ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5523/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Молодецького Р.І.,
при секретарі – Лазаренко У.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємство "СТВ+" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
01 липня 2011 року Дочірнє підприємство "СТВ+" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 24 січня 2011 року № 0000222301/87 в частині визначеного зобов'язання з податку на прибуток в сумі 73357 грн. та від 24 січня 2011 року № 0000232301/88 в частині визначеного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19992 грн. та скасувати пропорційно нараховані штрафні санкції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ті обставини, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000222301/87 та № 0000232301/88 від 24.01.2011 року, винесені відповідачем на підставі висновку про порушення п.5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п 7.4.1 п.п 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими та суперечать законодавству Украни.
Позивач у судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.
У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0000222301/87 та № 0000232301/88 від 24.01.2011 року зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат суму маркетингових та посередницьких послуг, отриманих згідно агентських договорів, в загальному розмірі 193465 грн., у зв’язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 77288 грн. Крім того, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 19992,67 грн. за придбаний сік у ТОВ «Квант», у зв’язку з чим неправомірно занижено податок на додану вартість. За таких обставин позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі – 96610 грн., в тому числі за основним платежем 77288 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19322 грн., та податку на додану вартість в сумі –28921,25 грн., в тому числі за основним платежем 23137 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5784 грн 25 коп.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «СТВ+»зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14.01.2002 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 14.01.2002 року №15851200000001555, код ЄДРПОУ 31847525. Підприємство перебуває на обліку в Кременчуцькій об’єднаній державній податковій інспекції.
Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100103502 від 11.03.2008 року, виданим Кременчуцькою ОДПІ.
На підставі направлення виданого Кременчуцькою ОДПІ № 3378/003378 від 17.11.2010 року, яке отримано позивачем 18.11.2010 року, повідомлення від 21.10.2010 року № 4103/10, яке вручено позивачеві 22.10.2010 року, згідно частини 1 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання з 18.11.2010 року по 29.12.2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «СТВ+»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2009 року по 30.09.2010 року.
За результатами перевірки складено акт № 31/23/-209/31847525 від 06.01.2011 року, в якому відображено порушення позивачем п.5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 77288 грн, а також пп. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ в розмірі 23137 грн.
На підставі акту перевірки № 31/23/-209/31847525 від 06.01.2011 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000222301/87 та № 0000232301/88 від 24.01.2011 року, якими позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі –96610 грн., в тому числі за основним платежем 77288 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19322 грн., та податку на додану вартість в сумі –28921,25 грн., в тому числі за основним платежем 23137 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5784 грн 25 коп.
Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 0000222301/87 та № 0000232301/88 від 24.01.2011 року в частині визначеного зобов'язання з податку на прибуток в сумі 73357 грн. та в частині визначеного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19992 грн. і пропорційно нарахованих штрафних санкцій, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000232301/88 від 24.01.2011 року, в частині збільшення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 19992 грн. та пропорційно нарахованим штрафним санкціям, по операціям з ТОВ "Квант"; та податковому повідомленню-рішенню № 0000222301/87 від 24.01.2011 року, в частині збільшення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток та пропорційно нарахованим штрафним санкціям, по операціям з ТОВ "Квант", суд виходить з наступного.
Кременчуцька ОДПІ в акті перевірки, який має доказову силу, зазначає, що позивачем під час проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні, дорожні листи, які підтверджують фактичне перевезення та передачу товарів; згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було виявлено відхилення за серпень 2010 року по податковому кредиту на суму ПДВ 2156,20 грн. внаслідок недійсної Декларації з ПДВ по ТОВ «Квант»(м. Одеса) за серпень 2010 року. З огляду на викладене відповідач ставить під сумнів формування податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 19992,67 грн. та віднесення до складу валових витрат суми в 99963 грн. за придбаний сік у підприємства ТОВ «Квант»(м. Одеса) відповідно до договорів поставки № 88 від 03.01.2008 року та № 99 від 01.01.2010 року. Інших мотивів для корегування податкових зобов’язань позивача під час проведення перевірки та в судовому засіданні відповідач не наводив.
Як підтверджується матеріалами справи, 03 січня 2008 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Квант»(продавець) був укладений договір № 88, згідно із пунктом 2.1. якого, продавець на умовах цього договору передає товар покупцю, який виконує своєчасну оплату отриманого від продавця товару. Також 01 січня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Квант»(постачальник) був укладений договір № 99, згідно із пунктом 1.1. якого, постачальник на умовах цього договору зобов’язується передати у власність покупцеві сік в асортименті, томатну пасту та інші види продукції, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що виникли та існували у 2009 - 2010 роках, унормовані Законом України “Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) /п.п. 7.2.3/. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону /п.п. 7.2.4/.
Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1. підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704. первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення), які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи з вищевикладеного, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
З метою дослідження реальності (товарності) господарських взаємовідносин між ТОВ «Квант»та ДП «СТВ +»за договорами № 88 від 03 січня 2008 року та № 99 від 01 січня 2010 року позивачем надано та досліджено судом наступні первині документи:
- видаткові накладні № 1185 від 14.08.2009 року, № 1442 від 05.10.2009 року, № 1643 від 13.11.2009 року, № 1841 від 23.12.2009 року, № 286 від 09.03.2010 року, № 498 від 27.04.2010 року, № 682 від 02.06.2010 року, № 988 від 13.08.2010 року, № 1175 від 24.09.2010 року;
- прибуткові накладні № 504804 від 17.08.2009 року, № 505066 від 02.10.2009 року, № 505255 від 16.11.2009 року, № 505404 від 28.12.2009 року, № 505615 від 11.03.2010 року, № 505768 від 28.04.2010 року, № 404935 від 03.06.2010 року, № 506134 від 18.08.2010 року, № 506247 від 29.09.2010 року;
- податкові накладні № 1185 від 14.08.2009 року, № 1442 від 05.10.2009 року, № 1643 від 13.11.2009 року, № 1841 від 23.12.2009 року, № 286 від 09.3.2010 року, № 498 від 27.04.2010 року, № 682 від 02.06.2010 року, № 988 від 13.08.2010 року, № 1175 від 24.09.2010 року.
Згідно із інформацією, що містить в своєму змісті акт перевірки, та яка має доказову силу, станом на 30.09.2010 року заборгованість по взаємовідносинам між підприємствами відсутня. Придбання товару відображено у кореспонденції бухгалтерських проводок: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Кт 311 «Розрахунковий рахунок», Кт 641 «Податковий кредит», Дт 28 «Товари».
Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", позивач відобразив та підтвердив свої господарські відносини з ТОВ "Квант", наданою первинною документацією.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв’язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.
За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 /далі по тексту - Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом/, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів/пункт 11.1/.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля /пункт 11.4/.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) /пункт 11.5/.
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.
Пунктом 13.1 цих Правил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.
На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем до суду надані товарно-транспортні накладні від 14.08.2010 року № 040485, від 16.08.2010 року № 040780, від 02.06.2010 року № 040707, від 27.04.2010 року № 040672, від 11.11.2010 року № 040492, від 23.12.2010 року № 040581, від 15.11.2010 року № 040548, від 05.10.2010 року № 040503, від 24.09.2010 року № 040814.
Судом встановлено, що реальність та товарність вищенаведених договірних відносин між позивачем та ТОВ «Квант», ставиться податковим органом під сумнів, зокрема, з тих підстав, що згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було виявлено відхилення за серпень 2010 року по податковому кредиту на суму ПДВ 2156,20 грн. внаслідок недійсної Декларації з ПДВ по ТОВ «Квант»(м. Одеса) за серпень 2010 року.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови і опреація мала реальний характер, що підтверджується матеріалами справи та первинними документами.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльності постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Квант»мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 19992 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ «Квант»ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0000232301/88 від 24 січня 2011 року про нарахування зобов'язань з податку на додану вартість в частині збільшення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 19992 грн. та пропорційно нарахованих штрафних санкцій в сумі 4998,15 грн. винесено неправомірно, отже підлягає скасуванню в цій частині.
Нормою пункту 5.1 статті 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат, відповідно до положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Правила податкового обліку визначені статтею 11 Закону, згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2. якої, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Зазначені норми Закону свідчить про те, що підставою для включення витрат до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.
Судом встановлено, що понесення позивачем витрат в сумі 99963 грн. у зв'язку із виконанням договорів з ТОВ "Квант" № 88 від 03 січня 2008 року, № 99 від 01 січня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Квант»(постачальник) був укладений договір № 99, підтверджене документально, господарські операції позивача з ТОВ «Квант»мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а, відповідно податкове повідомлення-рішення № 0000222301/87 від 24 січня 2011 року про нарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств в частині збільшення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 24991 грн. та пропорційно нарахованих штрафних санкцій в сумі 6247, 69 грн. винесено неправомірно, отже підлягає скасуванню в цій частині.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000222301/87 від 24.01.2011 року, в частині правомірності збільшення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток та пропорційно нарахованим штрафним санкціям по операціям з отримання агентських (посередницьких) послуг, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 01 липня 2009 року між ДП «СТВ +»та СПД ФЛ ОСОБА_6; 01 липня 2009 року та 04 січня 2010 року між ДП «СТВ +»та СПД ФЛ ОСОБА_2; СПД ФЛ ОСОБА_4; СПД ФЛ ОСОБА_5; СПД ФЛ ОСОБА_3 були укладені Агентські договори, які є типовими за своїм змістом та обсягом прав і обов’язків їх учасників.
Згідно із предметом зазначених договорів, погодженим їх сторонами, ДП «СТВ +»доручає, а фізичні особи –підприємці (надалі - Агенти) зобов’язуються за винагороду від імені та в інтересах ДП «СТВ +»здійснити наступні маркетингові та посередницькі в сфері торгівлі послуги: здійснювати приймання та проводити аналіз замовлень від клієнтів для поставки ДП «СТВ +»товару; здійснювати передання замовлень від клієнтів засобами мобільного зв’язку, електронної пошти, іншими засобами зв’язку, що забезпечують передання даних, у відділ логістики, достовірно та в повному обсязі; здійснювати погодження з клієнтом часу, строків та обсягів поставки товару; здійснювати моніторинг продаж та сприяти у контролі своєчасного розрахунку клієнтів за поставлений товар; за дорученням ДП «СТВ +»здійснювати перемовини з клієнтами щодо погашення простроченої дебіторської заборгованості (оплати), сприяти у підписанні актів звірок взаєморозрахунків; інформувати клієнтів про переваги товару, а також надходження на ринок його нових видів; здійснювати контроль за розташуванням товарів на вітринах у клієнтів та надавати допомогу в їх розміщенні; приймати на себе зобов’язання по забезпеченню клієнтів фірми інформаційними матеріалами, зразками товару; контролювати правильність експлуатації торгівельного обладнання; забезпечувати доставку та постачання клієнтам сертифікатів відповідності на увесь товарі фірми; здійснювати контроль на предмет появи підробок товару на торгівельних точках клієнтів; контролювати наявність у клієнтів торгівельного обладнання, усіх необхідних документів (сертифікати відповідності, якісні сертифікати на поставлений товар; договір поставки, відповідність інформації в накладній та замовленні клієнта та т.п.); контролювати цінову політику для підтримки рівня роздрібної ціни товару, що рекомендується, на торгівельних точках клієнтів, своєчасно повідомляти керівництву фірми про встановлені відхилення; вивчати територію з метою виявлення потенційних клієнтів на продукцію фірми; інформувати фірму про необхідність проведення перемовин щодо продажу товарів; сприяти в укладенні взаємовигідного договору поставки, купівлі-продажу між фірмою та клієнтом; за дорученням фірми проводити маркетингові дослідження ринку збуту товару фірми на території; надавати клієнтам усні рекомендації щодо необхідних умов для зберігання і реалізації товарів фірми; забезпечувати стабільне виконання планових агентських завдань, отриманих від фірми, за обсягами продажу товарів та інші.
На підтвердження виконання зазначених договорів, агентами надавались позивачу Акти-звіти, які є типовими, і в яких відображено перелік наданих агентських послуг за звітній період. До Актів-звітів про надання послуг позивачем та агентами за договорами складалися додатки-розрахунки за певний період, які містять відомості щодо клієнта; особи агента; дати; суми та розрахунку винагороди за посередницькі послуги.
Зокрема, позивач стверджував, що первинні документи бухгалтерського обліку –складені учасниками господарської операції акти-звіти з додатками-розрахунками, за вказаними договорами є належними доказами факту отримання виконаних послуг, а тому позивач мав право відносити вартість цих послуг до складу валових витрат та підставу для оплати цих послуг.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню з приводу визнання якого протиправним та його скасування позивач звернувся із позовом, в частині визначення податкових зобов’язань за операціями з надання агентських (посередницьких та маркетингових) послуг, доводам позивача та відповідача, суд приходить до наступних висновків.
Положеннями статті 295 Господарського кодексу України визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
Відповідно до статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Крім того суд зазначає, що частиною 1 статті 301 Господарського кодексу України встановлено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.
Частиною 2 статті 301 Господарського кодексу України визначено, що агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.
Згідно підпункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон), нормами якого відбувалось регулювання відносин, з яких виник спір, продаж результатів робіт (послуг) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що надання посередницьких послуг за агентським договором є продажем результатів робіт (послуг) в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому виплата винагороди комерційному агенту оподатковується за загальними правилами, визначеними податковим законодавством.
Нормою пункту 5.1 статті 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Правила податкового обліку визначені статтею 11 Закону, згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2. якої, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Також відповідно до вимог підпункту 11.2.3 пункту 11.2. статті 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які звільненими від сплати цього податку, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Зазначені норми Закону свідчить про те, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату посередницьких послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Також, наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Відповідно до пункту 19 цього Положення витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі: на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
Суд зазначає, що нормою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічна вимога міститься і в пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704)
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, зі яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
З огляду на викладене судом враховані наступні обставини, які підтверджуються доказами, наявними у справі.
Матеріалами справи підтверджується, що посадові обов’язки спеціалістів позивача, які перебувають з ним у трудових відносинах, фактично дублюються в погоджених умовах Агентських договорів, за змістом пункту 1 яких, Агент зобов’язується, зокрема: здійснювати приймання замовлень від клієнтів для поставки Фірмою товарів; здійснювати погодження з Клієнтом часу, строків та обсягів поставки товарів; здійснювати доставку та забезпечення Клієнтів сертифікатами відповідності на весь товар; вивчати територію з метою виявлення потенційних Клієнтів а продукцію.
В той же час, згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Посадової інструкції спеціаліста по методам розширення ринку збуту ДП «СТВ +»до кола його посадових обов’язків належать, зокрема: приймання заявок від клієнтів на доставку продукції P@G; погодження часу, строків доставки та обсягів; пошук нових клієнтів; забезпечення клієнтів рекламними матеріалами; забезпечення клієнтів сертифікатами на всю продукцію P@G.
За змістом підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Посадової інструкції логіста відділу логістики ДП «СТВ +»до кола його посадових обов’язків належать, у тому числі робота з клієнтами: отримання замовлень; формування кінцевого замовлення та введення замовлення в систему; передання клієнту спеціальної документації, обов’язкової при продажу товару (сертифікати, реєстраційні свідоцтва та гігієнічні висновки, що відповідають партіям товару).
За таких обставин зміст зобов’язань агентів та наданих послуг співпадають із змістом трудових функцій та колом посадових обов’язків працівників позивача.
Аналіз наданих суду позивачем актів-звітів та додатків –розрахунків, що перебув надають підстав для висновку, що винагорода агентам сплачувалась позивачем в повному обсязі за менший обсяг наданих послуг ніж той, що був визначений в предметі агентських договорів і за який повинна здійснюватись виплата винагороди в обумовленій між ними сумі.
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. Агентських договорів, агент зобов’язується виконувати надані йому позивачем доручення згідно із пунктом 1.1. цього договору на власному обладнанні і за власний рахунок.
За виконання дій, передбачених пунктом 1.1. цього договору, позивач виплачує агенту винагороду у розмірі, затвердженому сторонами у звіті про надані послуги (пункт 3.1. Договору); за виконання плану обсягу реалізації товарів позивач у якості додаткової винагороди виплачує агенту агентську винагороду, у розмірах затверджених сторонами в додатковій угоді (пункт 3.2.). Додатковими угодами до агентських договорів встановлено розмір агентської винагороди за здійснення дій, передбачених п. 1.1. вищенаведеного договору, а також за забезпечення реалізації товару в погодженому обсязі.
Із умов агентських договорів, погоджених сторонами, вбачається, що на підтвердження виконання агентом його договірних обов’язків складається Акт-звіт, який позивач зобов’язаний прийняти, як це передбачено пунктом 2.6. договорів.
Разом з тим, агентськими договорами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання агентом умов п.п. 1.1., 1.2. договору позивач має право зменшувати агентську винагороду шляхом віднімання у розмірі суми вартості послуги, яка повинна оплачуватись згідно встановленого тарифу.
Проте позивачем не було надано доказів встановлення тарифів за кожну окрему послугу агента, натомість, передбачена умова здійснення оплати агенту за здійснення дій у повному обсязі, передбаченому пунктом 1.1. Агентських договорів.
На підтвердження виконання зазначених договорів агентами надавались позивачу Акти-звіти, які є типовими, і в яких відображено перелік наданих агентських послуг за звітній період. До Актів-звітів про надання послуг позивачем та агентами за договорами складалися Додатки-розрахунки за певний період, які містять відомості щодо клієнта; особи агента; дати; суми без посилання на конкретно укладені договори та обсяг господарських операцій та розрахунку винагороди за посередницькі послуги.
