ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
31 жовтня 2011 року № 2а-14024/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури міста Києва
Прокуратури Шевченківського району м.Києва
Прокуратури Печерського району міста Києва
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Прокуратури міста Києва (далі по тексту – відповідач 1), Прокуратури Шевченківського району міста Києва (далі по тексту –відповідач 2), Прокуратури Печерського району міста Києва (далі по тексту – відповідач 3) та просить суд визнати дії відповідачів неправомірними та зобов’язати надати мотивовану відповідь на звернення позивача від 25 травня 2011 року; стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 9000, 00 грн. та сплачений судовий збір.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14024/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 20 жовтня 2011 року, яке відкладалось на 31 жовтня 2011 року у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів.
У судовому засіданні 31 жовтня 2011 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Адміністративний позов мотивував тим, що всупереч вимогам Закону України “Про звернення громадян” відповідачі направили звернення позивача від 25 травня 2011 року в Територіальну державну інспекцію праці у місті Києві для виявлення порушень, які потребують прокурорського реагування. Також, позивачем зазначено, що станом на момент звернення до адміністративного суду мотивованої відповіді на звернення від 25 травня 2011 року відповідачами не надано.
В обґрунтування заперечень представник Прокуратури міста Києва зазначив, що згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 9гн від 21 червня 2011 року, перевірки за заявами громадян, юридичних осіб, зверненнями і запитами, депутатів усіх рівнів, проводяться лише в разі їх попереднього вирішення керівниками компетентних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та контролю. В інших випадках такі звернення надсилаються за належністю, тобто в даному випадку звернення позивача від 25 травня 2011 року направлено в Територіальну державну інспекцію праці у місті Києві для виявлення порушень.
Представник прокуратури Печерського районі міста Києва заперечив проти позовних вимог, з посиланням на їх необґрунтованість просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень надав копії відповідей на звернення позивача та відповідно докази їх направлення. Додатково зазначив, що 14 вересня 2011 року за № 07/1-р-11 Прокуратурою міста Києва доручено Прокуратурі Печерського району міста Києва проведення перевірки за повторним зверненням ОСОБА_1 від 31 серпня 2011 року за місцем реєстрації її колишнього роботодавця (ТОВ «Вікоіл ЛТД»). Відповідачем -2 вказану перевірку проведено, та встановлено відсутність юридичної адреси ТОВ «Вікоіл ЛТД»в Печерському районі, натомість фактично юридична особа знаходиться у Шевченківському районі міста Києва, у зв’язку з чим матеріали перевірки направлені до Прокуратури Шевченківського району міста Києва.
Представник Прокуратури Шевченківського району міста Києва зазначив, що звернення позивача від 25 травня 2011 року скеровано за належністю до органу державного контролю, Територіальної державної інспекції праці у місті Києві. При цьому, повторне звернення позивача № 5451 з аналогічних питань направлено 22 вересня 2011 року до Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України, про що проінформовано позивача.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
25 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулась із зверненням щодо порушення трудових прав громадян та права на отримання заробітної плати до Прокуратури міста Києва, Прокуратури Печерського району міста Києва та Прокуратури Шевченківського району міста Києва.
В зверненнях від 25 травня 2011 року позивачем повідомлено органи прокуратури, що 24 травня 2011 року її було звільнено із посади юрисконсульта ТОВ «Вікоіл ЛТД» та видано трудову книжку без запису про прийняття та звільнення її з ТОВ «Вікоіл ЛТД», а також без нарахування заробітної плати за час роботи у товаристві.
Вищевказані звернення позивача від 25 травня 2011 року зареєстровані відповідно за № 2290 у Прокуратурі міста Києва, за № 1874з-11 в Прокуратурі Печерського районі міста Києва, за № 3058/11-49 в Прокуратурі Шевченківського районі міста Києва та відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» скеровані за належністю до Територіальної державної інспекції праці у місті Києві.
В матеріалах справи містяться копії листів Прокуратури Шевченківського району міста Києва від 06 червня 2011 року № 3058/11-49 та Прокуратури Печерського району міста Києва від 27 травня 2011 року № 1874з-11 (та доказ їх направлення позивачу), якими позивача повідомлено про скерування її звернень за належністю до Територіальної державної інспекції праці у місті Києві для виявлення порушень, які потребують прокурорського реагування.
Також, позивач зазначив, у зв’язку з неотриманням відповіді від Територіальної державної інспекції праці у місті Києві, 31 жовтня 2011 року позивач звернувся до Генеральної прокуратури України щодо порушення конституційних прав і свобод громадян, зокрема, щодо обов’язку відповідачів надати обґрунтовану відповідь на звернення від 25 травня 2011 року, яке було скероване до Прокуратури міста Києва.
Листом від 14 вересня 2011 року за № 07/1-р-11 Прокуратурою міста Києва доручено прокуратурі Печерського району міста Києва проведення перевірки за повторним зверненням ОСОБА_1 від 31 жовтня 2011 року за місцем реєстрації товариства.
На виконання зазначеного доручення прокуратурою Печерського району міста Києва організовано відповідну перевірку та встановлено, що за юридичною адресою у Печерському районі міста Києва ТОВ «Вікоіл ЛТД» не знаходиться, а фактично розташоване у Шевченківському районі міста Києва, що унеможливило перевірку саме прокуратурою Печерського району міста Києва, тому враховуючи принцип територіальності наглядової діяльності органів прокуратури, в піднаглядних установах Печерського району міста Києва витребувано облікові та звітні дані ТОВ «Вікоіл ЛТД» та матеріали 29 вересня 2011 року скеровано до прокуратури Шевченківського району міста Києва для проведення перевірки за територіальністю і листом від 29 вересня 2011 року № 3428вх-11 повідомлено позивача про прийняте рішення (копії листів містяться в матеріалах справи).
Слід зазначити, що позивач у судовому засіданні не спростував отримання у встановлений законом термін вищевказаних листів про скерування її звернень за належністю до Територіальної державної інспекції праці у місті Києві, а лише зазначив,що такі відповіді є неналежними та суперечать вимогам Закону країни «Про звернення громадян».
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про звернення громадян” від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 123 Конституції України встановлено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
У відповідності до статті 5 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-XII визначено, що Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відповідно до статті 12 Закону № 1789-XII прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Згідно з пунктом 3.3 Наказу “Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України” затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року N 9гн (далі по тексту – Наказ 9гн) звернення громадян, службових та інших осіб у 5-денний строк направляються за належністю з одночасним повідомленням про це заявників оперативними працівниками управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України, галузевих відділів обласних і прирівняних до них прокуратур, міськими, районними, міжрайонними прокурорами та їх заступниками. У цей же термін повідомляється автор про долучення звернення до матеріалів кримінальної справи для перевірки під час досудового слідства.
Відповідно до статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку відповідно до положень статті 5-6, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Положеннями пункту 3.2 Наказу N 9гн по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:
- прийнято до розгляду;
- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;
- направлено до іншого відомства;
- долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Як вже зазначалось, відповідачами у п’ятиденний строк, з моменту отримання, звернення позивача від 25 травня 2011 року направлялись за належністю для розгляду Територіальну державну інспекцію у місті Києві для виявлення порушень, які потребують прокурорського реагування (копії листів та доказ направлення містяться в матеріалах справи).
Статтею 25 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів».
У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
Громадянину на його вимогу і в порядку, встановлену чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач виконав покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що дії відповідачів вчиненні в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України, в яких відсутні ознаки протиправності, у зв’язку з чим заявлений адміністративний позов є необґрунтований та такий, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене та керуючись статтею 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 86, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.