Справа № 2-1187/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

21 листопада 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

в складі:

головуючого- судді Дігтярь Н.В.

при секретарі- Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ міграції та реєстрації фізичних осіб Верхньодніпровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про виселення та зняття з реєстрації,

                                                     В С Т А Н О В И В:

        До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстрації в жилому приміщенні –квартирі №6 , розташованій в будинку №9 в санаторії «Славутич»м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, посилаючись на те, що він є власником вказаної квартири на підставі договору дарування від 05 серпня 2004р, за яким відповідач ОСОБА_2 разом з дружиною подарували йому спірну квартирну.

        Сам відповідач у спірній квартирі зареєстрований з 10 грудня 1990року і мешкає по теперішній час, користуючись квартирою.

        Відповідач в судовому порядку оспорив договір дарування спірної квартири. Але рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2011року йому було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

        Після судового рішення між сторонами стосунки зіпсувалися, склалися умови, які унеможливлюють їх спільне проживання. Позивач прийняв рішення продати житло, чому перешкоджає проживання та реєстрація відповідача в квартирі.

        Відповідач має інше житло в м.Дніпропетровськ по пр.Кірова, також мається житло у доньки відповідача в м.Дніпрьопетровськ, куди відповідач обіцяв виселитися та зареєструватися, але в подальшому відмовився від обіцяного.

        Позивач змушений сплачувати за відповідача комунальні послуги, відповідно до кількості зареєстрованих осіб в квартирі, що при нинішній важкій ситуації в країні дуже незручно.

        Згідно вимог ст.383 ЦК України - позивач як власник квартири, має право використовувати помешкання для власного проживання, чому перешкоджає проживання та реєстрація в квартирі відповідача.

        Діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 15000грн. та яка полягає в тому, що порушуються діями відповідача його право власності на квартиру, позивач з цього приводу глибоко душевно страждав, почав хворіти та втратив нормальні життєві зв’язки з оточуючими.

         В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

        Відповідач позовні вимоги не визнав, посилається на те, що спірна квартира була отримана його дружиною ОСОБА_3, та в подальшому  ними двома приватизована. Він проживає та зареєстрований в спірній квартирі з 1970-х років. Своїх дітей з ОСОБА_3 вони не мали. Подарували квартиру позивачу, рідному племіннику дружини, оскільки він в обмін на квартиру обіцяв їх доглянути. Зі своєю донькою від першого шлюбу ОСОБА_4 він не підтримує відносин. Крім того, в квартирі вона мешкає разом зі своєю сім’єю. Щодо  квартири, розташованої в м.Дніпропетровськ по пр.Кірова, він немає жодного відношення, оскільки у вказаній квартирі їх сім’я була наймачами, і яку він залишив, коли розлучився з першою дружиною декілька десятків років тому. Подальша доля квартири йому невідома.

         Крім спірної квартири №6, розташованій в будинку №9 в санаторії «Славутич» м.Верхньодніпровськ іншого житла він не має. Виселятися йому треба тільки на вулицю.

         Він сам сплачує комунальні послуги, в квартирі поставлені лічильники на електроенергію, водопостачання. Він був інвалідом 1 групи в результаті трудового каліцтва, на теперішній час з 2009р- інвалідом 2 групи, має дуже похилий вік, потребує допомоги. Після смерті його, відповідача, дружини, яка померла в 2008році, позивач  змінив до нього своє ставлення. Восени 2011р за заявою позивача в квартирі відключена електроенергія, він проживає без світла.

         А сам він ніяким чином позивачу в проживанні в квартирі не перешкоджає.

         Третя особа направила суду заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

         Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за слідуючими підставами:

         Позивач ОСОБА_1 на праві власності має квартиру №6, розташовану в будинку №9 в санаторії «Славутич»м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, на підставі договору дарування від 05 серпня 2004р.

         В квартирі проживає та зареєстрований з 10 грудня 1990р відповідач ОСОБА_2, що підтверджується копією домової книги та довідкою адресного бюро, який є одним з відчужувачів спірної квартири. Другий відчужувач - ОСОБА_3, тітка позивача, а дружина відповідача, померла в 2008році.

         Позивач посилається на факт перешкоджання йому з боку відповідача в здійсненні ним права власності на квартиру, що відповідач перешкоджає в проживанні в квартирі, що він змушений оплачувати спожиті відповідачем комунальні послуги

         Крім того, позивач має намір продати спірну квартиру, але проживання та реєстрація відповідача в ній є тому перешкодою.

         Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, на яку посилається позивач –власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

          Позивач не надав суду доказів обставин того, що відповідач не допускає його до спірної квартири, перешкоджає йому проживати в ній. Навпаки, за заявою позивача було відімкнемо електропостачання в квартирні.

          Позивачем як доказ, надана його заява до відділу внутрішніх справ відносно перешкоджання йому відповідачем у користуванні квартирою, але не надано суду доказів в підтвердження обставин, викладених в заяві.

          Також позивач посилається на оплату комунальних послуг, використаних відповідачем, але в ході судового розгляду встановлено, що в квартирі встановлено лічильники на всі види комунальних послуг. А відносно квартирної плати - вона оплачується не за кількістю мешкаючих в квартирі осіб, а відносно площі квартири, крім вивозу сміття.

          Позивач, отримуючи в дарунок квартиру від відповідача та його дружини, знав про проживання та реєстрацію в цій квартирі відповідача, не заперечував проти цього. Не є умовою договору дарування спірної квартири  виселення та зняття з реєстрації відповідача.

          Позивачем не надано доказів наявності у відповідача іншого житлового приміщення.

          Згідно ст..3 ЦК України - загальними засадами цивільного законодавства є:6)справедливість, добросовісність та розумність.

          Враховуючи, що позивачем не надано доказів перешкоджання відповідачем в здійсненні права власності відносно спірної квартири, вік та стан здоров’я відповідача,  відсутність у відповідача іншого житлового приміщення, на час отримання в дарунок спірної квартири, позивачу було відомо про проживання в ній та реєстрацію відповідача, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що відповідач не може бути виселений та знятий з реєстрації зі спірної квартири.

           Не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди відповідачем в розмірі 15000грн., оскільки не надано суду доказів втрати нормальних життєвих зв’язків позивача з оточуючими, в результаті проживання та реєстрації відповідача у спірній квартирі, глибоких душевних страждань, а також не надано доказів причинного зв’язку з хронічними захворюваннями позивача, якими є відповідно даних виписки з медичної картки позивача - хронічний холецистит, гастродуоденіт, коліт,  геморой, панкреатит.

        Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України- суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

        За таких обставин позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.

       Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                          В И Р І Ш И В :

        ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про виселення та знання з реєстрації з житлового приміщення - квартири №6, розташованого в будинку №9  в санаторії «Славутич»м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

       Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий-