ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5872/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Молодецького Р.І.,
при секретарі – Лазаренко У.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
07 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.06.2011 року ВП № 26529703.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 26529703 від 23.06.2011 року є протиправною оскільки державним виконавцем не вчинено всі виконавчі дії які передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Позивач в судове засідання не з'явився причини неявки суду не повідомив, надавши клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, що підтверджуєтья поштовим повідомленням про вручення повістки суду.
Враховуючи, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, був повідомлений про час та місце розгляду справи, суд, керуючись ч.4 ст. 128 КАС України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22.10.2010 року на примусове виконання постанови суду Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-11516.
Вказаним виконавчим документом зобов'язано Шевченківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 передбаченої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат виходячи із розрахунку мінімальної заробітної визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за 2008 рік з урахуванням проведених виплат та провести виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону в тому числі на підставі виконавчих листів виданих судами.
На підставі виконавчого листа №2а-11516 від 22.10.2010 року підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ПВ №26529703.
23.06.2011 року підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-11516, виданого 22.10.2010 року закінчено на підставі пункту 11 ч.1статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач не погодився з даним рішенням та оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону від 23.02.2006 № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: “Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід’ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов’язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)” (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини : “Гасан і Чеус проти Болгарії” від 26 жовтня 2000 року).
Невжиття державним виконавцем заходів щодо виконання судового рішення, яке винесено з метою захисту прав позивача, порушує права позивача, гарантовані йому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Як вбачається із постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про закінчення виконавчого провадження ВП №26529703 від 23.062011 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-11516, виданого 22.10.2011 року закінчено на підставі пункту 11 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Пунктом 11 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Згідно із частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
На неодноразові вимоги суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів в підтвердження проведення будь-яких виконавчих дій відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень ігноруючи вимоги суду про надання матеріалів виконавчого провадження ВП №26529703 не довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому в цій частині адміністративний позов необхідно задовольнити.
Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірними дій підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2011 року, суд виходить з того, що дії відповідача, що створили правові наслідки для позивача виразилися саме у прийнятті спірної постанови про закінчення виконавчого провадження.
Інших дій, крім прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження, які б порушували права позивача, судом не встановлено.
Таким чином, позовна вимога про визнання неправомірними дій підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2011 року необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Аналізуючи вищевикладене, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про закінчення виконавчого провадження від 23.06.2011 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2011 року.
Суддя Р.І. Молодецький