ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 грудня 2011 р.           Справа № 2а/0270/4764/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

при секретарі судового засідання:   Медяній Наталі Анатоліївні  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1 - представник за довіреністю;     

відповідача :   ОСОБА_2 - представник за довіреністю;     

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державного підприємства "Хмільницьке  лісове  господарство"   

до:   Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції  

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

 До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000122301 від 10.05.2011 року та №0000132301 від 10.05.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу викладених в акті перевірки, а тому відповідачем безпідставно донараховано податку на прибуток підприємств згідно податкового повідомлення-рішення №0000122301 від 10.05.2011 року, також податковим органом безпідставно донараховано податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000132301 від 10.05.2011 року, оскільки контроль за діяльністю суб’єктів господарювання покладений на податкові органи і не може перекладатися на інших платників. Платник податку не наділений повноваженнями контролю щодо іншого суб’єкта господарювання і не може нести відповідальності за його дії.

В судовому засідання представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях (а.с.219-220) та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Хмільницької ОДПІ з 28.01.2011 року по 11.04.2011 року проведено планову виїзну перевірку ДП «Хмільницьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.п.3.1.1 ст.3, п.п.11.3.1 ст.11, п.п.5.2.1 ст.5, п.1.22 ст.1, п.11.2.3 ст.11, п.п.8.7.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283-97-ВР від 22.05.1997 року (діючого на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 47379,00 грн.;

- п.п.3.1.1 ст.3, п.п.7.3.1, п.п.7.2.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14935,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 10.05.2011 року №0000122301(а.с.20) згідно якого збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток підприємств, та №0000132301(а.с.21) згідно якого збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку діям та рішенням відповідача, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000122301 від 10.05.2011 року.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток підприємств за перевіряємий період на 47379,00 грн.

В пункті 1 розділу 3.1.2 акту перевірки зазначено, що в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 п.1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року підприємством завищено витрати на придбання товарів робіт послуг на суму 8904,00 грн. придбаних товарів, робіт, послуг за кредиторською заборгованістю, по зобов’язаннях, за яких минув строк позовної давності.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що на обліку підприємства рахується кредиторська заборгованість по зобов’язаннях з постачальниками, за якою минув термін позовної давності тривалістю у три роки, і яка не знаходиться в провадженні претензійно-позовної роботи на суму 8904,00 грн.

Однак, перевіркою включено до складу валових доходів кредиторську заборгованість (що підтверджується п.3.1.1 акту перевірки (а.с.28)) по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності в сумі 8904,00 грн. В тому числі: ПП Семко – 508,00 грн., Бердичів «Інструментал» - 171,00 грн.,ТОВ Хмільник АТП-10573 – 917,00грн., ПП Савранський ЛГ – 2808,00грн., ПП ОСОБА_3 – 4500,00грн.

Отже, всупереч вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР зазначена сума була вилучена зі складу валових витрат, оскільки придбані товари (роботи, послуги) були використані в оподатковуваних операціях.

Таке вилучення є нічим необґрунтованим, оскільки включення однієї і тієї ж суми до валових доходів та до валових витрат фактично подвоює оподатковуваний прибуток.

В пункті 2 розділу 3.1.2 акту перевірки зазначено, що в порушення п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено витрати в сумі 44456,00грн. Підприємством проводяться ремонти основних фондів у сумі що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Платником дана сума віднесена до декларації на прибуток код рядка 04.1 (витрати на придбання), що перевищують зазначену суму.

В судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що підприємством самостійно виправлено помилку в декларації з податку на прибуток, а тому нарахування податку на прибуток в даному випадку є безпідставним.

Судом витребовувались у відповідача пояснення та розрахунки з приводу обґрунтування не включення платником податків у рядок 05.2 декларації вищезазначених витрат, однак відповідачем не надано до суду жодного належного доказу.

В той час, судом досліджено, що в декларації з податку на прибуток підприємства в рядку 05.2 (а.с.9) здійснено коригування валових витрат на суму 53899,00 грн., шляхом внесення самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів.

Таким чином, спростовано порушення підприємством п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В пункті 3 розділу 3.1.2 акту перевірки зазначено, що в порушення п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «Хмільницьке лісове господарство» завищено витрати на придбання товарів (робіт,послуг) в сумі 108425 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 27106,00 грн. у зв’язку із відсутністю ФОП «Горейко» дозволу на виконання робіт з підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У підтвердження правомірності включення до складу валових витрат та реальності вчинення операції позивачем надано акти прийому-передачі виконаних робіт (а.с.55-109), договори підряду (а.сс.173-213), платіжні доручення щодо сплати коштів за виконані роботи (а.с.232б – 237) та товарно-транспортні накладні (а.с.237а-241).

Серед іншого, відповідачем не обґрунтовано обов’язкової наявності у позивача дозволу на виконання певних робіт ФОП ОСОБА_4 для обов’язкового включення до складу валових витрат сплачених сум.

Крім того, відповідачем не надано доказів до суду, що такі дозвільні документи відсутні у ФОП ОСОБА_4

Отже, позивачем дотримано норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включивши дані суми до складу валових витрат.

В пункті 1 розділу 3.1.1 акту перевірки зазначено, що в порушення п.3.1 ст.3 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження об’єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 12248,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 3062,00 грн., оскільки підприємством не оподатковані доходи отримані від реалізації авто послуг по перевезенню лісу згідно накладних на реалізацію.

Відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Позивачем не надано до суду підтверджуючих документів, серед яких витребовувались платіжні доручення та/або акти виконаних робіт.

Крім того, згідно заяви ДП «Хмільницьке лісове господарство» від 01.12.2011 року (а.с.229), позивач погоджується із збільшеням валового доходу за березень 2009 року на 12249,00 грн. по наданим авто послугам ПП «Піщанський» та ТОВ «Стир мисливський», що призвело до грошового зобов’язання по податку на прибуток підприємств на суму 3062,00 грн. Отже в даній сумі, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення рішення не підлягає скасуванню.

Розрахунок даної суми також підтверджується актом перевірки та розрахунком фінансових санкцій по податку на прибуток (а.с.242).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку - визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції №0000122301 від 10.05.2011 року на суму 55397,00 грн. (у тому числі за основним платежем 44317,00 грн. та за штрафними санкціями 11080,00 грн.).

2. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000132301 від 10.05.2011 року.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року встановлено їх заниження з податку на додану вартість в сумі 14935,00 грн.

В розділі 3.2.2 акту перевірки зазначено, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підприємством завищено податковий кредит на суму 11500,00 грн., оскільки платником податку придбано основні фонди, які профінансовані за рахунок капітального трансферта.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту включаються суми податку на додану вартість, що підтверджені податковими накладними.

Позивачем до суду надано податкову накладну №689 від 18.08.2009 року з якої видно, що ДП «Хмільницьке лісове господарство» придбало у приватного підприємства «Автоінвестстрой-Вінниця» автомобіль УАЗ-390944 на суму 87280,00 грн. з яких податок на додану вартість 14546,67 грн.

Отже, в даному випадку позивачем правомірно сформовано податковий кредит у сумі 14546,67 грн., однак на відмінну вказаному, податковим органом не доведено обставин належними доказами, чому з даної операції Хмільницька ОДПІ вважає капітальними трансфертами суму 69000,00 грн. з яких 11500,00 грн. податку на додану вартість.

В розділі 3.2.2 акту перевірки зазначено, що в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством безпідставно включено до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 594,00 грн. не підтверджені оригіналами податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В спростування даних обставин позивачем надано до матеріалів копії, а також оригінали для огляду в судовому засіданні податкові накладні (а.с.17-19), що підтверджують правомірне формування податкового кредиту у сумі 594,00 грн.

Крім того, представником позивача надано пояснення, що такі оригінали надавалися під час перевірки, однак ревізором Хмільницької ОДПІ не взято такі до уваги.

В розділі 3.2.2 акту перевірки зазначено, що в порушення п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит в сумі 392,00 грн. Таке порушення виникло в автоматизованому співставленні податкового зобов’язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень 2010 року. Платником до податкового кредиту за червень 2010 року включений податковий кредит в сумі 392,00 грн., отриманий від ТОВ «Транс-Технік». Згідно матеріалів зустрічної перевірки не встановлено місцезнаходження підприємства та підприємство не звітує.

Представником позивача надано пояснення, що ДП «Хмільницьке лісове господарство» укладено усний договір з ТОВ «Транс-Технік» щодо купівлі скоби чорної на суму 2352,00 грн. з яких податку на додану вартість у сумі 392,00 грн.

Статтею 208 ЦК України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, правові наслідки недодержання вимог письмової форми правочину передбачені статтею 218 ЦК України, згідно із якою недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Разом з тим, положеннями про особливості договірних відносин з приводу купівлі-продажу законодавцем не визначено обов’язковість додержання письмової форми при укладанні договорів купівлі-продажу (поставки), крім випадків, наведених у статті 657 ЦК України.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту включаються суми податку на додану вартість, що підтверджені податковими накладними.

На підтвердження даних обставин, позивачем надано податкову накладну №159 від 10.06.2010 року (а.с.153) та видаткову накладну (а.с.154).

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Чинним законодавством України на сторону, цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

В розділі 3.2.1 акту перевірки зазначено, що в порушення п.3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством не оподатковані доходи отримані від реалізації товарів в сумі 12249,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 2449,00 грн.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Позивачем не надано до суду підтверджуючих документів, серед яких витребовувались платіжні доручення та/або акти виконаних робіт.

Крім того, згідно заяви ДП «Хмільницьке лісове господарство» від 01.12.2011 року (а.с.229), позивач погоджується із збільшеням податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 2449,00 грн. по наданим авто послугам від ПП «Піщанський» та ТОВ «Стир мисливський». Отже в даній сумі, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення рішення не підлягає скасуванню.

Розрахунок даної суми також підтверджується актом перевірки та розрахунком фінансових санкцій по податку на додану вартість (а.с.242а).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції №0000132301 від 10.05.2011 року на суму 15608,00 грн. (у тому числі за основним платежем 12486,00 грн. та за штрафними санкціями 3122,00 грн.).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.      

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції №0000122301 від 10.05.2011 року на суму 55397,00 грн. (у тому числі за основним платежем 44317,00 грн. та за штрафними санкціями 11080,00 грн.).

Визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції №0000132301 від 10.05.2011 року на суму 15608,00 грн. (у тому числі за основним платежем 12486,00 грн. та за штрафними санкціями 3122,00 грн.).

Повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Томчук Андрій Валерійович

06.12.2011