня 2011 року № 4451/к/17-512.

На підставі складеного акту 6 жовтня 2011 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення, яким накладено на ОСОБА_1 штраф в розмірі 1 020 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності, код платежу 8511010200.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва донараховано відповідачу суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 64 537,96 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 58 570 грн.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26 грудня 1992 року (який був чинний у період, за який проводилася перевірка) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(який був чинний в період, за який проводилася перевірка) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

          Згідно підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює   календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

          Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

          Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

          Відповідно до підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

          Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

          Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

          Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 Податкового кодексу України).

          Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

          19 січня 2011 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва виставлена Суб’єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 податкова вимога № 8 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов’язаннями станом на 19 січня 2011 року в розмірі 17 295,12 грн.

          Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вказану податкову вимогу ОСОБА_1 отримала 18 лютого 2011 року.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України  у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатила податок на додану вартість за липень 2010 року в розмірі 10 000 грн. (платіжні доручення № 9 від 2 серпня 2010 року та № 11 від 20 серпня 2010 року), за серпень 2010 року в розмірі 5 000 грн. (платіжне доручення № 15 від 29 вересня 2010 року), за вересень в розмірі 10 000 грн. (платіжні доручення № 17 від 25 жовтня 2010 року та № 19 від 27 жовтня 2010 року), за жовтень 2010 року в розмірі 3 000 грн. (платіжне доручення № 22 від 7 листопада 2010 року), за листопад 2010 року в розмірі 5 000 грн. (платіжне доручення № 23 від 23 грудня 2010 року), за грудень 2010 року в розмірі 26 000 грн. (платіжне доручення № 2 від 26 січня 2011 року), за вересень 2011 року в розмірі 5 000 грн. (платіжне доручення № 12 від 28 жовтня 2011 року) та податок з фізичних осіб за 2010 рік в розмірі 10 000 грн. (платіжні доручення № 8 від 2 серпня 2010 року, № 26 від 25 листопада 2010 року, квитанції від 17 та 19 листопада 2010 року.)

Згідно облікової картки платника податку, за ОСОБА_1 станом на січень 2011 року обліковувалася переплата з податку додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 15 003,77 грн. та з податку з доходів фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в розмірі 498,16 грн., за рахунок якої погашалася заборгованість, яка виникала у відповідача на підставі податкових повідомлень-рішень № 0005271750 від 20 грудня 2010 року, № 0005281750 від 20 грудня 2010 року, № 0005291750 від 20 грудня 2010 року.     

Як вбачається з облікової картки платника податку у відповідача на початок звітного періоду існувала  переплата по податку на додану вартість в розмірі 3 435,33 грн. та по податку з доходів фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в розмірі 498,16 грн.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що податковим органом враховані сплачені відповідачем суми по податку з доходів фізичних осіб та по податку на додану вартість.

Таким чином, за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб в розмірі 64 039,80 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 50 134,67 грн.

Проте, в матеріалах справи міститься квитанція від 8 квітня 2011 року про сплату ОСОБА_1 69 600 грн. на р/р 31111106700006 в УДК в Оболонському районі м. Києва, призначення платежу: відрахування штрафних санкцій згідно акту перевірки від 2 березня 2011 року.

Доводи позивача щодо перерахування коштів на інший розрахунковий рахунок, а отже відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості судом до уваги не приймається виходячи з наступного.

Представником позивача наданий перелік рахунків державного та місцевого бюджетів для платників, зареєстрованих в Державній податковій інспекції в Оболонському районі м. Києва, згідно якого р/р 31111106700006 є рахунком, на який перераховуються адміністративні штрафи та інші санкції.

Розрахунковим рахунком для сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) є № 31113029700006 та розрахунковим рахунком для сплати податку на доходи фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності є № 33112341700006.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби наділені правом перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про сплату відповідачем податкового боргу в розмірі 69 600 грн. на розрахунковий рахунок Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва, проте враховуючи, що відповідач помилково сплатив необхідні платежі на  невірний розрахунковий рахунок, суд зазначає про необхідність ОСОБА_1 звернутися до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва із заявою щодо перерахування помилково сплачених грошових зобов'язань з р/р 31111106700006 на р/р № 31113029700006 та р/р № 33112341700006 для погашення податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 64 039,80 грн. та по податку на доходи фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у сумі 5 560,20 грн.

          Суд зазначає, що позивач правомірно та в межах свої повноважень звернувся до суду щодо стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 податкового бору, проте враховуючи встановлені в суді обставини та не роз’яснення позивачу порядку повернення помилково сплачених коштів, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 69 600 грн., тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач зазначає, що податковим повідомленням-рішенням № 0003051750 від 6 жовтня 2011 року збільшено ОСОБА_1 податкове зобов’язання по податку на додану вартість на суму 1 020 грн., проте доказів прийняття вказаного рішення суду не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на встановлене, суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 1 020 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.18. статті 20 Податкового кодексу України  органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи встановлені в суді обставини та оцінюючи докази за внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про зарахування в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) суми в розмірі 64 039,80 грн. та по податку на доходи фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності суми в розмірі 5 560,20 грн.

Таким чином, залишок несплаченого податкового боргу з податку на додану вартість складає 44 574,47 грн.

          Беручи до уваги те, що суму боргу у розмірі 44 574,47 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

          Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями  98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (місце проживання: 04214, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 44 574 (сорок чотири тисячі п’ятсот сімдесят чотири) грн. 47 коп. на р/р 33112341700006 в УДК у м. Києві, одержувач ВДК у Оболонському районі м. Києва, МФО 820019, код 26077916.

          3. В решті позовних вимог –відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                         М.А.Бояринцева

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація