Справа № 2-466/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.2011 року                    Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі:

головуючої судді                     Куцин В.М.

при секретарі                           Кононенко Н. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" про стягнення суми вкладу, відсотків, пені, третя особа ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "ОСОБА_2 банк Аваль" про стягнення грошового вкладу, відсотків та пені  .

В обґрунтування позовних вимог позивач  вказує, що 29.12.2005 року між ним  та  відповідачем (на той час Акціонерним Поштово-пенсійним Банком «Аваль») було укладено договір №20/02-02/28 на вклад "Валютний"   на підставі якого він передав готівкою 3500 євро терміном на  3 місяці, під відсоткову ставку - 25% річних. 10 січня 2006 року поповнив вклад та передав 1500 євро. В зв'язку з цим на його ім'я було  відкрито рахунок та видані прибуткові валютні ордери. Дія вказаного договору була продовжена до 29.03.2008 року.

04 квітня 2006 року між ним та відповідачем було укладено договір №20/02-02/19 на вклад "Універсальний" терміном на  12 місяців, на підставі якого він 04.04.2006 року  передав готівкою 15000 доларів США під відсоткову ставку - 25% річних. 26 вересня 2006року поповнив цей вклад готівкою  в сумі 5000 доларів США і  09.06.2008року -  10000 доларів США В зв'язку з цим на його ім'я було  відкрито рахунок  та  видані відповідні прибуткові валютні ордери.

Грошові кошти передавалися позивачем керуючій Миргородським  відділенням Банку. ОСОБА_3 підписувалися договори і передавався позивачу разом з прибутковими валютними ордерами, а також передавалися прибуткові валютні ордери після поповнення вкладів.

15 квітня 2009 року ОСОБА_2 відмовив позивачу у поверненні грошових вкладів та рекомендував звернутися до правоохоронних органів за захистом своїх прав, оскільки в Банку відсутній грошовий вклад на його ім'я.

Оскільки при укладенні договорів: №20/02-02/28 на вклад "Валютний";   №20/02-02/19 на вклад "Універсальний" були дотримані вимоги ст. 1059,1068 ЦК України, виходячи з положень ст.ст. 57 та 58 ЗУ "Про банки і банківську діяльність",ч.4 ст. 95 ЦК України, пункту 8 глави 2 розділу 3 Інструкції про касові  операції в банках України та на підставі пунктів 3.1.2 та 4.1Договорів укладених між позивачем та відповідачем просив стягнути з відповідача на його користь по  №20/02-02/28 на вклад "Валютний" від 29.12.2005року  - 10680,56 євро(5000 євро - депозитного вкладу,4032,19 євро –відсотків, 1648,37євро-пені); по Договору № 20/02-02/19 на вклад «Універсальний»від 04 квітня 2006року  –54913,36доларів США ( 30000доларів США - депозитного вкладу, 16438,36 доларів США –відсотків, 8475 доларів США- пені ).

Ухвалою суду від 11.05.2011 року до участі у справі  в якості  третьої особи залучено керуючу Миргородським  відділенням Банку ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивач  ОСОБА_1  просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути судові витрати. Суду пояснив, що Договори банківського вкладу позивач  укладав в приміщенні кабінету керуючої Миргородським відділенням ОСОБА_3, де  їх підписував  в двох екземплярах. Після передачі грошових коштів  керуюча  разом з договорами  передавала прибуткові валютні ордери. При здійсненні поповнення рахунку третьою особою видавалися прибуткові валютні ордери на внесену ним суму коштів. Оскільки договори укладалися відкрито в приміщенні банку і ОСОБА_3  було передано належно оформлені документи, в позивача  не було сумніву в законності своїх дій та дій керуючої відділенням банку. Відсоткова ставка була запропонована ОСОБА_3 і він погодився на запропоновані умови, всі дії по укладенню договору будь-якого сумніву у позивача не викликали.

Враховуючи умови договору, якими передбачено відповідальність Банку за дії своїх працівників,  оскільки ОСОБА_3, яка підписала спірний договір мала право укладати кредитні договори від імені банку вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними - такими що підлягають задоволенню.

Представники відповідача,  в ході судового  розгляду   позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні.

Заперечуючи проти позову суду пояснили, що позивачем не доведено факт вчинення правочину - укладення банківського договору вкладу між  ОСОБА_1 та АППБ «Аваль»(Банком), так як позивачем не надано доказів, що Договори та прибуткові ордери дійсно підписані від імені Банку начальником відділення ОСОБА_3 та скріплені відбитком  печатки відділення.

У Банка також відсутні дані про укладення Банком 29.12.2005 року між останнім та  відповідачем договору №20/02-02/28 на вклад "Валютний"; 04.04.2006 року  №20/02-02/19 на вклад "Універсальний"    так як грошові кошти від Позивача  на виконання договору до каси Банку не надходили, зазначені у Договорі рахунки у Банку на відкривалися, що підтверджується аудиторським висновком незалежної аудиторської фірми "Баласт", яким встановлено, що зобов'язання за коштами на вимогу, за короткостроковими та довгостроковими вкладами (депозитами) фізичних осіб Миргородського відділення Банку станом на 30.06.2009 року не містять заборгованості за спірними договорами та актом позапланової виїзної ревізії КРВ в м. Миргороді та Миргородському районі від 02.03.2010 року, яким встановлено відсутність депозитних  рахунків   позивача  в Миргородському відділені ПОД ВАТ  «ОСОБА_2 Аваль»у національній та іноземній валюті з 01.01.2003 року по 16.03.2009 року.

За умови, якщо спірні договори були укладені позивачем і підписані начальником Миргородського відділення ОСОБА_3 вони не можуть вважатися дійсними, так як  при їх укладенні не була дотримана письмова форма договору, передбачена ст. 1059 ЦК України. Оскільки прибуткові касові ордери   не можуть бути підтвердженням факту внесення позивачем суми вкладу до Банку, так як не відповідають вимогам ч.2, 8 гл. 1 розділу ІІІ Інструкції Про касові операції в банках України. Єдиним  документом, що підтверджує факт внесення готівкових коштів у ОСОБА_2, відповідно до п. 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції є квитанція, що оформлена відповідно до вищезазначених вимог.

У наданих позивачем ордерах відсутні дані передбачені вищевказаною Інструкцією, що позбавляло ОСОБА_2 можливості провести операцію по внесенню ОСОБА_1 грошових коштів до каси Банку в наслідок чого документ і готівка підлягала поверненню платнику. За вище викладених обставин в зв'язку з недотриманням письмової форми Договору,  як  передбаченої ч.2 ст. 1059 ЦК України.

Також представник відповідача наголошував, що згідно вказаної Інструкції приймання готівки від клієнтів здійснюється через каси банків за заявою  про переказ готівки. Відповідно до  Посадової інструкції та Довіреності до  компетенції ОСОБА_3 не входило  приймання готівкових коштів від клієнтів Банку.

Крім того відповідно до умов Договору п. 5.1, договір вступає в силу з моменту зарахування суми коштів на рахунок Вкладника. Оскільки у Банку рахунки, що зазначені у Договорах не відкривалися і кошти до каси Банку не надходили, тому Договори не вступили в силу.

Також представник Банку зазначав, що спірний договір  не відповідає типовій формі договору, який мала право укладати ОСОБА_3, він не пройшов погодження, як того вимагає Положення про порядок укладення, обміну, зберігання договорів за банківської та господарської діяльності. В Договорі зазначена процентна ставка, яка не діяла на час укладення договорів, так в той час діяла найвища процентна ставка за договорами на вклад у євро  та доларах США у розмірі що не перевищує відповідно 8% річних однак в порушення ст. 633 ЦК України спірний Договір був укладений з процентною ставкою 25% річних, що є нікчемною умовою.

Аналізуючи надані позивачем докази  представник Банку наголошував, що  внесення  09.06.2008 року 10000 доларів США згідно прибуткового валютного ордеру №3  не можна  вважати поповненням  депозитного рахунку №20/02-02/19 на вклад "Універсальний", оскільки вказані кошти  внесені  після закінчення терміну дії  договору.

Крім того  вимога про  стягнення пені заявлена позивачем після сплину спеціальної позовної давності  встановленої ст.258 ЦК України терміном 1 рік, яку він просив застосувати та відмовити в задоволенні позову в частині  стягнення пені відповідно  до ст. 267 ЦК України.

Виходячи з вище викладеного  вважав, що в задоволенні позову  необхідно відмовити в повному обсязі оскільки Банком з ОСОБА_1  спірні  Договори  не укладалися, кошти до каси Банку від позивача на підставі Договорів не надходили, факти викладені в позові повивачем належним чином не підтверджені.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася  про місце та час розгляду справи повідомлена за місцем реєстрації.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, 29.12.2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-пенсійним Банком «Аваль»(правонаступником  якого є  відповідач, що не заперечується сторонами) було укладено договір №20/02-02/28 на вклад "Валютний." (а.с.8).Строк дії укладеного договору 3 місяці, відповідно до п. 1.1 Договору. На виконання умов договору, ОСОБА_1 передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 3500 євро під відсоткову ставку - 25% річних, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 1 від 29.12.2005року (а.с.9).В зв'язку з цим на його ім'я було відкрито рахунок № 2625140795/28, що підтверджується -  договором та прибутковим валютним ордером №1 від 29.12.2005  року (а.с. 8,9)..

