Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/21246/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Давиденко Т.В.
при секретарі Павленко М.С.
Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
при секретарі судового засідання Павленко М.С.
за участю представників сторін:
від позивача – Медведева І.О. – 11.01.2011 року № 275/07
від відповідача – ОСОБА_2
від прокуратури – Профатило О.П. – посвідчення № 3851
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Прокурора м. Сніжне Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області
до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2
про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1161 грн. 98 коп.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Сніжне Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької дяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1161 грн. 98 коп.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що внаслідок порушення відповідачем норм ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» у Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 виникла заборгованість перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків за 2010 рік в сумі 1161 грн. 98 коп.
Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що невідомо на підставі чого виникла зазначена сума боргу та просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
Представник позивача та прокурора у судовому засіданні підтримали доводи позовної заяви та просили позовну заяву задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовної заяви, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_2 зареєстрований в якості суб’єкта підприємницької діяльності від 09.07.2010 року місце проживання: АДРЕСА_1, внесений до Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_2 взятий на облік як платних страхових внесків до УПФУ в м. Сніжне Донецької області, про що свідчить картка страхувальника (а.с. 5).
Згідно звіту за 2010 рік, наданого СПД ОСОБА_2 до УПФУ в м. Сніжне Донецької області, встановлений розмір страхових внесків суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 складає суму 1497 грн. 98 коп., фактично сплачено страхових внесків в сумі 336 грн. (а.с. 7).
Згідно картки особового рахунку СПД ОСОБА_2 за період з 01.04.2011 року по 26.10.2011 рік заборгованість зі сплати страхових внесків складає суму 1161 грн. 98 коп. (а.с. 5-6).
УПФУ в м. Сніжне на адресу СПД ОСОБА_2 направило вимогу від 23.02.2011 року № 381 про сплату боргу в сумі 1161 грн. 98 коп.
На час подання позовної заяви загальна сума заборгованості СПД ОСОБА_2 у добровільному порядку не сплачена.
Між сторонами немає розбіжностей, щодо обставин справи, встановлених адміністративним судом, в позовній заяві позивач просив стягнути зазначену суму заборгованості.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. п. 5. ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Відповідно ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор здійснює в суді представництво громадянина або держави в порядку, встановленому цим кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Тобто прокурору надане право звертатись з позовною заявою до суду в інтересах держави.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Таким чином, позивач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обов’язку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.
Обов’язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладений на страхувальника в розумінні ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначалось раніше, відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку як платник страхових внесків у позивача.
Згідно п.п. 4 п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
З введенням в дію Закону України "Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 №2461-VI, який набрав чинності з 17.07.2010 року фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.
Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
При цьому, пунктом 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового становища платника страхових внесків,
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, станом на 04.11.2011 року у нього рахується заборгованість по страховим внескам в сумі 1161 грн. 98 коп.
Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Таким чином, позивач у встановленому Законом порядку, обгрунтованно та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення сум недоїмки, тому суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 11, ст.17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву Прокурора м. Сніжне Донецької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1161 грн. 98 коп. - задовольнити.
Стягнути з Суб’єкта підприємницької дяльності – фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1161 грн. 98 коп.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 13.12.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 16.12.2011 року.
Суддя Давиденко Т.В.