ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/697/25 Справа № 202/2472/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді -доповідача                         ОСОБА_2 ,

суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання         ОСОБА_5 ,

прокурора (в режимі

відеоконференції)                         ОСОБА_6 ,

захисника                                 ОСОБА_7 ,

захисника (в режимі

відеоконференції)                         ОСОБА_8 ,

підозрюваної (в режимі

відеоконференції) ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника

ОСОБА_10 , діючого в інтересах підозрюваної  ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 березня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  № 42025041330000280 від 26 лютого 2025 року, щодо

        ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Апостолове

                                        Дніпропетровської області, зареєстрованої за

                                        адресою:

АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.3 ст. 369- 2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 березня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , та застосовано стосовно підозрюваної ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 11 травня 2025 року. Визначено заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.3 ст. 369- 2 КК України, та ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Приймаючи до уваги особу підозрюваної, а також те, що злочин вчинено групою осіб, слідчий суддя вважав за доцільне визначити розмір застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в розмірі, що перевищує максимальний розмір застави, визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову, якою обрати їй запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вказує на те, що судом першої інстанції в порушення вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначено розмір застави, який є явно непомірним та має на меті подальше тримання підозрюваної під вартою.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваної та її захисників, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42025041330000280 від 26 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369- 2 КК України.

13 березня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.3 ст. 369- 2 КК України, що виразилося у одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_12 , протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом огляду грошових коштів та їх вручення, протоколом обшуку за місцем проживання підозрюваних, а також іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

В межах даного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави щодо ОСОБА_9 .

Як слідує з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об`єктивний висновок, що ОСОБА_9 могла вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28 ч.3 ст. 369- 2 КК України.

Слідчий суддя також, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини вчиненого злочину, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у виді позбавленям волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, дані про особу ОСОБА_9 , а саме раніше не судиму, заміжню, пенсіонера, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що залишаючись на свободі ОСОБА_9 матиме змогу переховуватись від органів досудового розслідування або суду.

Також існує ризик того, що підозрювана ОСОБА_9 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, оскільки будучи обізнаною з доказами, які на даний час наявні у матеріалах кримінального провадження та анкетними даними свідків, може шляхом умовлянь, погроз впливати на свідків та інших підозрюваних з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

       Крім того, підозрювана ОСОБА_9 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки як встановлено під час досудового розслідування остання вчиняла, дії направлені на отримання медичних документів для впливу на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, місце знаходження яких не встановлено до теперішнього часу.

Також, суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюють ОСОБА_9 , та даних про особу підозрюваної, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме вчинення інкримінованого кримінального правопорушення під час дії воєнного стану, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від органу досудового розслідування або суду, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

При цьому, зазначені ризики об`єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду провадження дійшов висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваної під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_9 , та встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, стороною захисту не наведено.

Стосовно тверджень захисника про те, що оголошена підозра є необґрунтованою, слід зазначити, що повідомлення про підозру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)», який є нижчим ніж стандарту «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрювану з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри. На даній стадії кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме вирішення питання стосовно достатності і допустимості доказів для визнання особи винною.

Відомостей щодо протипоказань для перебування підозрюваної в умовах слідчого ізолятора захисником не було надано, як під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Разом з цим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, та вважає доводи скарги сторони захисту щодо непомірності розміру застави обґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

З викладеної норми слідує, що метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави є те, що у разі невиконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, внесені грошові кошти будуть стягнені в дохід держави.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.

Невід`ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що така пропорційність обов`язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст. 182 КПК України слід звернути в дохід держави.

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети (справа «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини»).

У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім — забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22 травня 2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.

Тому суд вважає, що у разі виникнення підстав для застосування судом ч.8 ст.182 КПК України має бути дотриманий принцип пропорційності, який є невід`ємною складовою верховенства права.

З огляду на те, що б застосування до підозрюваної ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави мало стимулюючий характер дотримання покладених на неї обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на дані про особу підозрюваної, а саме майновий та сімейний стан, застосування суми застави, визначеної оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 березня 2025 року, буде явно не пропорційною, а отже несправедливою у розумінні ст.1 Першого Протоколу та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому, враховуючи кількість покладених на підозрювану процесуальних обов`язків та їх співвідношення з існуючими наразі ризиками їх невиконання, а також особу підозрюваної ОСОБА_9 , раніше не судимої, заміжньої, пенсіонера, інваліда, маючої постійне місце проживання, апеляційний суд вважає, що розмір застави на цій стадії кримінального провадження слід зменшити, а саме до 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень, що на переконання апеляційного суду, відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, а тому не суперечитиме статті 1 Першого Протоколу та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, виходячи з положень ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , діючого в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 11 травня 2025 року.

Визначити підозрюваній ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, покласти на ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період дії цього запобіжного заходу, процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_9 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

                                                             Судді:

     ______________                     _________________                     ______________

       ОСОБА_2                             ОСОБА_3 ОСОБА_4