Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Кафідової О.В.
Макарчука М.А. Маляренка А.В.
Писаної Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою, виділ будинку в окреме домоволодіння, визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою та виділ будинку в окреме домоволодіння, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 30 березня 2011 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовані будинки НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, виділивши їй в користування частину земельної ділянки площею 704 кв.м., а також визнати зазначений будинок, власником якого вона є, окремим домоволодінням та визнати за нею права власності на нього.
У свою чергу ОСОБА_7 звернулася зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділивши їй в користування частину земельної ділянки площею 700 кв.м., а також визнати будинок НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, власником якого вона є, окремим домоволодінням та визнати за нею право власності на нього.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 30 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2011 року первісний та зустрічний позов задоволено частково.
Визначено порядок користування зазначеною спірною земельною ділянкою.
Визнано жилий будинок НОМЕР_1, розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1 окремим домоволодінням та визнано право власності на нього за ОСОБА_6
Визнано жилий будинок НОМЕР_2, розташований на земельній ділянці площею 700 кв.м., по АДРЕСА_1 окремим домоволодінням та визнано право власності на нього за ОСОБА_7
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями ОСОБА_7 звернулася із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі, мотивуючи свої доводи порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами встановлено, що у фактичному спільному користуванні сторін у справі знаходиться земельна ділянка загальною площею 1408,43 кв.м., з яких за будинком по АДРЕСА_1 закріплено земельна ділянка площею 0,06 га, а за будинком по АДРЕСА_2 – 0,07 га.
Так, на зазначеній земельній ділянці ОСОБА_8 у 1975 році був збудований жилий будинок, якому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.
Право власності ОСОБА_8 на будинок набула на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого Залізничною райдержадміністрацією м. Києва 05.01.1993 року та зареєстровано в БТІ м. Києва 03.03.1994 року за № 37878.
ОСОБА_9 разом із чоловіком – ОСОБА_10 збудували поряд з зазначеним будинком інший будинок, якому було присвоєно адресу: АДРЕСА_2 та на ім’я ОСОБА_10 видано 09.06.2005 року свідоцтво про право власності на цей будинок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом 18.11.2005 року його дочці – ОСОБА_7 перейшло право власності на житловий будинок в АДРЕСА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 Але ще за життя 26.07.1994 року вона відповідно до договору дарування, посвідченого 26.07.1994 року державним нотаріусом 9-ї Київської державної нотаріальної контори Котенко та зареєстровано в реєстрі за № 6ДН1834, подарувала належній їй будинок НОМЕР_1 своїй онуці – ОСОБА_6, яка є донькою другої дочки ОСОБА_8 – ОСОБА_11
Згідно з довідкою БТІ м. Києва 17.03.2011 року будинок АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований на підставі вказаного договору дарування 26.07.1994 року, який є дійсним ніким не оспорений.
Судами відповідно встановлено, що на даний час кожна зі сторін є самостійним власником своєї частини нерухомого майна, на кожний будинок окремо існують технічні паспорта та відокремлені домові книжки.
Між сторонами склався певний порядок користування земельною ділянкою таким чином, що земельну ділянку, якою користується відповідачка, з двох боків оточує земельна ділянка, якою користується позивачка і яка відповідно складається з двох окремих частин: прибудинкової та під огород; і до останньої проходу зі сторони АДРЕСА_1 не існує, а є тільки зі сторони АДРЕСА_3.
З врахуванням закріплених за сторонами площ земельних ділянок та виходячи з фактично встановленого сторонами порядку користування будинками та земельною ділянкою, розташування будівель та споруд, яке відповідає даним технічних паспортів, на спірній земельній ділянці, а також оцінивши обидва запропоновані експертом варіанти порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції (із чим погодився і суд апеляційної інстанції), прийшов до висновку, що порядок користування необхідно встановити за варіантом 2 (додаток № 4), оскільки цей варіант найбільш відповідає інтересам сторін та викликає менше незручностей.
Крім цього, суди прийшли до висновку, що оскільки кожна із сторін користується окремими будинками та надвірними спорудами, необхідно визнати за сторонами окремими домоволодіннями належні їм будинки, розташовані на відповідних земельних ділянках площами 600 кв.м. та 700 кв.м.
Разом з тим, рішення судів не відповідають вимогам ст.ст. 212, 213, 215 ЦПК України.
Так, визнаючи жилі будинки НОМЕР_1, НОМЕР_2 та надвірні споруди окремими домоволодіннями, суди крім цього визнали право власності на них не зазначаючи у мотивувальній частині судового рішення відповідно до якої норми та обставин, суди прийшли до такого висновку.
При цьому суди встановили, що сторони у справі мають у власності зазначені вище жилі будинки, окремо існують технічні паспорта на них та відокремлені домові книжки.
З матеріалів справи видно, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 18 листопада 2005 року за ОСОБА_7 рахується жилий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_2 розміром 59,10 кв.м., сарай, вбиральня, спорудження.
Відповідно до договору дарування від 26 липня 1994 року ОСОБА_6, отримала у дар жилий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1, розміром 28,6 кв.м., сарай, огорожу, спорудження.
Оскільки заявлені позовні вимоги про визнання окремими домоволодіннями та визнання права власності на жилі будинки НОМЕР_1, НОМЕР_2 є безпідставними, порушення прав та інтересів позивачів щодо права власності судами не встановлено, ухвалені в цій частині судові рішення про задоволення позову підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. В решті судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права, без порушень норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 30 березня 2011 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2011 року в частині визнання жилого будинку НОМЕР_1, розташованого на земельній ділянці площею 600 кв.м. згідно з приведеним описом меж, по АДРЕСА_1, окремим домоволодінням та визнання права власності на нього за ОСОБА_6, визнання жилого будинку НОМЕР_2, розташованого на земельній ділянці площею 700 кв.м. згідно з приведеним описом меж, по АДРЕСА_1, окремим домоволодінням та визнання права власності на нього за ОСОБА_7 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про виділення в окреме домоволодіння та визнання права власності на будинки НОМЕР_1, НОМЕР_2 відмовити.
В решті судові рішення залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: О.В. Кафідова
М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана