Категорія №8.2.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 грудня 2011 року Справа № 2а-3808/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Горпенюк О.А.
при секретарі Марковій О.О.
за участю сторін:
за участю сторін:
позивач: Конкін В.В.,
1 відповідач: Назаренко Н.О.,
2 відповідач: Янмщіковій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 року в сумі 171718,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
20 квітня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про скасування податкового повідомлення – рішення від 21.03.11 № 0000202360/0 та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 16538,00 грн., серпень 2009 року на суму 156539,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 15647,00 грн., листопад 2009 року на суму 171718,00 грн., липень 2010 року на суму 477814,00 грн., серпень 2010 року на суму 459016,00 грн., вересень 2010 року на суму 375133,00 грн., жовтень 2010 року на суму 351336,00 грн., листопад 2010 року на суму 518740,00 грн., грудень 2010 року на суму 416667,00 грн., на загальну суму 2959148,00 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року вищезазначені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» було роз’єднано в самостійні провадження.
Ухвалою від 06 травня 2011 року прийнято до провадження позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 171718,00 грн.
Ухвалою від 19 травня 2011 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішення по справі № 2а - 3397/11/1270 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганська, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про скасування податкового повідомлення – рішення від 21.03.11 № 0000202360/0.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року по справі № 2а - 3397/11/1270 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м.Луганська, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про скасування податкового повідомлення – рішення від 21.03.11 № 0000202360/0 задоволені в повному обсязі.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року по справі № 2а - 3397/11/1270 залишена без змін.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 171718,00 грн. позивач зазначив наступне.
21 березня 2011 року Ленінською МДПІ у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000202360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4 439 589,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року на суму 171718,00 грн.
Рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ винесено за результатами невиїзної перевірки ТОВ “ЛАА ТРАНС” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за деклараціями за березень 2009 року - грудень 2010 року.
Позивач вважає зазначене рішення незаконним та необґрунтованим з наступних підстав. Відповідно до п. п. “а” п. 1.1.2 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів(послуг).
Посилання відповідача на те, що відмова у бюджетному відшкодуванні викликана неможливістю підтвердити сплату ПДВ усіма суб’єктами ланцюга постачання товару є необґрунтованими. Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від підтвердження бюджетного відшкодування з ПДВ, у тому числі у зв’язку із неотриманням результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, а також не підтвердження факту надходження до бюджету сум ПДВ, що включені ТОВ “ЛАА ТРАНС” до податкового кредиту.
Невиконання контрагентом свого зобов’язання по сплаті ПДВ до бюджету тягне настання відповідальності та негативних наслідків саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник першого відповідача - Ленінської МДПІ у м. Луганську проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що Ленінською МДПІ у м. Луганську на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України, п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238, згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.03.11 № 441 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ “ЛАА ТРАНС” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому, квітні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2009 року, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року, за результатами якої складено акт від 21.03.2011 № 115/23-616/31718995 .
На підставі акту від 21.03.2011 № 115/23-616/31718995 винесено податкове повідомлення-рішення 21.03.11 № 0000202360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за березень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року в розмірі 4 439 589,00 грн. Підставами винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення стало те, що обов’язковими умовами при отриманні права на бюджетне відшкодування суми ПДВ є надмірна сплата цього податку до Державного бюджету України, а також реальність здійснення операцій, однак по контрагентам позивача не підтверджено можливість здійснювати реальну господарську діяльність та факт транспортування, отримання товару від постачальників. Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають тільки суми сплачені у бюджет, впливає із самої суті поняття податку його основної функції –формування доходів Державного бюджету України, а також поняття платника податку як особи, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР зобов’язана здійснювати утримання і внесення у бюджет податку, що сплачується покупцем. Відповідно до пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168-97-ВР джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі, бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України, що зумовлює зарахування сум ПДВ до Державного бюджету України і використовуються, у першу чергу, для бюджетного відшкодування такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ і відшкодування цього податку за рахунок коштів, сплачених у виді податку. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає що правомірно ініціював проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача для з’ясування фактичної сплати ПДВ, оскільки сума заявлена суб’єктом господарювання до бюджетного відшкодування, може бути відшкодована лише у разі підтвердження надходження податку до Державного бюджету України. У зв’язку з чим, представник відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Представник першого відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях.
Представник другого відповідача - ГУДКУ в Луганській області проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов. В запереченнях зазначив, що згідно п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом п’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Ленінською МДПІ у м. Луганську відповідний висновок до казначейства про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року не надавався, тому відшкодування ПДВ не проводилось.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного. Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Закон України «Про податок на додану вартість» (далі закон № 168), який діяв під час складення декларації за листопад 2010 року, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначеним законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.
Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який діяв під час проведення перевірки, на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".
До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи.
ТОВ “ЛАА ТРАНС” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 17 жовтня 2001 року за № 1 382 120 0000 001179, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 322145 (а.с. 43).
Позивача взято на податковий облік Ленінській МДПІ у м. Луганську з 29 жовтня 2001 за № 6046 та зареєстровано платником ПДВ, про що видано свідоцтво платника ПДВ від 01.11.2001 № 17303416, індивідуальний податковий номер –317189912368 (а.с. 45 - 44).
ТОВ “ЛАА ТРАНС” як платник податку на додану вартість подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року, якою визначило суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 351 336,00 грн., а також додатки 1-5 до податкової декларації, а саме: розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ; довідку щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; розрахунок суми бюджетного відшкодування; заяву про повернення суми бюджетного відшкодування; розшифровку податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “ЛАА ТРАНС” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства у банку за жовтень, листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні-жовтні 2010 року, за результатами якої складено довідку від 28.01.2011 № 22/23-616/31718995.
(а.с. 9 - 19)
У висновках довідки від 28.01.2011 № 22/23-616/31718995 зазначено, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлені суми бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям: за жовтень 2010 року у сумі 351 336,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 518 740,00 грн., що пов’язано з відслідкуванням ланцюга постачання товарів (послуг) в рамках дії наказу ДПА України від 18.08.2005 № 350, з урахуванням змін внесених наказом ДПА України від 20.10.09 № 568.
Ленінською МДПІ у м. Луганську податковим повідомленням-рішенням форми “В1”від 21.03.2011 № 0000202360/0 за встановлені порушення, викладені в акті перевірки від 21.03.2011 № 115/23-616/31718995, ТОВ “ЛАА ТРАНС” зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4 439 589,00 грн., у тому числі: за березень 2009 року на суму –43 946,00 грн.; травень 2009 року на суму 77 235,00 грн.; серпень 2009 року на суму 156 539,00грн.; вересень 2009 року на суму 255 865,00 грн.; жовтень 2009 року на суму 402 785,00 грн.; листопад 2009 року на суму 505 052,00 грн.; грудень 2009 року на суму 399 461,00 грн.; липень 2010 року на суму 477 814,00 грн.; серпень 2010 року на суму 459 016,00 грн.; вересень 2010 року на суму 375 133,00 грн.; жовтень 2010 року на суму 351 336,00 грн.; листопад 2010 року на суму 518 740,00 грн.; грудень 2010 року на суму 416 667,00 грн. (а.с. 8)
Податкове повідомлення-рішення форми “В1”від 21.03.2011 № 0000202360/0 оскаржено позивачем в судовому порядку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року у справі № 2а-3397/11/1270 позовні вимоги ТОВ “ЛАА ТРАНС” про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202360/0 від 21.03.2011 – задоволено (а.с. 52 - 61).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року апеляційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Луганську залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року – залишено без змін. (а.с. 68 - 69)
Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно акту від 21.03.2011 № 115/23-616/31718995 винесено податкове повідомлення рішення 21.03.11 № 0000202360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за березень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року в розмірі 4 439 589,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року в сумі 171718,00 грн.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що у зв’язку з скасуванням податкового повідомлення - рішення № 0000202360/0 від 21.03.2011 відпали підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 року в сумі 171718,00 грн., тому просить стягнути з Державного бюджету України користь ТОВ «ЛАА Транс» (код ЄДРПОУ 31718995) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 171718 грн.
Але суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ЛАА Транс» про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 171718 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень діючого податкового законодавства, сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету.
Тобто, позивач виконав усі законодавчі умови для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за спірні періоди.
Разом з тим, суд погоджується з доводами заперечення другого відповідача, та вважає, що, стягнувши з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування, порушаться норми Податкового Кодексу України.
Пунктами 200.15 та 200.13 Податкового Кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний подати до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Державне казначейство України відповідно до ч. 2 ст. 50 Бюджетного Кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснення повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів отримання висновку органу державної податкової служби.
Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010 № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1387/18682. Пунктом 2, зазначеного Порядку, передбачено, що податкові органи надають органу Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість.
Таким чином суд погоджується з доводами другого відповідача, що з набрання чинності Податковим кодексу України, органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключено на підставі висновків податкових органів і вважає, що позивач, вимагаючи стягнути суму бюджетного відшкодування з Державного бюджету України, обрав неналежний спосіб захисту.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що непідлягають задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 159 КАС обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 року в сумі 171718,00 грн. відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2011 року.
< Текст >
< Текст >
< Резолютивна частина >
< Текст >
< Текст >
Суддя О.А. Горпенюк