Справа № 522/279/25

Провадження № 2-н/522/70/25

УХВАЛА

24 квітня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу (ч. 1 ст. 160 ЦПК України).

Приписи п.3 ч.1 ст. 161 ЦПК України передбачають, що судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених

законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Таким чином, в порядку наказного провадження підлягають задоволенню вимоги заявника, що мають безспірний характер.

Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу заявник звертається до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг як споживача послуг за адресою: АДРЕСА_1 , однак, з наданих суду матеріалів неможливо встановити чи є ОСОБА_1 власником нерухомого майна, щодо якого стягувачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не знайдено інформації про право власності ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 . Заявником не надано доказів, з яких можливо встановити власника нерухомого майна, зазначеного у заяві про видачу судового наказу.

Відповідно до п. 8. ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Враховуючи викладене, наявні підстави для відмови у видачі судового наказу, зважаючи на те, що не вбачається виникнення та порушення грошової вимоги стягувача, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна за адресою, за якою за твердженням заявника надавались житлово-комунальні послуги.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що, з огляду на положення ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з такої підстави не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку, встановленому ЦПК України після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 164 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 160, 161, 164, 165, 166, 258-261, 352 - 355 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», що відмова у видачі судового наказу з такої підстави не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Cуддя Юлія ЧОРНУХА