Справа № 2-1279/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

07 листопада 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

в складі:

головуючого-  судді Дігтярь Н.В.

при секретарі - Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

                                                               В С Т А Н О В И В:      

        До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини доходу відповідача, посилаючись на те, що з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюб з 30 вересня 2006року, мають сумісного малолітню дитину ОСОБА_3, 8 квітня 2007року народження, яка знаходиться на її повному утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

        З серпня 2011р вони припинили з відповідачем сімейні стосунки із-за різниці характерів, відсутності взаємопорозуміння. Відповідач нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи виникають сварки, не розуміє та не бажає розуміти виниклі проблеми, не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім’ї. Подальше існування їх сім’ї неможливе.

        В судовому засідання позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини. викладені в позовній заяві.

       Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, згоден на розірвання шлюбу та сплачувати аліменти на утримання дитини, посилаючись на те, що вони з позивачкою припинили не тільки шлюбні відносини а й сумісне проживання і поновлювати його не має змісту, оскільки вони різні люди і сумісне проживання із-за відносин між ними в подальшому неможливе, крім того, воно негативно відображається на стані дитини.

        Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню за слідуючими підставами:

       Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з вересня 2006р, мають сумісну малолітню дитини- доньку ОСОБА_3, 8 квітня 2007року народження, яка мешкає з позивачем. Відповідач мешкає окремо, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає,

       Згідно ст.181 ч.3 СК України- за рішенням суду кошти на утримання дитини /аліменти/ присуджуються в частині від доходу її матері і батька або в твердій грошовій сумі.

      Згідно ч.1 ст.182 СК України- при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

       Позовні вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню, оскільки відповідач є батьком дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, визнає себе батьком дитини, та на підставі ст.180 СК України- зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

       Враховуючи  відсутність у відповідача на утриманні інших дітей та непрацездатних осіб,  задовільний стан здоров'я дитини та відповідача, який має постійний заробіток, як повідомив відповідач суду, суд вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

        З серпня 2011р сторони припинили шлюбні відносини, ведення сумісного господарства та сумісне проживання. Причиною розпаду сім’ї стали сварки з приводу непорозумінь між подружжям, відсутність бажання подальших сімейних стосунків.

       Як позивач так і відповідач підтвердили суду, що поновлення подружніх стосунків між ними неможливе.

       За вимогами ст.112 СК України - суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

        Зважаючи на те, що сторони не підтримують подружніх стосунків, припинили  ведення спільного господарства та сумісне проживання, обоє наполягають на розірванні шлюбу, підтверджують що подальше сімейне життя негативно впливає на малолітню дитину, суд вважає, що подальше шлюбне життя сторін неможливе, за таких обставин необхідним задовольнити вимоги позивача та  розірвати шлюб між сторонами.

         За побажанням позивача залишити їй прізвище Фільова.

         Згідно ст.88 ЦПК України- з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн.

         Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                                 В И Р І  Ш И В :

         Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити.

         Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 30 вересня 2006року відділом реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції, актовий запис №149.

         Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище Фільова.

        Стягнути з ОСОБА_2, 20 січня 1986р народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 Російської Федерації, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини –ОСОБА_3, 8 квітня 2007року народження, в розмірі  1/4 частини від його заробітку /доходу/, щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06 жовтня 2011р, до повноліття дитини.

        Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 188грн.20коп. та при оформленні розірвання шлюбу 17грн.

       Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

       Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий-