Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8023/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Карлюк М.О.
розглянувши адміністративну справу
за позовом Слов’янського МВ ГУМВС України в Донецькій області
до ОСОБА_2
про примусове видворення іноземця за межі України
За участю:
представника позивача ОСОБА_3 (дов. № 125 від 04.06.2011 року),
відповідача не з’явився
представника відповідача адвоката ОСОБА_4 (договір № 3 від 05.06.2011 року,
ордер від 05.06.2011 року)
ВСТАНОВИВ:
Слов’янський МВ ГУМВС України в Донецькій області (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до громадянина Пакистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (далі-відповідач) про примусове видворення відповідача за межі України та поміщення його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на період необхідний для підготовки його видворення за межі України у примусовому порядку.
Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушуються вимоги міграційного законодавства, а саме: 02.04.2011 року ОСОБА_2 був затриманий співробітниками СГІРФО Словянського МВ ГУМВС України в Донецькій області, який на теперішній час мешкає в Україні без реєстрації з 01.07.2003 року та без національного паспорту з жовтня 2006 року, постійного місця проживання та постійного джерела існування в Україні не має. Відповідач ухиляється від виїзду за межі України після прийняття відносно нього рішення про видворення, та є обґрунтовані підстави вважати, що останній і в подальшому буди ухилятись від виїзду з України. Враховуючи наведене, позивач просить в судовому порядку розглянути питання щодо поміщення громадянина Пакистану ОСОБА_2 до пункту тимчасового перебування іноземців на період необхідний для підготовки його видворення за межі України в примусовому порядку та подальшого видворення відповідача за межі території України .
У судовому засіданні представник позивача - Слов’янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про місто та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Для участі у справі направив свого представника - адвоката ОСОБА_4, який у судовому засіданні заперечував проти примусового видворення відповідача за межі України, пославшись на доводи викладені в письмових запереченнях. А саме адвокат з огляду на статті 75, 78, 88, 89 КК України, зазначив, що відповідач є таким, який не має судимості. Крім того, в якості доводу щодо неможливості видворення відповідача, надав лист матері відповідача, в якому містяться застереження щодо існування небезпеки для ОСОБА_2 при його поверненні до дому. З врахуванням викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню , з огляду на наступне.
02.04.2011 року на Центральному критому ринку м. Слов’янську Донецької області співпрацівниками СГІРФЛ Слов’янського МВ ГУ МВС України був затриманий громадянин Пакистану ОСОБА_2, про що складено доповідну записку (а.с. 32).
Під час затримання, відповідач займався торгівельною діяльністю без наявності дозвільної документації, що також підтверджено письмовими поясненнями громадянина України – ОСОБА_5 (а.с. 34)
В ході проведення перевірочних заходів встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ОАЄ, м.Абудабі - є громадянином Пакистану та прибув до України 15.11.1999 з Пакистану по візі НОМЕР_1 від 14.11.1999 року через КПП «Бориспіль» по запрошенню Слов’янського химіко – механічного технікуму на навчання. СГІРФО ГУ УМВС України в Донецькій області було надано відповідачу дозвіл на його проживання на території України на період навчання до 30.06.2003 року за адресою : АДРЕСА_1. Після закінчення навчання у технікумі відповідач за межі України не виїхав.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_2, наданих ним на ім’я начальника Слов’янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (а.с. 33), відповідач в вересні 2003 року поступив до Харківського інституту Укртехпрогресс, де був зареєстрований по місту навчання строком на півроку. Проте мешкав у м. Слов’янську за різними адресами в орендованому житлі. Свою реєстрацію відповідач подовжував за місцем навчання кожні півроку до осені 2006 року. В жовтні 2006 року відповідачем було загублено паспорт, після чого ОСОБА_2 перебуває в Україні без документів та реєстрації.
Крім того, судом встановлено, що 16.04.2007 року ОСОБА_2 був засуджений Слов’янським міським судом за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуваним терміном 1 рік. Проте, постановою Словянського міського суду від 05.05.2008 року в силу ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від покарання, судимість за вироком знято, про що суду надано лист начальника Слов’янського МВ УВП УДД України з питань виконання покарань від 20.04.2011 року № 907. (а.с. ).
Відповідно до даних інформаційної карточці про адміністративні правопорушення № 218 вбачається, що за порушення іноземцями правил перебування в Україні ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно із нормами КУпАП у вигляді накладання штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 31).
09 січня 2007 року за порушення правил перебування іноземців в Україні відносно ОСОБА_2 Слов’янським МВ ГУ МВС України в Донецькій області прийнято рішення про видворення за межі України та заборону в’їзду в Україну терміном до 5 років (а.с. 4).
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України, розмішуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більш ніж шість місяців. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Суд зазначає, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про видворення за межі України; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про видворення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що такі особи будуть ухилятися від виїзду. Тобто, обов'язковим є попереднє прийняття указаними органами рішення про видворення іноземця чи особи без громадянства.
Судом встановлено, що громадянин Пакистану ОСОБА_2 мав право перебувати в Україні в період навчання строком до осені 2006 року. На заміну загубленого у 2006 році паспорту відповідачу посольством Пакистану 21.07.2010 року видано новий паспорт серії НОМЕР_2. Проте, з 2006 року по даний час відповідач не звертався до органів внутрішніх справ з питання продовження реєстрації, з жовтня 2006 року знімав житло за різними адресами у м. Слов’янську Донецької області. Відповідач також не має постійного джерела існування. Рішення Слов’янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області від 09.01.2007 року про видворення ОСОБА_2 за межі України останній не виконав, повертатися до Пакистану відмовляється.
З огляду на викладене, у суду є всі правові підстави для винесення рішення про примусове видворення за межі України громадянина Пакистану ОСОБА_2.
Щодо позовних вимог про утримання громадянина Пакистану в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на період, необхідний для підготовки його видворення за межі України у примусовому порядку суд зазначає наступне.
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців, як передбачено частиною 6 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 підлягає розміщенню в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більш ніж шість місяців з дня початку розміщення.
Суд, не приймає до уваги посилання відповідача на нібито існуючу небезпеку життю та здоров`ю ОСОБА_2 при його поверненні до дому, враховуючи лист від 15.05.2011 року Нур-ас-Сабах - матері відповідача (а.с. 23).
Суд дослідивши вищевказаний лист у сукупності з іншими доказами та поясненнями представника відповідача, зазначає, що останній не містить відомостей відносно того, який саме конфлікт існує між відповідачем та іншими особами, зазначеними в листі, у чому конкретно виявляється переслідування ОСОБА_2 з боку останніх, як довго воно триватиме та які негативні наслідки воно матиме для відповідача.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, чи були на протязі з 2007 року до теперішнього часу ще які-небудь повідомлення або інші докази про існуючу небезпеку для ОСОБА_2 в рідній країні, що перешкоджало би його примусовому видворенню.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що лист від 15.05.2011 року складений матер`ю відповідача - Нур-ас-Сабах на англійській мові не містить підпису останньої.
Інших доказів щодо небезпечності повернення відповідача на територію Пакістану представником відповідача суду не надано.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Обставин, які були б правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача в судовому засіданні встановлено не було, тому вимоги позивача про видворення ОСОБА_2 за межі України у примусовому порядку та розміщення його в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для підготовки видворення за межі України в примусовому порядку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Слов’янського МВ ГУМВС України в Донецькій області до ОСОБА_2 про видворення за межі України у примусовому порядку та утримання його в ізоляторі тимчасового утримання на строк необхідний для підготовки видворення за межі України в примусовому порядку задовольнити.
Громадянина Пакистану ОСОБА_2 видворити в примусовому порядку за межі території України, видворення здійснити за рахунок держави.
Розмістити громадянина Пакистану ОСОБА_2 в пункті тимчасового перебування на період, необхідний для підготовки його видворення за межі України у примусовому порядку, але не більш ніж шість місяців з дня початку його розміщення.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до частини 3 статті 160 КАС України проголошена її вступна та резолютивна частини 09 червня 2011 року.
Повний текст постанови складений 14 червня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.