Справа № 2-7122/2011

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011   року         Приморський районний суд  м. Одеси у складі:

головуючого –судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі –Росолик О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

         Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 посилаючись на те, що 21.11.2010р. у відповідача виникло перед нею грошове зобов'язання в сумі еквівалентній 23 000 доларів США,що підтверджується розпискою відповідача  від 21 листопада 2010р. Зазначала, що згідно вказаної розписки відповідач зобов'язується повернути позивачці 23 000 доларів США в строк до 01.02.2011р. Проте відповідач вчасно борг не повернув і добровільно віддати борг відмовляється. Оскільки відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3  на її користь зазначені гроші за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення,  а також стягнути сплачені судові витрати у розмірі 1700,00 гривень - судовий збір, та 120 гривень - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача позивні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі та подав заяву в якій не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явився. Про час та місце судового розгляду сповіщений належним чином, про що свідчать повідомлення заяв щодо відкладання судового засідання від нього до суду не надійшло.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, сповіщених про розгляд справи належним чином, від яких не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Суд вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доходить висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 21  листопада 2010 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_3  грошову суму в розмірі 23 000 доларів США.

На    підтвердження    факту    передачі    грошової   суми    позичальник надала розписку, згідно якої зобов'язалась до 01 лютого 2011 року  повернути грошову суму  в розмірі 23 000 доларів США, розписка оформлена у простій письмовій формі /а.с.5/. Тобто між сторонами виникли правовідносини, які регулюються розділами 1 та З Цивільного кодексу України, а саме щодо боргових зобов'язань.

.           01 лютого 2011 р. ОСОБА_3 зазначений борг не повернув.

Будь-яких доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань, згідно умов договору, та які передбачені нормами ст.545 ЦК України, матеріали справи не містять. Наявність розписки у позивачки є доказом факту невиконання грошових зобов'язань з боку відповідача.

Згідно  зі ст..526 ЦК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Як зазначає ст.629 ЦК України,  договір є обов'язковим для виконання сторонами.   

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передач позикодавцю грошової суми.

Розписку від 21.11.2010року з переліком суттєвих умов договору суд вважає як таку, що засвідчує виконання сторонами вимог закону щодо укладення договору позики у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Станом на 03.11.2011року заборгованість відповідача  перед позивачем складає 23 000 доларів США, що за курсом Національного Банку України на 03.1.2011р. складає 184 347 гривень. 30 копійок.

Згідно до  ч.2 ст.524 ЦК України,  сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язанняв іноземній валюті.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України, грошове зобов»язання має бути  виконане  у гривнях; якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок  її визначення не встановлений договором або  законом чи іншим  нормативно-правовим актом.

Суд вважає доведеним факт того, що борг у сумі 23 000,00 доларів США на момент розгляду справи відповідачем не повернено у встановлений договором термін, розписка до цього часу знаходиться у позикодавця  та згідно  курсу НБУ станом на 03.11.2011р. складає 184 347 грн. 30 коп.  

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що загальна сума заборгованості з урахуванням судових витрат  відповідача склала 186 167 грн.  30 коп.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконанім м »виконання порушених умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання відповідно до ст.611 ЦК України налають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності

Відповідачем до суду не було надано доказів у підтвердження заявлених заперечень.

За такими обставинами суд дійшов до висновку, що позов про стягнення заборгованості та судових витрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Як вказує ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких відносяться витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовій збір в сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ у сумі 120,00грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209,212/215, 218, 224, 226 ЦПК України, ст.ст. 536, 625, 1046, 1047, 1049, ч.2 ст. 1051 ЦК України, керуючись, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до  ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики, -   задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1  суму боргу у розмірі - 184 347 гривень. 30 копійок., судовий збір  1700 грн., 120грн. –витрати на інформаційно-технічний розгляд справи, а всього на загальну суму  186 167,30 грн. (сто вісімдесят шість  тисяч  сто шістдесят сім  грн.. 30 коп.)

        Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

       Позивачем рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня його  проголошення.               

     Суддя:                                                           Ю.Б. Свячена