У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Пшонки М.П.
Суддів: Мазур Л.М. Матвєєвої О.А.
Макарчука М.А. Писаної Т.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» про визнання неправомірними дій,
за касаційними скаргами ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю Публічного акціонерного товариства «Ей-і-Ес Рівнеобленерго» та ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 30 червня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що дії відповідача щодо проведення нарахування абонентської плати без врахування наявної в нього пільги, як інваліда війни, а саме на 100 % знижку на користування комунальними послугами, яка надана йому ЗУ «Про статус ветеранів війни», гарантії їх соціального захисту». Крім того вказував, що жодних договорів із відповідачем він не підписував, хоча має право на його підписання. Вказав, що неправомірними діями відповідача заподіяно моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 10 000 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано дії ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» по нарахуванню ОСОБА_3 абонентської плати, без врахування наявних пільг інваліда війни та вимоги щодо оплати таких рахунків – неправомірними.
Зобов’язано ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» укласти з ОСОБА_3 договір на енергопостачання у відповідності до вимог чинного законодавства.
В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю ПАТ «Ей-і-Ес Рівнеобленерго» просить скасувати рішення районного та ухвалу апеляційного судів і просить суд ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволені позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення районного та ухвали апеляційного судів та просить суд ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено і не заперечується в касаційних скаргах, що позивач є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлених для ветеранів та інвалідів війни.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним нарахування відповідачем абонентської плати за користування електричною енергією, місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не мав правових підстав проводити нарахування плати за користування електроенергією і вимагати їх оплату без врахування пільг. Зобов’язуючи сторони укласти договір на енергопостачання суди у своїх рішеннях не зазначили про встановлені факти порушення прав позивача, а лише посилалися на його право укладати, змінювати та розривати цивільно-правові угоди.
Проте погодитися з таким висновком не можна з наступних підстав.
Відповідно до пункту 31 Правил користування електричною енергією для населення споживач, який має право на встановлені законодавством пільги з оплати спожитої електричної енергії, повідомляє у письмовій заяві енергопостачальника про своє право на пільгу з посиланням на відповідний законодавчий акт. Пільгова оплата електричної енергії здійснюється з дня подання споживачем заяви.
Пільги з оплати спожитої електричної енергії надаються тільки за місцем постійного проживання.
Згідно з пунктом 6 Порядку надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого постановою КМ України № 94 від 16 лютого 1994 року витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі - організації), пов'язані з наданням пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.
Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами.
Відшкодування організаціям витрат, пов'язаних з наданням пільг, фінансові органи провадять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, поданих організаціями.
Відповідно до пункту 7 цього Порядку громадянам, які набули статусу ветерана війни або особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", після прийняття цього Закону, пільги надаються з дня звернення.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивач з березня 2002 року по лютий 2006 року користувався пільгами по оплату вартості спожитої електроенергії на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У зв’язку із закінченням терміну дії інвалідності Управлінням праці та соціального захисту населення м. Рівне, позивач був знятий з обліку, як пільговик і після повторного встановлення у травні 2007 року 3 групи інвалідності не використав свого права на пільгу та із заявою про надання пільг в установленому порядку не звертався.
Заперечуючи проти вимог щодо укладання угоди відповідач посилався на угоду від 3 жовтня 2002 року, яка позивачем не оскаржується (а.с.11-14).
Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій в порушення вимог, встановлених ст. 10 ЦПК України не перевірили заперечення відповідача проти позову і не дали правову оцінку наданим доказам.
Суд першої інстанції у порушення ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув і належним чином не перевірив доводів відповідача про те, що позивач не використав свого права на пільги по оплаті спожитої електроенергії після повторного встановлення групи інвалідності, та доводів про наявність договору від 3 жовтня 2002 року, який позивач не оспорює, не просить його розірвати або внести до нього зміни.
Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначені положення закону також уваги не звернув і в достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують доводи відповідача і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю Публічного акціонерного товариства «Ей-і-Ес Рівнеобленерго» та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 30 червня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана