У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до ОСОБА_3, третя особа: Драганівська сільська рада про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 5 липня 2011 року,
в с т а н о в и в :
Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Драганівська сільська рада про відшкодування шкоди у розмірі 49861 грн. 50 коп., завданої навколишньому середовищу внаслідок протиправного знищення ОСОБА_3 об’єктів рослинного світу, а саме порубки 38 дерев на території колишнього господарського двору без відповідного дозволу на земельній ділянці, яка їй не належить.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2011 року позов Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до ОСОБА_3, третя особа: Драганівська сільська рада про відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Драганівської сільської ради у Тернопільському районі 10000 грн. 00 коп. шкоди, завданої внаслідок порубки дерев.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Розподілено судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 5 липня 2011 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до ОСОБА_3, третя особа: Драганівська сільська рада про відшкодування шкоди.
У касаційній скарзі Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням судами норм матеріального права, порушує питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вивчивши матеріали цивільної справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не будучи ні власником ні орендарем земельної ділянки, незаконно здійснила порубку дерев на цій земельній ділянці, чим спричинила шкоду навколишньому середовищу, однак з врахуванням її майнового становища суд зменшив суму компенсації шкоди.
Суд апеляційної інстанції не погодившись з висновками суду першої інстанції та скасувавши рішення, ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову з підстав того, що суд першої інстанції в недостатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.
Як встановив апеляційний суд, на території колишнього господарського двору знаходиться зерносклад, власником якого є ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 20 червня 2006 року, який не використовувався за призначенням понад 10 років.
Ця будівля розташована не земельній ділянці, яка має своє цільове призначення: є несільськогосподарськими угіддями під господарськими будівлями та двором, тобто землею сільськогосподарського призначення для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, і на ній росли самосійні дерева, які в кількості 38 штук, зрізала ОСОБА_3.
Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на вказаній земельній ділянці, виходячи з її цільового призначення, на передбачено існування деревної та чагарникової рослинності.
Проте з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції повністю погодитися не можна.
В порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з’ясували фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Судами як першої так і апеляційної інстанції не з’ясовано питання щодо вини відповідачки в скоєному адміністративному правопорушенні, зокрема, за порушення нею вимог природоохоронного законодавства, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідно до положень Закону України «Про рослинний світ», оскільки у матеріали справи додано повідомлення позивача від 17 січня 2011 року про виклик відповідачки ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області для розгляду справи в порядку ст.ст. 268, 276, 278 КУпАП про порушення нею вимог природоохоронного законодавства (а. с. 6), проте результатів розгляду адміністративної справи у матеріали цивільної справи не надано та чи вона винною у скоєнні цього адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанції про те, чи внаслідок вирубки ОСОБА_3 38 дерев завдано державі збитків чи ця обставина є недоведеною, є передчасними.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 5 липня 2011 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 5 липня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана