У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Кафідової О.В.,
Маляренка А.В., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_8, який діє через представника ОСОБА_9, на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 вересня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вони в липні 2007 року уклали з ОСОБА_8 усний договір про виконання ремонтно-будівельних робіт. Роботи за вказаним договором були завершені у листопаді 2007 року. В 2008 році позивачами були виявлені недоліки проведених робіт, які відповідач відмовився усувати, у зв’язку з чим позивачі просили відшкодувати їм матеріальну та моральну шкоду. В подальшому позивачі позовні вимоги збільшили та просили суд: визнати дійсним та укладеним у липні 2007 року усний договір підряду між позивачами та відповідачем щодо виконання будівельних та ремонтно-будівельних робіт з реконструкції будинку АДРЕСА_1; стягнути 36844,00 грн майнової шкоди; по 3000,00 грн моральної шкоди кожному позивачу та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27 вересня 2011 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі скаржники порушують питання про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 серпня 2011 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 27 вересня 2011 року і ухвалення у справі нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що між позивачами та відповідачем був укладений усний договір підряду, який в силу ст. 203 ЦК України є дійсним, оскільки сторонами дотримані вимоги щодо форми правочину, а також інших вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. У зв’язку з наведеним, та беручи до уваги висновки судово-будівельних експертиз, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків та моральної шкоди у заявленому позивачами розмірі підлягають задоволенню на підставі вимог ст. ст. 858, 1192, 1210 ЦК України.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає, оскільки в порушення цих норм права суд не визначився з характером спірних правовідносин і нормою права, яка підлягає застосуванню до них.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд узагалі не кваліфікував які істотні умови, необхідні для укладення договору підряду, були сторонами досягнуті, та якими доказами це підтверджено, указавши лише про те, що під час його укладення норми цивільного законодавства порушені не були. Одночасно, суд не встановив обставини, з якими положення ст. 206 ЦК України пов’язують можливість укладення сторонами цього спору правочину в усній формі.
Так, пунктом 12 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. N668, передбачено, що договір підряду вважається неукладеним (таким, що не відбувся) у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються відповідно до Цивільного кодексу України.
Зазначене має важливе юридичне значення для правильного вирішення спору, оскільки, лише визначивши юридичну природу спору, можливо перевірити, чи укладений договір у належній формі, чи досягли сторони згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України) і чи були законні підстави для укладення саме такого договору, зокрема з урахуванням вимог ч. 3 ст. 837 ЦК України щодо наявності спеціального дозволу на виконання окремих видів підрядних робіт.
Судом, також, не встановлено, які фактичні дії вчинені були сторонами та на виконання яких правочинів, у зв’язку з чим яке саме право позивачів порушене.
Способи захисту цивільних прав, у тому числі відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди чи моральної, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.
Відповідно до положень норм статтями 16, 837-864, 1192, 1209 ЦК України позивач як споживач вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Однак, всупереч статей 213, 214 ЦПК України судом не з’ясовано, яке саме право позивачів підлягає захистові: збитки внаслідок неналежного виконання умов договору, чи шкода, та у якій спосіб вони мають бути усунуті.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 вересня 2011 року скасувати справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: О.В. Кафідова
М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана