Справа № 2-242/2007

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2007 року                                                                                                  м.  Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі: головуючого - судді Коверзнева В.О.,  при секретарі - Бабич В.Д.,

з участю: позивача,  його представника - адвоката ОСОБА_1,  представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Алва" про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди,

встановив:

01.09.2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і уточнивши 29.11.2006 року заявлені вимоги просив визнати незаконним наказ від 03.12.2006 року про звільнення з роботи,  поновити на посаді водія таксі,  стягнути 12692 грн у відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  та 5000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

Свій позов мотивує незаконним звільненням з посади водія таксі Приватного підприємства "Алва".

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і наполягав на задоволенні.

Представник відповідача позов не визнав. Він пояснив,  що позивач ніколи не перебував з ним у трудових відносинах,  у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З 01.11.2003 року позивач працював водієм таксі Приватного підприємства "Анлар-Авто" і був звільнений з посади за власним бажанням 03.08.2006 року. Зазначене підтверджується: заявою позивача про прийняття на роботу водієм таксі Приватного підприємства "Анлар-Авто" від 02.11.2004 року; наказом Приватного підприємства "Анлар-Авто" про призначення на роботу від 31.10.2003 року № 16к; платіжними відомостями Приватного підприємства "Анлар-Авто" про виплату позивачу заробітної плати; заявою позивача про звільнення з роботи за власним бажанням від 03.08.2006 року; наказом Приватного підприємства "Анлар-Авто" про звільнення від 03.08.2006

року № 46к,  довідкою Державної податкової інспекції у місті Чернігові про доходи позивача за основним місцем роботи - у Приватному підприємстві "Анлар-Авто" (а.с.  77,  78,  85 - 89,  91),  які в сукупності узгоджуються між собою.

Вказані докази спростовують твердження позивача про роботу водієм таксі Приватного підприємства "Алва",  а також надані ним матеріали: наказ відповідача про звільнення від 03.12.2006 року,  подяка відповідача та фотокартка на фоні таксі "Алва",  з наступних підстав. Так,  фотокартка і подяка не є належними доказами,  які підтверджують перебування у трудових відносинах з відповідачем,  при цьому як пояснив представник відповідача,  наказ про звільнення виданий помилково і в подальшому зник,  не будучи доведеним до відома позивача.

Відповідно до ч.3  ст.  10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач зазначені вимоги не виконав і не надав суду достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позову,  що є підставою відмовити в його задоволенні.

Керуючись статтями 208,  209,  212 - 215,  294 ЦПК України,  суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Алва" про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення,  а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення,  якщо вона подається в строк,  встановлений для подання заяви.