ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 листопада 2011 року 13:58 № 2а-11839/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Денисовій О.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»
до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві
про скасування постанови, зобов’язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»(надалі - позивач, стягувач) звернулося до суду з позовом про скасування постанови про повернення виконавчого документу Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (надалі –державний виконавець або відповідач) та просило зобов’язати відповідача відновити виконавче провадження та провести усі виконавчі дії з його примусового виконання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що державний виконавець не виконав свого обов’язку щодо належного виконання рішення суду, не вчинив всіх передбачених законом дій, спрямованих на задоволення вимог стягувача, а тому спірна постанова підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що державний виконавиць вчинив всі можливі заходи, спрямованні на виконання рішення суду, але вони не принесли бажаного результату з незалежних від нього причин, що, в силу приписів Закону України «Про виконавче провадження», стало підставою для повернення виконавчого документу.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Постановою Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2010 року присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобуд інвест»(надалі - боржник) в розмірі 98 057,60 грн.
На виконання вказаного рішення 11 січня 2011 року позивач отримав наказ Господарського суду м. Києва № 39/194, з яким звернувся до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, на підставі чого 18 лютого 2011 року відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Вказана постанова була надіслана боржнику, проте повернена відправнику працівниками поштової служби із відміткою «за зазначеною адресою не проживає». В термін, наданий державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду, таке рішення боржником виконано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 52 Закону зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
У відповідності до зазначеної норми 11 квітня 2011 року державним виконавцем винесена постанова про арешт усього майна ТОВ «Мостобуд інвест»на заборону його відчуження.
Частиною 2 ст. 52 Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
На запит відповідача № 423/3 від 22 березня 2011 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва надала інформацію щодо наявних відкритих рахунків боржника у банках, куди державним виконавцем було пред’явлено платіжну вимогу про стягнення з ТОВ «Мостобуд інвест»суми коштів, включаючи 98 057,60 грн.
Зазначені дії відповідача не призвели до позитивних результатів, оскільки кошти на рахунках у боржника були відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Так, в матеріалах справи наявні докази, які вказують на те, що державний виконавець звертався із листами до Інспекції державного технічного нагляду КМДА, Головного управління земельних ресурсів КМДА та Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна КМДА, з відповідей на які вбачається, що нерухомого майна, а також тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів за ТОВ «Мостобуд інвест»- не числиться.
Також, згідно акту державного виконавця від 24 травня 2011 року, останній здійснював виїзд на юридичну адресу ТОВ «Мостобуд інвест», в результаті чого було встановлено відсутність боржника за вказаною адресою.
За наведених обставин можна прийти до висновку, що державним виконавцем були вчинені усі належні дії, спрямовані на реальне виконання рішення суду та задоволення вимог стягувача, проте, за відсутності майна боржника, такі дії не призвели до бажаних наслідків.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 47 Закону передбачено, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У відповідності до вказаної норми, із врахуванням наведених вище обставин, відповідачем прийнято постанову від 27 травня 2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В силу встановлених обставин, суд вважає, що позивачем не доведено правомірності заявлених позовних вимог, не обґрунтовано належних підстав для скасування спірного рішення та не надано до суду доказів, на підтвердження власної правової позиції.
Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність постанови Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, а відтак – про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову –відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2011 року