10.01.2006 року ОСОБА_1 в період дії договору  поповнив вкладний рахунок коштами  в сумі 1500євро, що підтверджується -  прибутковим валютним ордером №1 від 10.01.2006 року (а.с.10).

Вказаний договір пролонговувався до 29.03.2008 року, як  стверджує  позивач за згодою сторін, що  об’єктивно підтверджується   відміткою на договорі, яка посвідчена підписом керуючої  відділенням Банку.

04 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-пенсійним Банком «Аваль»(правонаступником якого є відповідач) було укладено договір №20/02-02/19 на вклад "Універсальний"(а.с.16).  Строк дії укладеного договору 12 місяців, відповідно до п. 1.1 Договору. На виконання умов договору, ОСОБА_1  передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 15 000 доларів США під відсоткову ставку - 25% річних, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 9 від 04.04.2006 року (а.с.19).В зв'язку з цим на його ім'я було відкрито рахунок № 2625041920/19, що підтверджується -  договором та прибутковим валютним ордером №9 від 04.04.2006 року.

26.09.2006року ОСОБА_1 в період дії договору  поповнив вкладний рахунок коштами  в сумі 5000доларів США, що підтверджується -  прибутковим валютним ордером №9 від 26.09.2006 року (а.с.13).

09.06.2008року ОСОБА_1 поповнив вкладний рахунок коштами  в сумі 10000доларів США, що підтверджується -  прибутковим валютним ордером №3 від 09.06.2008 року (а.с.14).

26 березня 2009 року  ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про   повернення суми вкладу(а.с.15,16), однак 5.04.2009 року відповідач відмовив в задоволенні заяви (а.с.17), що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.2.3. Договорів вкладник має право, по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 6.4 спірних Договорів передбачено, що Договори укладені в двох примірниках, по одному для кожної із Сторін. Обидва примірники мають однакову юридичну силу. Кожний примірник договору завіряється номерним штампом Банку та підписом службовця, який уповноважений приймати вклади від фізичних осіб. Банк несе відповідальність за дії цього службовця при виконання ним посадових обов'язків як за свої власні.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені судом, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму вкладу на першу вимогу вкладника, а відмова від такої видачі є неправомірною, тому суд вважає, що вимога позивача  про повернення вкладів, по Договору № 20/02-02/28 на вклад «Валютний»від 29 грудня 2005 року 5000 євро; по Договору № 20/02-02/19 на вклад «Універсальний»від 04 квітня 2006 року 30000 доларів США є обґрунтованою підлягає задоволенню, а суми вкладів  поверненню.

На думку суду не заслуговують на увагу заперечення відповідача , що поповнення позивачем  вкладу по договору №20/02-02/19 від 04.04.2006року- 09червня 2008року  на суму 10000 доларів США  після закінчення терміну дії договору, є підставою для відмови у стягненні вказаної суми вкладу, оскільки, як вбачається зі змісту прибуткового  валютного ордеру №3  від 09.06.2008 року зазначені кошти  були внесені на  рахунок НОМЕР_1, який був відкритий відповідачем  на  ім’я позивача на  підставі договору  укладеного між сторонами 04.04.2006 року.

Щодо стягнення відсотків суд погоджується із запереченнями представника  відповідача і виходить з положень ст. 633 ЦК України ч. 2  якою встановлено, що умови  публічного договору  встановлюються однаковими для  всіх  споживачів, крім тих кому за законом  надані відповідні пільги.

Відповідно до  Рішення Комітету з управління активами  та пасивами Акціонерно-пенсійного Банку «Аваль»в грудні 2005року та в квітні 2006року, коли були укладені  спірні договори, діяла найвища процентна ставка  на вклад відповідно у євро  та доларах США -8 %(а.с.37-39).

Оскільки позивачем не надані будь-які докази, що підтверджують надання йому пільг щодо збільшення Банком розміру відсотків за користування внесеними ним коштами та враховуючи положення ч.5 ст.633 ЦК України якою передбачено, що умови публічного договору, які суперечать ч.2 цієї статті є нікчемними ,при визначенні розміру відсотків суд виходить із найвищої процентної ставки на вклад відповідно у євро  та доларах США -8%, яка діяла на момент укладення  договорів і вважає, що підлягають  стягненню  відсотки за період дії договору з часу внесення коштів до часу звернення з вимогою про їх повернення.

По Договору № 20/02-02/28 на вклад «Валютний»від 29 грудня 2005 року 1290,3 євро(3500 євро х 8% :365х12=9,2євро відсотки з 30.12.2005по10.01.2006року;5000 євро х 8%: 365х 1169=1281,1 євро відсотки з 11.01.2006 року по 26.03.2009року).