В наданих позивачем суду актах-звітах відсутня інформація щодо виконання договорів в частині: здійснення моніторингу продаж та сприяння у здійсненні контролю своєчасних розрахунків за поставлений товар; інформування клієнтів про переваги товару, а також про надходження на ринок його нових видів; здійснення контролю за розташуванням товарів на вітринах клієнтів; здійснення контролю за правильністю експлуатації торгівельного обладнання наданого клієнтам; здійснення контролю на предмет знаходження підробок товару на торгівельних точках клієнтів; здійснення контролю за наявністю торгівельного обладнання у клієнтів; здійснення контролю за ціновою політикою; вивчення території з метою виявлення потенційних клієнтів; сприяння організації зустрічей та комерційних перемовин між представниками фірми та третіми особами та інших умов, встановлених у пункті 1.1. Агентських договорів.
Відтак, зі змісту зазначених звітів вбачається, що агентом отримана винагорода в повному обсязі разом із додатковою винагородою без надання доказів щодо виконання обов’язків за Агентським договором в обсязі погодженому у його предметі, тобто обсяг відображеного в актах-звітах переліку наданих агентом послуг був меншим за той, стосовно якого сторони досягли згоди, і за виконання якого позивач повинен був сплатити обумовлену винагороду агентам.
Суд звертає увагу на те, що згідно з умовами Агентських договорів, виконавець –агент зобов’язувався, у тому числі, здійснювати вивчення території з метою виявлення потенційних клієнтів та за дорученням позивача проводити маркетингові дослідження ринку збуту товару. Проте системний аналіз умов, визначених у Додаткових угодах до Агентських договорів, надає підстав для висновку про відсутність наміру (волевиявлення) у позивача та агента на виконання зазначених умов договорів, оскільки у додаткових угодах їх сторонами заздалегідь було погоджено реєстр клієнтів –покупців товару позивача. Доказів на підтвердження фактичного надання маркетингових послуг позивачем не надано.
На підтвердження економічної доцільності отримання агентських послуг, позивачем надано довідки щодо суми продажу товарів по товарам P@G за 2 квартал 2009 року та її збільшення внаслідок укладення агентських договорів.
Суд оцінює критично посилання позивача на відомості, що містяться у зазначених довідках, оскільки за агентськими договорами передбачалось надання посередницьких послуг стосовно товару не тільки ТОВ «Проктер єнд Гембел України»(по якому і відображено суми продажу), а і ТОВ з іноземними інвестиціями «Жилет Юкрейн ТОВ», ТОВ «Гала Маркетинг».
Отже відомості довідки не містять об’єктивної інформації щодо обсягів реалізації за групами товарів, і що таке збільшення відбулось саме за рахунок надання тільки посередницьких послуг. Також відомості, викладені у наданих суду довідках не відображають витрат позивача пов’язаних із виконанням агентських договорів. Інших доказів на підтвердження можливої економічної вигоди від отримання посередницьких послуг позивачем не було надано.
Надаючи оцінку актам-звітам та додаткам-розрахункам суд виходить із того, що акти-звіти містять перелік дій вчинених агентом без визначення їх обсягу з зазначенням дати виконання та конкретної вартості кожної з них; в додатках-розрахунках не міститься посилання на договори, їх кількість із зазначенням їх даних, що були укладені через посередників –агентів, не визначається номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, найменування продукції тієї торгової марки, яка замовлена покупцем. Додатки-розрахунки містять лише графи: «Клієнт»; «Агент»; «Дата»; «Сума»та не визначають яка саме продукція та в якій кількості була продана клієнтам –покупцям і за якими замовленнями, отриманими через агентів. З огляду на викладене вказані акти-звіти та додатки-розрахунки не є достатнім доказом реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його агентами.
За таких обставин суд погоджується з висновком податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по операціях з отримання агентських послуг за агентськими договорами укладеними: 01 липня 2009 року між ДП «СТВ +»та СПД ФЛ ОСОБА_6, 01 липня 2009 року та 04 січня 2010 року між ДП «СТВ +»та СПД ФЛ ОСОБА_2; СПД ФЛ ОСОБА_4; СПД ФЛ ОСОБА_5; СПД ФЛ ОСОБА_3, в сумі 193465 грн., в тому числі: за 3 квартал 2009 року на суму 62092 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 49027 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 45190 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 37156 грн..
За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000222301/87 від 24 січня 2011 року в частині визначення податкових зобов’язань за платежем: податок на прибуток за операціями з надання агентських (посередницьких та маркетингових) послуг безпідставні. Отже у задоволенні цієї частини позовних вимог позивачу належить відмовити.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 гривні 70 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 24 січня 2011 року № 0000222301/87 в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 24991 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6 247, 69 грн.; № 0000232301/88 в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 19992 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4998,15 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "СТВ +" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 01 листопада 2011 року.
Суддя Р.І. Молодецький