ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2011 р. Справа № 2а/0270/3718/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання: Колос Мирослави Сергіївни
представників сторін:
позивача : Яблочнікова С.Л., Пригоцького В.А.
відповідача : Волощука В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс-Сервіс"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання недійсним рішення про анулювання реєстрації платника податку
ВСТАНОВИВ :
27 червня 2007 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Соляріс-Сервіс" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням державної податкової інспекції у м. Вінниці, що затверджене 30 червня 2006 року, анульована реєстрація ТОВ "Соляріс-Сервіс" як платника податку на додану вартість.
На думку позивача, рішення податкового органу суперечить чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2007 року позов ТОВ "Соляріс-Сервіс" задоволено шляхом скасування рішення ДПІ у м. Вінниці щодо анулювання реєстрації ТОВ "Соляріс-Сервіс" як платника податку на додану вартість.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2007 року залишено без змін.
В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення, колегія суду касаційної інстанції зазначила про неповне з’ясування всіх обставин у справі, оскільки судами не надано оцінки правомірності прийняття податковим органом відповідного рішення, зокрема, не досліджено фактів наявності/відсутності у Товариства протягом дванадцяти місяців оподатковуваних поставок.
В ході нового судового розгляду представниками позивача надано суду письмові пояснення (а.с.148-153) з додатковим обґрунтуванням підстав скасування рішення ДПІ у м. Вінниці щодо анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість. Так, підставами для скасування рішення податкового органу, на думку представників позивача, є те, що, по-перше, акт про анулювання реєстрації містить ряд виправлень, неточностей; крім того, в матеріалах справи наявні два акти про анулювання реєстрації, які дещо різняться між собою, хоча стосуються ТОВ "Соляріс-Сервіс". По-друге, оскільки податковим органом було вилучено всю бухгалтерську документацію Товариства, тому останнє не здійснювало своєї діяльності, в зв’язку з чим подавало та подає до сьогодні податкову звітність без зазначення будь-яких показників.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях. Окрім того, надаючи пояснення, представники позивача не заперечували щодо відсутності оподатковуваних поставок у Товариства протягом дванадцяти календарних місяців, що, на їх думку, було викликане неможливістю їх здійснення в зв’язку з вилученням бухгалтерської документації.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обґрунтованість прийнятого податковим органом рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість на підставі підпункту "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки у позивача дійсно не відбувалось протягом 3, 4 кварталу 2005 року та 1 та 2 кварталу 2006 року оподатковуваних поставок, про що свідчать не заповнена податкова звітність, що подавалась представниками Товариства на адресу податкового органу. При цьому, представник відповідача пояснив, що наявність деяких виправлень у самому акті та інших неточностей не може бути підставою для скасування по суті правильного рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
29 червня 2006 року державною податковою інспекцію у м. Вінниці проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс-Сервіс", за результатами якої складено довідку №132/16-212 (а.с.17), якою встановлено відсутність оподатковуваних поставок у Товариства протягом 12 місяців (період з травня 2005 року по квітень 2006 року). Також, у даній довідці зроблено висновок щодо необхідності скасування реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Соляріс-Сервіс".
На підставі даної довідки комісією податкового органу складено акт №133/16 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Соляріс-Сервіс", що затверджений 30 червня 2006 року (а.с.19). У вказаному акті зазначено, що на підставі встановленого факту відсутності у ТОВ "Соляріс-Сервіс" оподатковуваних поставок протягом дванадцяти календарних місяців комісія дійшла висновку про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, посилаючись при цьому на пункт 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
Даючи правову оцінку рішенню державної податкової інспекції у м. Вінниці, суд зважає на таке.
Визначення платників податку на додану вартість, підстави та порядок анулювання реєстрації платника такого податку регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість" (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, статтею 2 цього Закону передбачалося, що платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку (пункт 9.2 статті 9 Закону).
При цьому, підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість наведені у пункті 9.8 статті 9 Закону. Зокрема, однією із підстав такого анулювання визначено наступну: якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду.
Крім того, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи (пункт 9.8 статті 9 Закону).
Окремо суд звертає увагу на тому, що пунктом 1.1 статті 1 Закону під оподатковуваними операціями розумілися будь-які операції платників податку, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. При цьому, поставка товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (пункт 1.4 статті 1 Закону). З огляду на викладене, під поняттям оподатковувані поставки розуміються як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.
Суд встановив, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Соляріс-Сервіс" слугувала відсутність у Товариства протягом дванадцяти послідовних податкових місяців оподатковуваних поставок, що випливало із самостійно поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за третій, четвертий квартали 2005 року та перший, другий квартали 2006 року (а.с.179-186).
Судом досліджено зазначені податкові декларації, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про підставність посилань податкового органу на відсутність у Товариства протягом періоду, за який подавалась податкова звітність, оподатковуваних поставок, оскільки вказані декларації не містять будь-яких показників, які б свідчили про здійснення Товариством операцій з купівлі або продажу товарів (послуг).
Більше того, представники позивача в судовому засіданні підтвердили факт відсутності оподатковуваних поставок у Товариства з моменту витребовування у Товариства податковим органом бухгалтерських документів, тобто з 2004 року.
Посилання представників позивача на неможливості здійснення таких поставок в зв’язку з перебуванням документів з фінансово-господарської діяльності Товариства у податковому органі не можуть слугувати підставою для скасування рішення ДПІ у м. Вінниці, оскільки суд касаційної інстанції у своєму рішенні від 06 липня 2011 року такі висновки судів попередніх інстанцій визнав передчасними та такими, що зроблені без дослідження та аналізу всіх обставин справи.
На переконання суду, не може слугувати достатньою підставою для скасування рішення податкового органу наявність двох актів із деякими виправленнями та неточностями, оскільки вказані акти містять однакову підставу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість одного і того ж платника – ТОВ "Соляріс-Сервіс". При цьому, суд зважає на те, що підстави прийняття такого рішення (подання декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців) знайшли підтвердження в ході судового розгляду.
Спростовуються абзацом третім пункту 9.8 статті 9 Закону посилання представників позивача на можливості анулювання реєстрації платника податку на додану вартість згідно з пунктом "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону лише за ініціативою платника податку на додану вартість, оскільки цією нормою визначено такі повноваження і у податкового органу.
З огляду на викладене, суд встановив, що позивачем протягом періоду з липня 2005 року по липень 2006 року не здійснено оподатковуваних поставок, що послугувало підставою для прийняття державною податковою інспекцією рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість. При цьому, окремі формальні помилки, допущені при складанні акту, не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення.
В силу статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У відповідності до статті 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Таким чином, в зв’язку з тим, що підстави прийнятого податковим органом рішення підтвердилися під час судового розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат останнього, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович
16.12.2011