По Договору № 20/02-02/19 на вклад «Універсальний»від  04 квітня 2006 року 5260,27 доларів США(15000доларів США х 8% :365х174=572,05доларів США- відсотки з 05.04.2006 року по 26.09.2006 року; 20000 доларів США х 8%: 365х 621= 2722,19доларів США- відсотки з27.09.2006по 09.06.2008року; 30000 доларів США х 8%: 365х299=1966,03 доларів США - відсотки з10.06.2008 року по26.03.2009року).

Суд не може погодитися з твердженнями представника відповідача, що спірні Договори є нікчемними, оскільки не дотримана письмова форма банківського вкладу, так як позивачем надано договір форма якого не відповідає внутрішньовідомчим типовим договорам і прибуткові  валютні ордери є неналежним документом, що підтверджує внесення готівкових коштів до Банку, так як внутрішньовідомчі документи на які посилається відповідач не були загально доступними і не були і не могли бути відомі позивачу, як клієнту банку.

Суд не може взяти до уваги, заперечення відповідача, що договори між Банком та позивачем не укладалися, будь-які кошти не надходили, банківські рахунки не відкривалися, які підтверджуються аудиторським висновком, актом КРУ, оскільки відповідачем не підтверджені будь-якими об'єктивними даними повноваження особи, яка проводила   перевірки та враховуючи, що особа, яка проводила перевірки не попереджалася про відповідальність за дачу неправдивого висновку.

Більше того, суд вважає, що всі заперечення відповідача, які він вважає підставою для відмови в задоволенні позову не заслуговують на увагу виходячи з  пунктом 6.4 спірних Договорів  де передбачено, що Договори укладені в двох примірниках, по одному для кожної із Сторін. Обидва примірники мають однакову юридичну силу. Кожний примірник договору завіряється номерним штампом Банку та підписом службовця, який уповноважений приймати вклади від фізичних осіб. Банк несе відповідальність за дії цього службовця при виконання ним посадових обов'язків як за свої власні. Так як спірні Договори мають номери, підписані ОСОБА_3, яка відповідно до довіреності від 21.08.2004 року мала право укладати та підписувати від імені відповідача депозитні (вкладні) договори (а.с.43), працювала на час укладення договору на посаді начальника Миргородського відділення, та згідно посадової інструкції, забезпечувала якісне обслуговування клієнтів, забезпечувала контроль за організацією касової роботи у відділенні, за збереження готівки, проведення касових операцій (а. с. 40-42).

Відповідно до ст.258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки(штрафу,пені) встановлена спеціальна позовна давність  терміном 1рік.

Судом  встановлено, що позивачу про порушення його права  відповідачем на повернення депозитних  вкладів стало відомо 15.04.2009 року (а.с.17). З позовом до суду  про стягнення вкладу, відсотків та пені  ОСОБА_1 звернувся 12.04.2011 року (а.с.3)

Згідно ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою  сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності,про застосування  якої заявлено стороною у спорі ,є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача  просив застосувати спеціальну позовну давність  встановлену ст.258 ЦК України терміном 1 рік і відмовити в вимозі про стягнення пені заявленої позивачем після сплину позовної давності.

Оскільки позивачем не надано  будь-яких  доказів,  що  підтверджують  поважність причин пропуску строку  звернення  до суду про стягнення пені передбаченої пунктом 4.1 спірних Договорів,тому в задоволенні вимоги  про стягнення пені по спірних договорах необхідно відмовити в зв’язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 88 ЦПК України в зв'язку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, документально підтверджені судові витрати в сумі 2002 гривень 02 коп. (а.с.1,2,6 )

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 17 Загальної декларацій прав людини, ст.ст.525, 526, 1060,1074, 258,267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2 по Договору № 20/02-02/28 на вклад «Валютний»від 29 грудня 2005 року укладеному між Акціонерним  поштово-пенсійним банком «Аваль»та ОСОБА_1 –6290  (шість тисяч двісті дев’яносто) євро 30 євроцентів: 5000 євро - депозитного вкладу, 1290,3 євро –відсотків;   по Договору № 20/02-02/19 на вклад «Універсальний»від 04 квітня 2006 року укладеного між Акціонерним  поштово-пенсійним банком «Аваль»та ОСОБА_1 –35260 (тридцять п’ять тисяч двісті шістдесят) доларів США 27 центів;  30000 доларів США - депозитного вкладу, 5260,27 доларів США–відсотків) та 2002(дві тисячі дві) гривні 06 коп. - судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення може бути апеляційно оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу проголошення до апеляційного суду Полтавської області, через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя:ОСОБА_4