ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6046/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Молодецького Р.І.,
при секретарі – Чухліб Г.О.,
за участю:
представника позивача - Солдатенко Е.С.,
представника відповідача - Пусан Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трубокомплект-Кременчук" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, третя особа: приватне підприємства "АС Групп", про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
13 липня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Трубокомплект - Кременчук " звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, третя особа: приватного підприємства "АС Групп", про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003301502/1805 від 31.05.2011 року яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8671,43 грн. в т.ч. за основним платежем 8670,43 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року, податковим органом складено акт №2789/15-322/33435179 від 06.05.2011 р., яким протиправно встановлено зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8670,43 грн. Позивач посилається на те, що в зв'язку із придбанням товарів у ПП "Ас Груп" та підтвердження даного факту первинною документацією, має право на включення сплаченого ним на користь вказаного контрагента податку на додану вартість до свого податкового кредиту в сумі 8670,43 грн. Доводи контролюючого органу, щодо неправомірного збільшення позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ПП "Ас Груп" в зв'язку із тим, що отриманий позивачем товар не оплачений, а також відсутністю у вказаного контрагента трудових ресурсів та виробничого обладнання для роботи та функціонування. З наведених підстав вважає податкове повідомлення-рішення №0003301502/1505 від 31.05.2011 року безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правомірність прийнятого податкового повідомлення –рішення, надав заперечення на адміністративний позов, просив суд відмовити у його задоволенні повністю. Представник відповідача вказував на порушення позивачем вимог ст.185, 187 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Ткрбокомплект-Кременчук" занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 8670,43 грн. Вказував, що первинні бухгалтерські документи, що надані позивачем в підтвердження здійснення між ТОВ "Ткрбокомплект-Кременчук" та ПП "Ас Груп" не можуть бути підставою для належного формування податкового кредиту позивачем, оскільки ПДВ до бюджету фактично сплачено не було. Крім того, зазначає про відсутність у ПП "Ас Груп" трудових ресурсів та виробничого обладнання. З наведених підстав відповідач вважає, що контрагент позивача ПП "Ас Груп", здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди ТОВ "Ткрбокомплект-Кременчук"
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
17.03.2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Турбокомплект-Кременчук" зареєстровано, як юридична особа (ідентифікаційний код 33435179) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та зареєстрований платником податку на додану вартість 29.03.2005 року, про що видане свідоцтво № 100303227.
В період з 28.04.2011 року по 06.04.2011 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Турбокомплект-Кременчук" по поданій податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.
За результатами даної перевірки 06.05.2011 року Кременчуцькою ОДПІ складений акт №2789/15-322/33435179, у якому зафіксовано порушення позивачем ст.185, 187 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 8670,43 грн.
За результатами розгляду вказаного акту 31.05.2011 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від №0003301502/1805, яким збільшено ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8671,43 грн. у тому числі за основним платежем 8670,43 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.
Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку правомірності спірному податковому повідомленню-рішенню, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Судом встановлено, що 11 лютого 2011 року між ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" та ПП "Ас Груп" укладено договір поставки товару №11/02, відповідно до умов якого останнє піприємство зобов'язалося передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язалося прийняти та розрахуватися за товар на умовах Договору.
Кременчуцькою ОДПІ зазначено, що господарська операція, оформлена вказаним договором, несе податкову вигоду для осіб, на користь яких вчинений правочин та які штучно формують податковий кредит, адже ПП "Ас Груп" відсутнє за місцем знаходження про що внесено запис до ЄДР, а також у вказаного підприємства відсутні працівники та виробничі можливості для здійснення господарської діяльності.
Згідно ст. 201 та ст. 198 Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1. підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704. первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення), які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи з вищевикладеного, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
З метою дослідження реальності (товарності) господарських взаємовідносин між ПП "Ас Груп" та ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" за договором поставки №11/02 від 11 лютого 2011 року судом досліджені наступні первині документи:
- видаткова накладна №3 від 14.02.2011 року; рахунок - фактура №3 від 14.02.2011 року, товарно-транспортна накладна від 14.02.2011 року; акт приймання-передачі основних засобів від 14.02.2011 року.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що податок на додану вартість є непрямим податком і надходить до бюджету з певною господарською операцією, і відповідно пропорційно пов'язує право платника податку формувати свій податковий кредит лише на підставі податкових накладних отриманих внаслідок господарських операцій товар (послуги) по яких є оплаченими і в рахунку вказаної оплати до бюджету сплачений податок на додану вартість.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивач на неоднаразові вимоги не надав доказів в підтвердження оплати придбаного у ПП "Ас Груп" товару на суму 52022,58 грн. в тому числі ПДВ 8670,42 грн., тобто фактичного надходження ПДВ до бюджету, то відповідно ТОВ "Турбокомплект - Кременчук" позбавлений права формувати свій податковий кредит на підставі податкових накладних товар по яким не оплачений.
Крім того, судом встановлено, що договір поставки №11/02 укладений 11 лютого 2011 року та підписаний директором ПП "Ас Груп" ОСОБА_3, в той час як відповідно до протоколу зборів засновників ПП "Ас Груп" №1 ОСОБА_3 призначений на посаду директора лише 14.02.2011 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що гр. ОСОБА_3 на момент укладення та підписання договору купівлі-продажу від 11.02.2011 року не був уповноваженою особою, що мала право на укладення правочинів від імені ПП "Ас Груп", оскільки не являвся директором вказаного підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Зазначене вище дає підстави зробити висновок про те, що договір поставки між ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" та ПП "Ас Груп" від 11.02.2011 року є неукладеним, а відповідно позбавляє ТОВ "Турбокомплект-Кременчук" мати господарські відносини з ПП "Ас Груп" на підставі вказаного договору.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у лютому 2011 року позивачем протиправно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної №3 від 14.02.2011 року, виписаної ПП "Ас Груп" за товар, що фактично не придбавався, а відповідно не міг використовуватися у господарській діяльності позивача.
Крім того, при проведенні податкової перевірки контролюючим органом та судом при розгляді справи встановлено ознаки які свідчать про ознаки фіктивності контрагента позивача ПП "Ас Груп", а саме: відсутність вказаного підприємства за місцем знаходження; відсутність основних фондів та працівників; анулювання свідоцтва платника ПДВ 12.04.2011 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення №0003301502/1805 від 31.05.2011 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2011 року.
Суддя Р.І. Молодецький